• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Позашкільні форми занять

Позашкільна робота з фізичного виховання – це система організованих занять фізичними вправами, які проводяться в позашкільних установах з метою реалізації завдань фізичного виховання. Позашкільне фізичне виховання є однією з частин державної системи фізичного виховання. Характерною рисою позашкільних форм фізичного виховання є добровільність їх відвідування.

Система позашкільних форм фізичного виховання спрямована на вирішення таких завдань:

· Зміцнення здоров'я;

· Підвищення загального рівня фізичної підготовленості до потреб суспільства;

· Забезпечення активного відпочинку учнів і отримання задоволення від різноманітних рухових дій спортивного спрямування;

· Підготовка громадських інструкторів, тренів і суддів з різноманітних видів спорту.

Доповнюючи урочну та позакласні форми фізичного виховання позашкільні форми сприяють ефективній організації дозвілля і повсякденного побуту учнів, підготовці їх до творчої довголітньої трудової діяльності і вихованню спортивних резервів з метою формування збірних команд для участі в спортивних змаганнях різного рівня.

Позашкільні форми фізичного виховання створюють умови для більш повного задоволення особистісних запитів і здібностей учнів за рахунок різноманітного використання багатьох засобів фізичного виховання, форм і видів фізкультурних і спортивних занять, більш досконалої спортивної бази, високої кваліфікації фахівців, фінансового забезпечення й інших переваг, які мають позашкільні заклади.

У нашій країні діє широка система спеціальних установ, які забезпечують виконання фізичного виховання учнів у вільний від навчання час. Вона об’єднує державні, приватні та громадські відомства, установи й організації. До організацій, які безпосередньо займаються фізичним вихованням учнів, можна віднести: дитячо-юнацькі спортивні школи, Палаци спорту, Палаци культури, дитячі екскурсійно-туристські станції, дитячі спортивні відділення при стадіонах та парках культури й відпочинку, літні дитячі бази відпочинку, спортивно-трудові бази відпочинку, оздоровчі центри й інші організації.

Дитячо-юнацькі спортивні школи. Це спеціалізований спортивно-виховний заклад, покликаний здійснювати систематичну підготовку висококваліфікованих спортсменів та громадських інструкторів, тренерів і суддів по спорту. На сучасному етапі існує два типи спортивних шкіл: комплексні (багатопрофільні), що готують спортивні резерви з декількох видів спорту; спеціалізовані (однопрофільні) – готують спортсменів до одного виду спорту.

До спеціалізованих спортивних шкіл належать дитячо-спортивні школи, школи олімпійського резерву та школи вищої спортивної майстерності.

Згідно з адміністративною підлеглістю та охопленням дітей розрізняють районні, міські, обласні та автономні спортивні школи. Усі вони працюють відповідно до «Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу й спеціалізовану дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву» і на основі програм з окремих видів спорту, затверджених Міністерством у справах молоді й спорту та Міністерством освіти. головною метою зазначених спортивних шкіл є підготовка спортивних резервів. У процесі досягнення цієї мети школи вирішувати цілий комплекс конкретних завдань:

- Здійснюють загальну фізичну підготовку на рівні забезпечення всебічного фізичного розвитку організму дітей та зміцнення їх здоров'я;

- Забезпечують підготовку висококваліфікованих спортсменів для формування збірних команд різноманітного рівня (шкільних, районних,міських, обласних та збірних країни);

- У процесі підготовки спортсменів формують у них організаторські та суддівські знання й здібності з метою виконання ними громадських обов’язків інструктора й судді зі спорту;

- Подають допомогу загальноосвітній школі в організації позакласної фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи серед учнів.

Основними формами роботи в спортивних школах є : урок спортивного тренування, тренування згідно з індивідуальним планом, тренувальні збори, залікові й класифікаційні змагання, лекції та семінарські заняття з теоретичного матеріалу, виконання домашнього завдання, вивчення цілеспрямованих фото-кіно-відеофільмів та спеціальної літератури, поглядання виступів висококваліфікованих спортсменів з метою вивчення досвіду, участь у спортивних змаганнях, активний відпочинок на літніх спортивних базах, організація та проведення спортивних вечорів, надання допомоги школам та іншим навчальним закладам або громадським установам в організації і проведенні тренувальних занять та спортивних змагань.

У дитячих спортивних школах створюються відділення з видів спорту, де комплектуються навчальні групи трьох рівнів з урахуванням статі, віку й рівня спортивної підготовленості учнів:

- Групи початкової підготовки, термін навчання – 2 роки;

- Навчально-тренувальні групи, термін навчання – 3-5 років;

- Групи спортивного вдосконалення, термін навчання – рік закінчення загальноосвітньої школи або іншого навчального закладу (найчастіше це є сімнадцятирічний вік людини).

Школи олімпійського резерву й вищої спортивної майстерності – спрямовані на подальшу роботу з більш обдарованими дітьми й молоддю з метою підвищення їхньої кваліфікації до рівня вимог збірних команд країни. Відділення формуються з навчально-тренувальних груп спортивного вдосконалення й груп високої спортивної майстерності.

Усі спортивні школи працюють відповідно до державних, регіональних або авторських програм, перспективних планів підвищення спортивної майстерності учнів, річного навчального плану для відділення, робочих планів на місяць для кожної навчальної групи, конспектів занять, індивідуальних планів на місяць та розкладів навчальних занять.

Дитячі екскурсійно-туристські станції. Це організаційні, інструктивно-методичні та навчально-тренувальні центри екскурсійної, краєзнавчої та туристичної діяльності з учнями загальноосвітніх, професійних та інших шкіл. Створюються вони в системі народної освіти й працюють під безпосереднім керівництвом обласного управління народної освіти в тісному зв’язку з іншими туристськими організаціями. Екскурсійно-туристські станції призначені виконувати такі завдання:

- Надавати інструктивну й методичну допомогу школам, професійним училищам і іншим навчальним закладам з організації туристських гуртків, навчально-тренувальних занять, організації й проведення змагань та зльотів;

- Створювати постійно діючі літні туристсько-екскурсійні бази й пункти прокату туристського спорядження;

- Організувати й проводити семінари для підготовки й перепідготовки інструкторів з туризму й екскурсій;

- Організовувати роботу туристських гуртків;

- Проводити туристські змагання й зльоти різного рівня (районні, міські, обласні й інші);

- Формувати й готувати команду для участі в змаганнях різного рівня (районних, міських, обласних, першість країни або міжнародні).

Основними формами екскурсійно-туристської роботи є : теоретичні й практичні заняття, лекції, бесіди, змагання, зльоти, екскурсії, подорожі.

Літні бази відпочинку дітей. Це одна із основних позашкільних форм організації активного відпочинку й ефективної оздоровчої-виховної діяльності учнів у період літніх канікул.

Фізичне виховання в літніх базах відпочинку спрямоване на вирішення цілого комплексу оздоровчих, виховних і освітніх завдань:

- Зміцнення здоров'я та сприяння фізичному розвитку дітей шляхом різнобічної фізичної підготовки й загартування їхнього організму;

- Навчання плаванню;

- Удосконалення життєво необхідних рухових навичок різноманітними засобами фізичного виховання;

- Розвиток рухових якостей до рівня, необхідного для успішного складання нормативів з фізичного виховання;

- Удосконалення організаторських, методичних і суддівських знань і навичок з одного або декількох видів рухових дій;

- Сприяння формуванню гігієнічних знань і навичок при систематичному використанні засобів фізичного виховання з метою особистого оздоровлення й фізичного вдосконалення;

- Виховання моральних, розумових, трудових, естетичних і патріотичних якостей.

Форми фізичного виховання:

- Ранкова й гігієнічна гімнастика (використовуються на день після пробудження);

- Фізкультурні заняття у відділеннях (групах), які проводяться за бажанням дітей (це можуть бути рухові ігри, футбол, волейбол, баскетбол, ручний м’яч і інші спортивні або народні ігри, танцювальні вправи та інші);

- Тренувальні заняття в гуртках фізичної культури, спортивних секціях, туристських групах тощо;

- Навчальні заняття з плавання;

- Фізкультурно-спортивні змагання;

- Екскурсії з руховими, народними, спортивними та іншими іграми або змаганнями;

- Туристичні подорожі одно або багатоденні;

- Фізкультурно-спортивні свята;

- Інструктивні заняття з різноманітних питань фізичного виховання з керівниками відділень, громадськими інструкторами, суддями зі спорту й іншим контингентом дітей;

- Конкурси пісень, танців, віршів з фізкультурно-спортивної тематики та інше.

Палаци творчості школярів. Це організаційні та інструктивно-методичні центри масової позашкільної навчально-виховної роботи з учнями. На рівні з багатьма напрямками інтелектуальної творчої діяльності вони здійснюють і фізичне виховання дітей за допомогою гуртків або секцій з різноманітних видів рухових дій. Діяльність спортивних секцій або гуртків з фізичної культури регламентується відповідними програмами, затвердженими центральними або місцевими органами народної освіти. у деяких випадках при Палацах творчості створюються ДЮСШ або їхні відділення. Найбільш поширеними формами фізичного виховання в Палацах творчості є:

- Навчально-виховне заняття в різноманітних фізкультурно-спортивних секціях згідно з програмами, затвердженими органами народної освіти;

- Змагання різного рівня;

- Військово-спортивні ігри та свята;

- Туристські свята, зльоти, змагання й подорожі;

- Фізкультурно-спортивні свята й різноманітні змагання;

- Показові спортивні виступи;

- Конкурси пісні, танцю, вірша, розповіді, байки й іншого на фізкультурно-спортивну тематику;

- Лекції, семінари, доповіді з визначеної фізкультурно-спортивної тематики.

Клуби, Будинки й Палаци культури. Робота з фізичного виховання учнів у цих організаціях здійснюється за допомогою дитячих секторів цих установ. Вони організовують різноманітні фізкультурно-оздоровчі та спортивні заняття й заходи для всіх бажаючих учнів шкіл та інших навчальних закладів. Основними формами фізичного виховання в цих установах визначенні різноманітні фізкультурно-спортивні секції, танцювальні групи, ігри та спортивні розваги, спортивні змагання, епізодичні масові фізкультурно-спортивні заходи (свята, вечори, вікторини, конкурси, показові виступи юних фізкультурників або спортсменів), прогулянки, екскурсії, туристські секції, змагання, зльоти й подорожі, лекції, семінари та практичні заняття з різноманітних засобів фізичного виховання, творчі зустрічі з батьками й таке інше. Керують цією роботою фахівці з фізичного виховання. На сучасному етапі при клуба і Палацах спорту (особливо в сільській місцевості) дуже плідно працюють дитячі спортивні школи або спортивні клуби.

Літні бази праці й відпочинку учнів. Діяльність цих установ організується на період літньої відпустки учнів старших класів. Працюють вони відповідно до положення, затвердженого центральними органами народної освіти. створюються такі бази відпочинку школами, місцевими органами народної освіти й радами профспілок при активній участі державних, приватних і інших господарських організацій на базах колективних сільських господарств, різноманітних будівельних організацій, промислових підприємств тощо.

Фізичне виховання на літніх базах праці й відпочинку вирішує такі завдання:

- Цілеспрямовано організує активний відпочинок учнів;

- Здійснює всебічну фізичну підготовку дітей до складання нормативів з фізичного виховання;

- Сприяє всебічному фізичному розвитку учнів і зміцнює їхнє здоров'я;

- Забезпечує формування й удосконалення трудових навичок та виховання позитивного ставлення до праці й людей праці;

- Сприяє вдосконаленню організаторських, методичних і суддівських знань і навичок з вибраних рухових дій.

Форми фізичного виховання: ранкова та гігієнічна гімнастика, тренувальні заняття, змагання, фізкультурно-спортивні свята, вікторини, туристські заняття, змагання й зльоти, фізкультурно-спортивні вечори відпочинку й таке інше.

Вся робота з фізичного виховання організується й здійснюється фізкультурним активом на чолі з фахівцем фізичного виховання.

Палаци спорту. Найчастіше це комплексна спортивна організація, яка готує спортивні резерви з декількох видів спорту.

Мета – залучення дітей до регулярних занять обраним видом спорту у відповідності з їхніми здібностями. Палаци спорту вирішують такі завдання:

- Готують спортивні резерви для потреб суспільства й держави;

- Готують громадських інструкторів, тренерів і суддів зі спорту для організації й проведення фізкультурно-спортивних масових заходів і різноманітних занять;

- Надають допомогу школам і іншим навчальним закладам в організації й проведенні різноманітних спортивно-фізкультурних занять і масових заходів.

Форми фізичного виховання: спортивні тренування, заняття в секціях загальнофізичної підготовки, спортивні змагання, фізкультурно-спортивні свята, спортивні вечори, показові виступи спортсменів перед батьками й іншими глядачами, зустрічі команд кмітливих і винахідливих, показові й комерційні змагання тощо.

Усю роботу з фізичного виховання в Палацах спорту очолюють фахівці фізичного виховання високої кваліфікації. Заняття проводяться на добровільній основі у вільний час від навчання.

Оздоровчі центри. Це багатопрофільні організації, спрямовані на комплексне використання засобів фізичного виховання з метою зміцнення здоров'я людини й загальнофізичної підготовки її до довголітнього творчого життя. Досягнення цієї мети пов’язане з вирішенням таких завдань:

- Формування необхідних знань про свій організм та вплив на нього різноманітних умов зовнішнього середовища;

- Оволодіння знаннями й навичками запобігання, збереження й зміцнення здоров'я;

- Удосконалення фізичної підготовки з метою зміцнення здоров'я, підвищення працездатності організму й успішного виконання нормативі з фізичного виховання і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України;

- Виконання потреби до здорового способу життя й систематичної профілактики організму від захворювань.

Засобами запобігання, зміцнення та збереження здоров'я є фізичні вправи різноманітної спрямованості, природні й гігієнічні чинники, допоміжні пристрої й різноманітний реманент, терапевтичні процедури й таке інше.

Основні форми ефективного застосування вищезазначених засобів фізичного виховання та зміцнення здоров'я людини:

- Цілеспрямовані лекційні, семінарські й практичні заняття з різноманітних питань культури здоров'я;

- Навчально-тренувальні заняття з фізичної культури й спорту (гуртки фізичної культури, секції загальнофізичної підготовки, спортивні секції, секції ритмічної, атлетичної гімнастики й таке інше);

- Заняття різноманітними руховими діями з метою профілактики, лікування й зміцнення організму (лікувальна, коригуючи, мімічна, дихальна, ритмічна та суглобова гімнастика й інші засоби фізичного виховання);

- Масаж і мануальна терапія;

- Фізіотерапія;

- Бальнеологічна терапія;

- Фітотерапія;

- Біоенерготерапія;

- Очищення організму за допомогою природних, гігієнічних і інших засобів;

- Науково-практичні конференції з проблемами здоров'я і здорового способу життя та інші.

Освітню, виховну й оздоровчу роботу в центрах здоров'я майже завжди здійснюють фахівці високого професіоналізму з великим практичним досвідом у своїй сфері (вчителі фізичного виховання, тренери, лікарі й інші відповідні фахівці).

Контрольні питання:

1. Розкрити зміст і завдання позакласної роботи.

2. Які форми організації позакласної роботи ви знаєте?

3. Розкрийте зміст організації та проведення спортивних змагань з спортивних ігор, легкої атлетики, гімнастики.

4. Складіть положення та програму змагань з рухливих ігор, легкої атлетики, гімнастики (за вибором студента).

5. Розкрийте зміст та організацію туристичного походу.

6. Складіть положення та програму проведення одноденного туристичного походу.

7. Які форми фізкультурно-оздоровчих заходів в ДОТ ви знаєте?

8. Реферат: «Позашкільні форми занять фізичною культурою в школі».

9. Назвіть основні групи позашкільних форм фізичного виховання і дайте їм педагогічну характеристику.

10. Назвіть основні позашкільні установи фізичного виховання й визначте їхнє завдання.

11. Назвіть основні форми фізичного виховання в позашкільних організаціях і дайте їм педагогічну характеристику.

Лекція 4. Впровадження здоровˊязберігаючих технологій в навчально-виховний процес початкової школи

План.

1. Сутність та основні характеристики здоровˊязберігаючих технологій.

2. Застосування здоровˊязберігаючих технологій в навчально-виховний процес початкової школи.

Мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

Комплексна програма здоров’я, що запроваджується в дитячому колективі, має складатися з таких компонентів:

· валеологічна освіта( організація "днів здоров'я", ведення листків здоров'я та стіннівок на оздоровчу тематику тощо);

· фізичне виховання (організація туристичних походів, шкільних спортивних свят);

· шкільна медична служба (бесіди про здоров'я з учнями,бесіди про здоров'я з батьками);

· служба харчування (вітамінізація);

· шкільна психологічна служба та соціальна служба (факультативи з проблем здоров’я та здорового способу життя);

Принципи навчання, що відзеркалюють найважливіші та нагальні потреби суспільства, відповідають цілям здоров’язберігаючих освітніх технологій.

Загальнометодичні та специфічні принципи існують в органічній єдності, створюючи систему. Вони розкривають закономірності оздоровчої педагогіки.

Загально юдичні принципи - це основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчального процесу відповідно до загальних цілей здоров'язберігаючих освітніх технологій.

Серед специфічних принципів виокремлюють: принцип свідомості; принцип активності; принцип наочності; принцип систематичності та послідовності; принцип "Не зашкодь!"; принцип повторення; принцип поступовості; принцип доступності; принцип індивідуалізації; принцип неперервності; принцип циклічності; принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; принцип всебічного та гармонійного розвитку особистості; принцип оздоровчої спрямованості; принцип комплексного міждисциплінарного підходу до навчання школярів; принцип активного навчання; принцип формування відповідальності учнів на своє здоров’я та здоров’я оточуючих; принцип зв’язку теорії з практикою.

Аналіз існуючих здоров'язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи технологій у сфері збереження та зміцнення здоров’я:

здоро 'язберігаючі

оздоровчі технології

технології навчання здоров’ю

виховання культури здоров'я

Діяльність загальноосвітнього закладу зі збереження та зміцнення здоров'я учнів лише тоді може вважатися повноцінною та ефективною, якщо в повній мірі, професійно та ефективно в єдиній системі реалізуються здоров'язберігаючі та здоров’яформуючі технології.

Здоро 'язберігаючі - ті, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини. До конкретних методів належать:

профілактичні щеплення; забезпечення рухової активності(фізичні вправи, фізкультхвилинки, динамічні перерви, лікувальна фізкультура, рухливі ігри та ін.); вітамінізація, організація здорового харчування (включаючи дієтичне);заходи санітарно-гігієнічного характеру, пов'язані з респіраторно-вірусними інфекціями, зокрема грипом(виконання санітарно-гігієнічних вимог; особиста та загальна гігієна, дотримання режиму дня та режиму рухової активності, режиму харчування та сну та ін.).

Оздоровчі - технології, спрямовані на зміцнення фізичного здоров'я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музикотерапія.

Деякі методи (наприклад, фітотерапія та гімнастика) залежно від характеру впливу та способів застосування і категорій учнів можуть використовуватись як у межах здоров’язберігаючих, так і в межах оздоровчих технологій.

Технології навчання здоров’ю - гігієнічне навчання (раціональне харчування, догляд за тілом тощо); формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо); профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами; статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу; введенню до варіативної частини навчального плану нових предметів; організації факультативного навчання та додаткової освіти.

Технології виховання культури здоров'я - виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я, формування уявлень про здоров'я як цінність, посилення мотивації на ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров'я, здоров’я родини.

Здебільшого ми зупинимося саме на тих методах та засобах та прийомах здоровязберігаючих технологій які використовуються учителями-практиками саме у початковій школі,бо саме вони є основними елементами ,що допомагають здійснювати мету сучасної коли під часу навчально-виховного процесу.

Під час реалізації здоровязберігаючихтехнологій виокремлюють певні прийоми:

профілактично-захисні (особиста гігієна та гігієна навчання);

компенсаторно-нейтралізуючі

Починаємо робочий день з зарядки…

Самий найкращий спосіб розпочати учбовий день із… ранкової гімнастики. Вона може бути представлена, як фізкультурною паузою, або дихальною гімнастикою, або у вигляді сміхотерапії. Варіантів багато, головне, в цьому прийомі, що уся школа збирається разом та налагоджується на робочий лад, отримує позитивні емоції, які допоможуть зробити робочий день кращим, а ще допоможуть «зберегти» перший урок від ранкових пробуджень.

Дихальна гімнастика та фізкультхвилинка

Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі фізичні вправи для осанки, вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор. Наприклад: зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною… теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени. А тепер підтнуться ті, хто сьогодні прийшов до школи.

Пальчикова гімнастика

Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Це підтверджують дослідження фізіологів. У роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.

Дослідження М.М. Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку.

Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.
Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання ігор з пальчиками.

"Пальчикові" ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків. Пропонуючи таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати.

Важливо, щоб гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, гра, присвячена весні, протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова пальчикова гра, пов'язана із певною подією, святом, періодом року. Можна спеціально призначити час для пальчикової гри. Наприклад, на другому уроці, або після опрацювання нової теми.

Ігри з пальцями були створені для дітей дошкільного віку, але ними досить доречно користуватися у початковій школі, вони допоможуть вчителю не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення робочого ритму впродовж дня.

Звукова гімнастика

Ми правильно вимовляємо різні звуки завдяки доброї роботи органів артикуляції (язик, губи, нижня челюсті та м’яке піднебіння). Точність та сила дій цих органів у дитини розвивається поступово, у процесі мовної діяльності. Тому у початковій школі буде досить доречно впроваджувати саме звукову гімнастику. Ціль якої полягає у виробітки правильних рухів органів артикуляційного апарату, необхідних для вимовляння звуків.

Проводити таку гімнастику потрібно кожен день, для того щоб навики дітей закріпилися але робити це потрібно у ігровій формі, до того ж не слід за раз виконувати більш трьох вправ за раз.

Такі вправи дуже корисні для всіх дітей, особливо у початкових класах. Цей прийом легко використовувати на уроках читання та мови, він надасть вам можливість розвити правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чіткості та правильності вимови.

Стимулюючі (елементи загартування, фізичні навантаження, прийоми психотерапії та фітотерапії):

Психогімнастика

Завданням "психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. У таких іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку. А також вчаться розуміти людські емоції та контролювати їх. Такі вправи можуть проводитися у вигляді ігор де потрібно зобразити певні емоції, або продемонструвати певній емоційний стан (пантоміма).

Другий метод психогімнастики полягає у відображенні своїх емоцій та переживань у розповідях , малюнках, інсценівках, іграх - страхів, агресії, ревнощів. (Ці прийоми можуть бути як індивідуальні так і колективні. Наприклад гра «казковий маточок» де кожен учасник розповіді відмотує нитку та каже одне речення, яке продовжує попередню думку. Задача класу не тільки розказати історію про певну емоцію у казковій формі, а й знайти можливі рішення по її здоланню, знайти її корисні та пагубні риси.

У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм "вживання в образ. Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають дитину, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, "який я хороший ”, "як я добре вчинив ”, змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.

Проводити психогімастику можна у будь який час. На цікавих перервах, або на уроці праці чи малювання, у групі тривалого дня, або у вигляді домашнього завдання.

Використовуючи цей прийом ви швидко помітите, як змінюються ваші учні, як швидко вони оволодівають навиками самоконтролю, як підвищується їх самооцінка та готовність прийти на допомогу.

Казки та казкотерапія

На слово «казкотерапія» люди реагують по різному. Часто її сприймають як дитячу терапію зовсім не корисну для дорослих, але це не так. Для кожного віку існують свої казки, а ця техніка має майже необмежені можливості.

Для казкотерапії казки підбираються різні: народні, авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні, притчі, міфи, легенди, філософськи казки та багато інших. Можливий варіант – придумати казку самостійно, або колективно разом із дітьми.

Казкотерапія – це самий древній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися розмовляти. Казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної корисної інформації. У той час казки та міфи розповідали не тільки дітям а й дорослим.

Казкотерапія – це психотерапія, вже існуючими казками та фантастичними героями. Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» - через казки. Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички.

Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина бачить себе на місті головного героя, живе разом із ним, вчиться на його помилках. Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається примиряти на себе різні ролі: поганих та добрих героїв, творців та знищувачів, бідняків та багачів.

Дитина яка часто слухає казки стає більш уважною, витриманою. Будь-яка казка – це розповідь про відносини між людьми, о законах суспільства. Тому казки для початкової школи можна підбирати саме про учнів, про шкільне життя, дружбу та взаємодопомогу. Цей прийом також можна використовувати на класних годинах, на уроках читання, або у групі тривалого дня.

Дитяча казка – це одна з самих доступних можливостей емоційного розвитку дитини, адже ніякі знання не повинні випереджувати морального розвитку особистості.

Арт техніка

В основі арт-техніки лежить творча діяльність, у першу чергу малювання. Творчий розвиток являється не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає виховувати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення. Крім того творча діяльність допомагає зняти напруження, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах, та взагалі розвиває творчі здібності. Основна задача таких технік не в тому, щоб навчити дітей малювати. Головна ціль – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів. Творчі здібності вчитель розвиває на уроках праці та малювання, але сьогодні викладання цих предметів повинно бути основане саме на таких методиках арт-техніки.

Незайвим для вчителя буде розуміння дитячого малюнку:

Самим розповсюдженим признакам підвищеної тривожності є самовиправлення. Особливо ті, які не ведуть до покращення якості малюнка. Якщо якась частина малюнку детально штрихується це також вказує на підвищену тривожність юного майстра. Звертайте увагу на очі, якщо вони збільшені з заштрихованими зіницями, можливо дитина почуває страх.

Прикрашання малюнку за допомогою необов’язкових додаткових деталей вказує на демонстративність дитини, на бажання бути значимим, тягу до зовнішніх ефектів. Частіше це зустрічається серед дівчат.

Дуже слабкий нажин олівця, низька деталізація малюнку свідчать про швидку втомленість, емоційну чуттєвість дитини, психічну нестабільність.

А діти, у яких дуже швидко змінюється настрій змінюють нажин олівця впродовж малювання декілька разів.

Імпульсивні учні часто не доводять лінії до кінця. Їх малюнки великі, часто несиметричні і призводять враження неакуратних.

Зустрічаються малюнки, де усі фігури зображені дуже маленькими. Часто вся композиція розміщується десь на краї паперу. Це означає, що малюк відчуває себе слабким та не вірить у власні сили. Можливо хтось із батьків занадто вимогливі з ним, або ж саме ваші – вчительські вимоги не дорівнюють його можливостям.

Якщо дитина малює людей у відкритих позах – руки не схрещені, а широко розставлені , фігурка крупна, частіше плавна, все це говорить про оптимізм та життєрадісніст ь дитини, відкритість. Якщо ж навпаки – «закрита» поза (руки прижаті до тілу або сховані за спиною, фігура витягнута вказує на замкнутість, занадто стриманість.

Як у малюнках хлопчиків, так і у малюнках дівчаток часто можна помітити символи агресивної поведінки: збільшені кулаки, зброя, агресивна поза, чітко підкреслені нігті та зуби. Такі деталі можуть свідчити й про захисну позицію в поведінці.

Дорослим слід частіше приділяти увагу дитячим малюнкам. Вони здатні розповісти багато корисної, важливої інформації про дитину, попередити про виникнення певних психічних проблем.

Кольоротерапія

З самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини, налаштовуючи його в унісон з оточуючим світом.
Колір значно впливає на нас: притягує нас і до нас, змушує робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює раптові почуття і навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до почуття холоду.

Колір може навіть лікувати. Наприклад, біль знімають відтінки блакитного. А сил надає помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так намагаємось хоча б не на довго вирватись із міста - ближче до природи і її зеленому кольору.

Але окрім безпосереднього використання кольору існують психологічні, дуже дієві, техніки кольоротерапії - методу психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрію та тонусу за допомогою кольорів.

Емоції в кольорі

Діти рано починають відчувати колір та підбирати його для зображення у свого настрію. Доктор Макс Люшер, психолог та дослідник в області кольору прийшов до висновку, що вибір кольору дуже тісно зв’язаний із психологічними особливостями людини, із станом її здоров'я.

Діти використовують в основному 5-6 кольорів. В цьому випадку можна розмовляти про нормальний середній емоційний розвиток школяра. Більш широка палітра кольору говорить про натуру чуттєву, багату емоціями. Якщо дитина використовує тільки 1-2 олівця, це скоріш за все вказує на негативний стан у цю хвилину: тривога(синій), агресія (красний), депресія (чорний). Використання простого олівця іноді трактується як «відсутність» кольору, таким чином дитина повідомляє про те, що у його житті не вистачає яскравих красок та добрих емоцій.

інформаційно-навчальні (листи, що адресуються батькам, учням, педагогам).

Використання методів та прийомів залежить від професійних здібностей учителя, його особистої зацікавленості; від регіональних та місцевих умов. Тільки об'єднавши всі окремі підходи в єдине ціле, можна створити оздоровчий освітній простір, де будуть реалізовані ідеї здоров’язберігаючої педагогіки.

Мета всіх здоров'язберігаючих освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність та основні характеристики здоровˊязберігаючих технологій.

2. Визначте особливості застосування здоровˊязберігаючих технологій в навчально-виховний процес початкової школи.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
2. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
3. А) Заробітна плата її форми та системи.
4. А) Заробітна плата, її форми та системи.
5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
6. Автоматизовані форми та системи обліку.
7. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
8. Акредитив та його форми
9. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
10. Алгоритм адресного вибору оптимального безрецептурного вітаміновмісного лікарського препарату, лікарської форми і шляху введення
11. Аристотель розглядав дві форми грошей — гроші як простий засіб обігу товарів і як засіб обігу грошового капіталу.
12. Атипові форми.

Переглядів: 14090