Проблема визначення місця сімейного права в системі вітчизняного приватного права.

Відповідно до структури права виокремлюють галузі публічного та приватного права, які розмежовуються як самостійні систематизовані сукупності правових норм з визначеним предметом та методом регулювання. Визнання сімейного права таким, що містить норми приватного не знімає дискусійних питань щодо його самостійності як окремої галузі, оскільки існує точка зору, згідно якої – це складова цивільного права як фундаменту приватно - правового регулювання суспільних відносин.

Отже можна виокремити досить різні погляди на місце сімейного права в структурі права та його самостійність як галузі.

Перша група юристів підтримує самостійність сімейного права , це науковці ще радянського періоду С. Н. Братусь, А. М. Белякова, Е. М. Ворожейкін, А. І. Денисов, Ю. А. Корольов, В. А. Рясенцев, Г. С. Свердлов, В. А. Тархов, В. П. Шахматов, Н. Г. Юркевич, В. Ф. Яковлев. Серед вітчизняних прихильників такої точки зору були й є такі вчені як Г. К. Матвеєв, В. П. Маслов, О. А. Підопригора, О. А. Пушкін, Я. М. Шевченко, С. П. Індиченко, В. С. Гопанчук та інші.

Аргументи:

- сімейні відносини мають низку особливостей, оскільки ґрунтуються на шлюбі та родинності зв’язків;

- сімейні відносини мають специфічні підстави виникнення, зміни та припинення;

- наявність окремого кодифікованого нормативного акту – СК України

Зовсім протилежні погляди в літературі радянського періоду висловлював О. С. Іоффе, який вважав, що "сімейне право - не самостійна галузь, а одна із складових цивільного права», хоча визнавав наявність суттєвих особливостей сімейного права. Прихильники другої групи дослідників, які вважають сімейне право підгалуззю цивільного, стверджують що :

- по-перше, обидві галузі регулюють одні й ті ж подібні правовідносини, тобто майнові правовідносини на підставі шлюбу і спорідненості (спір між подружжям з приводу майна, аліментні правовідносини) та особисті немайнові відносини;

- по-друге, оскільки і в цивільному праві регламентуються майнові та особисті немайнові правовідносини, то немає достатніх підстав для розмежування цих галузей, тому роблять висновок, що сімейне право є складовою частиною цивільного права.

Дискусію практично вичерпано, оскільки Міністерством юстиції України 2 червня 2004 р. затверджено Єдиний класифікатор галузей законодавства, у якому "сімейне право" значиться відразу за "цивільним правом".

Таким чином сімейне право - це система правових норм, встановлених чи санкціонованих державою, які регулюють взаємовідносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновителями та усиновленими, іншими родичами, а також опікунами, піклувальниками та підопічними, патронами та вихованцями, які носять як майновий так і немайновий характер.

Сімейне право як галузь права – це сукупність норм та інститутів, спрямованих на врегулювання відповідного предмету - особистих немайнових та майнових відносин. Для системи сімейного права є характерним поділ на загальну та спеціальну (особливу) частини.

Оскільки сім'я є основою буття кожної людини, сімейні стосунки є також предметом відповідного регулювання на рівні звичаїв, традицій, однак безумовно, вони потребують і законодавчого впливу, що здатен надати їм стабільності та визначеності з огляду на необхідний баланс приватних та публічних інтересів. Як зазначає З. В. Ромовська «… сімейне право можна лаконічно визначити як систему соціальних регуляторів сімейних відносин, оскільки "право - це не тільки закон".

Сім'я - це особлива спільність людей, основу якої становить емоційно-відчуттєва ознака, яка притягує їх, єднає, тримає вкупі.

Визначення поняття «сім’я» міститься у ст. З СК України через три правові ознаки, що дають розуміння сім'ї як союзу двох чи більше осіб:

- спільне проживання;

- спільний побут;

- взаємні (спільні) права та обов'язки.

Підстави створення сім'ї визначені у частині 4 ст. З СК:

- шлюб;

- кровне споріднення;

- усиновлення;

- інші підстави, якщо вони не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства. У ст. 4 СК регламентоване право на сім'ю, яке закріплене у багатьох міжнародно-правових документах, а також у ст. 291 ЦК.

З. В. Ромовська виокремлює функції сім’ї, серед яких:

- гедоністична функція (з грец. - веселощі, насолода, задоволення), що уособлює радість спілкування, одержання позитивних емоцій від фізичної присутності поряд дорогих людей, від усвідомлення взаємної любові, задоволення та турботи, тому саме сім'я має утверджувати цінність родинного життя;

- валеологічна функція (з лат. valeo - бути сильним), що уособлює виховання поваги до свого здоров'я, піклування про здоров'я кожного її члена та утвердження здорового способу життя;

- функція народження дітей, оскільки сім’я є природним середовищем для продовження роду;

- функція психологічного притулку, оскільки сім'я має бути тим місцем, де особа може розраховувати на взаєморозуміння, емоційну підтримку та комфорт;

- навчально-виховна функція, що полягає у спрямуванні на передання власного життєвого досвіду від батьків до дітей;

- економічна функція, що полягає у відокремленості певних осіб у системі розподілу та споживанні певних благ для задоволення власних матеріальних потреб;

- охоронно-захисна функція, що полягає у спрямованості на забезпечення нормального проживання кожного члена сім’ї з врахуванням його інтересів та прагнень до самореалізації з можливістю самозахисту та судового захисту порушеного права.

Висновок. Сімейне право є самостійною галуззю приватного права і являє собою у об’єктивному сенсі систему правових норм, встановлених чи санкціонованих державою, які регулюють взаємовідносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими,між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком; іншими членами сім’є, але не регулює відносин, зазначених у ч.4 ст. 2 СК України. Сімейне право є тісно пов’язаним з іншими галузями права, зокрема цивільним в частині права власності, спадкування; з житловим правом, оскільки право на отримання житла мають особи, що проживають сім’єю, хоча визначення цього інституту має певні галузеві особливості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Завдання № 3	\|	Предмет сімейного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.