• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МОДУЛЬ 2. ПЕДАГОГІКА

Тема 6. Предмет і становлення педагогіки як науки

Мета.Засвоєння теоретико-методологічних особливостей педагогічної науки.

Зміст теми. Виникнення педагогіки як науки. Предмет, задачі, основні категорії педагогіки. Структура педагогічної науки. Зв'язок педагогіки з іншими науками.

Основні поняття: педагогіка, дидактика, навчання, виховання.

Тема 7. Дидактика як теорія навчання: закономірності процесу навчання, принципи

Мета. Засвоєння сутності поняття «дидактика», структури та психолого-педагогічних закономірностей процесу навчання.

Зміст теми.Поняття про дидактику та навчання. Основні дидактичні концепції. Структура процесу навчання. Цілі навчання. Зміст навчального процесу. Психолого-педагогічні закономірності навчання. Принципи навчання. Види навчання.

Основні поняття:дидактика, дидактична концепція, навчальний процес,

дидактична мета, розвиваюча мета, виховна мета.

Тема 8. Форми і методи навчання

Мета. Засвоєння сутності понять “форма навчання ”, “метод навчання ”.

Зміст теми.Поняття про методи навчання. Класифікація методів навчання. Форми організації навчання. Урок як основна форма організації навчання. Типологія уроків. Форми організації навчання у вищій школі.

Основні поняття:методи навчання, форми організації навчання.

1.3. Методичні поради до вивчення тем курсу«Психологія і педагогіка» та плани практичних занять

Тема. Вступ до психології. Психіка і свідомість.

Мета. Засвоєння сутності понять «психологія», «психіка», «психічне відображення», «свідомість». Засвоєння особливостей будови мозку, структури свідомості.

Опорні поняття: психологія, предмет та задачі психології, етапи розвитку психології, методи психології, психіка, етапи розвитку психіки, психічне відображення,, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості, нервова система, мозок, будова мозку, свідомість, структура свідомості.

Дана тема є загальною для розуміння і сприйняття курсу «Психологія і педагогіка». Працюючи над темою, треба в першу чергу звернути увагу на визначення основних понять «психологія», «психіка», «психічне відображення», «функціональна асиметрія мозку», «свідомість». Значну місце треба приділити функціональній асиметрії мозку, яка притаманна тільки людині, формується в процесі спілкування і залежно від переважання функціонування правої чи лівої півкулі впливає на індивідуально-психологічні характеристики особистості.

Вища нервова діяльність людей є якісно складнішою, ніж тварин. Основна розбіжність вищої нервової діяльності людини й тварин полягає у тому, що тільки в людей існує система умовних й безумовних рухових рефлексів, яка забезпечує функцію мови, вимовляння й написання слів, а також здатність реагувати на слова як на умовні подразники, що мають певний смисловий зміст. Друга сигнальна система, або система систем (за І.П.Павловим), забезпечує якісно нову форму відображення зовнішнього світу завдяки функції мови.

Вивчаючи форми психічної діяльності, треба зважати на те, що психічне життя, свідомість та діяльність особистості завжди постають в єдності. Ця єдність виявляється в цілеспрямованій діяльності людини, її різноманітних пізнавальних, емоційних та вольових реакціях, ставленні до інших і до самої себе. Людина взаємодіє з навколишнім середовищем як цілісна система. Цілісність взаємодії забезпечується насамперед вищим відділом центральної нервової системи – корою великих півкуль головного мозку, яка інтегрує (об’єднує) діяльність організму й керує нею.

Для кращого опрацювання теми з метою набуття не тільки теоретичних знань, а й практичних навичок рекомендується виконати тестові завдання для самоаналізу, дискусійні питання.

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1 Предмет, задачі, етапи становлення психології як науки. Методи психології.

1.2. Поняття про психіку. Етапи розвитку психіки. Властивості психічного відображення

1.3. Будова нервової системи і мозку.

1.4. Поняття про свідомість. Структура свідомості. Суспільно-історична природа свідомості.

2.Тестові завдання.

2.1.Взаємодія з навколишнім середовищем відбувається за участю таких дій мозку:

а) нюху; б) смаку; в) сну; г) пиття;д) малювання.

2.2.Дії мозку, які контролюють функції організму:

а) уява; б)сновидіння; в) дихання; г) моргання; д) мовлення.

2.3. Приклади розумової діяльності мозку:

а) зір; б) зосередження; в) чуттєвість; г) дотикові відчуття; д) письмо.

2.4.Функцією лівої півкулі головного мозку є:

а) спілкування; б) читання; в) сприйняття музики; г) аналітичне мислення; д) розв’язування задач.

2.5.Функцією правої півкулі головного мозку є:

а) рахування; б) орієнтація в просторі; в) сприйняття пейзажів; г) емоційне ставлення до когось або чогось; д) слухання віршів.

2.6. За механізмом першої сигнальної системи на нас діють такі слова:

а) світлофор; б) комп’ютер; в) образ; г) абстракція; д) кішка.

2.7 Структурними елементами свідомості є:

а) емоції; б) інстинкт; в) воля; г) самосвідомість; д) інтуїція.

2.8. До сфери несвідомого належать:

а) немотивоване спонукання до дії; б) автоматичні рухи; в) галюцинації; г) повне орієнтування в місце та часі дії; д) сновидіння.

2.9. Найважливішими характеристиками свідомості вважаються такі:

а) акумулювання знань; б) розрізнення суб’єкта і об’єкта; в) спонтанність поведінки; г) цілеспрямованість діяльності; д) ставлення до когось або чогось.

2.10.Найширше застосовуються такі методи збирання фактичного матеріалу:

а) спостереження; б) експеримент; в) інсайт; г) інтуїція; д) тести.

2.11. Вимоги до методу спостереження:

а) хаотичність спостереження; б) збереження природності психічних проявів; в) цілеспрямованість; г) фіксація результатів; д) запрограмованість дій досліджуваних.

2.12.Існують такі види психологічних експериментів:

а) лабораторний; б) неприродний; в) шліфуючий; г) констатуючий; д) формуючий.

2.13. Вимоги до методу вивчення продуктів діяльності:

а) не типовість самої діяльності; б) типовість самої діяльності; в) типовість умов діяльності; г) не типовість умов діяльності; д) аналіз різних продуктів діяльності.

2.14. Тести мають відповідати таким вимогам:

а) стандартизованість випробування; б) невпорядкованість випробування; в) однакові можливості всім досліджуваним; г) різні можливості всім досліджуваним; д) тест містить різні за змістом і формою подачі завдання.

2.15. У психології найбільш широко відомі такі види тестів:

а) визначення здібностей; б) проективні; в) активні; г) успішності; д) неуспішності.

2.16. У вивченні психічних явищ психологія стикається з іншими науками, а саме:

а) медициною; б) з опором матеріалів; в) із кібернетикою; г) з біофізикою; д) з технологією металів.

2.17. Загальна психологія вивчає:

а) пізнавальну і практичну діяльність; б) мотиви поведінки; в) закономірності мислення; г) психіку тварин; д) психічну саморегуляцію.

2.18. До психічних процесів відносять:

а) настрій; б) пам'ять; в) упевненість; г) уяву; д) афект.

3. Дискусійні питання.

1. Які галузі психологічної науки найбільш пов’язані з Вашою майбутньою професією?

2. Навіщо студенту оволодівати науковими психологічними знаннями?

3.Які форми вияву психіки спільні для людей і тварин?

4. Чи можна закономірності психіки, виявлені у тварин , переносити на людину?

5. Як пов’язані між собою чотири характеристики свідомості?

6. У чому відмінність між спостереженням і експериментом?

7.Філософ і культуролог М. Бахтін вважав, що життя людини можна розглядати як складний вчинок, а кожний окремий акт і переживання є моментом її життя – вчинення. Він описав чотири групи характеристик вчинку: цінність, єдність, відповідальність і подійність. Пригадайте у своєму житті вчинок, який змінив вашу долю і включав ці характеристики. Охарактеризуйте його.

8. Чому складну поведінку бджіл не можна назвати працею?

9. Чому обмін сигналами, що відбувається у тварин, не може ототожнюватися з мовою людини?

Тема . Психологія особистості

Мета. Засвоїти психологічну сутність понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність», «діяльність».

Основні поняття: індивід, людина, особистість, індивідуальність, фактори розвитку особистості, структура особистості, активність, діяльність, мета, результат, потреба, мотив, дія, операція.

Вивчення теми треба розпочинати з визначення та співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність». Біологічна істота, яка належить до класу ссавців виду Homo sapiens, характеризується поняттям «людина». Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens. Особистість – це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Індивідуальність – неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей. Необхідно адекватно співвідносити поняття людини й особистості. Людина як соціальна та біологічна істота є носієм особистості. Поняття людина значно ширше за поняття особистості, бо включає у себе велике коло соціальних і біологічних ознак – антропологічних, етнографічних, культурних та ін. Поняття «особистість» та «індивідуальність» не тотожні, але тісно взаємопов’язані. Багато особливостей людини (пам’ять, мислення, звички тощо) є якостями її індивідуальності, а не характеристиками особистості, оскільки вони не важливі для тих груп, членом яких є індивід. Особистісні лише індивідуальні якості, важливі в системі міжособистісних стосунків групи, в якій перебуває конкретна людина.

При вивченні даної необхідно звернути увагу на різні підходи до розгляду структури особистості (К.К.Платонов, З.Фрейд, А.В.Петровський).

Розглядаючи проблему розвитку та виховання особистості необхідно зупинитись на напрямах, які по-різному розглядають джерела психічного розвитку дитини (біологічний, соціальний) та на характеристиці вікових етапів розвитку особистості (дошкільний, молодший, середній, старший шкільний).

Особливу увагу необхідно приділити поняттям активності та діяльності, відмінностям активності людини та тварин, визначенні основних компонентів діяльності (мета, потреба, мотив, дія, операція, засоби, предмет).

Для закріплення теоретичних знань доцільно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань, провести діагностичне дослідження.

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1.Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».

1.2.Фактори розвитку особистості.

1.3. Структура особистості ( за К.К.Платоновим, З.Фрейдом).

1.4. Поняття про діяльність. Основні компоненти діяльності.

2. Тестові завдання:

2.1.Особистість – це:

а) людина, вік якої 25 років; ) шимпанзе; в) немовля до 1 року;

г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.

2.2. Індивід – це:

а) психічно хвора людина; б) талановита людина; в) орангутанг;

г) вольова людина; д) дитина, вік якої 5 років.

2.3. Існують такі види діяльності:

а) гра;б) сновидіння; в) праця; г) спілкування); д) учіння.

2.4. Головна мета навчання – це засвоєння:

а) знань; б) умінь) в) навичок; г) алгоритмів; д) стереотипів.

2.5. Однією з форм учіння є інтелектуальні дії учня, а саме:

а) читання; б) робота в майстернях; в) праця на пришкільній ділянці;

г) експеримент; д) слухання і засвоєння того, що викладає вчитель.

2.6. Приклади творчої праці:

а) написання симфонії; б) дослідження властивостей речовин; в) проектування оригінального мосту) г) робота на конвеєрі; д) переписування декілька разів того самого тексту.

2.7. Співставити компоненти психологічної структури діяльності:

1) результат; 2) мета; 3) дія; 4) операція; 5) потреба і мотив

та їх визначення:

а) елемент діяльності, спрямований на досягнення окремої мети;

б) спосіб виконання дії;

в) уявний об’єкт прагнення;

г) реалізований об’єкт прагнення;

д) відчуття необхідності у чомусь та спонукання до дії.

3. Дискусійні питання.

1. Що об’єднує і відрізняє поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»?

2. Я вважаю себе особистістю, тому що….Для відповіді я використовував (ла) такі теоретичні аспекти…

3. Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність? Відповідь обґрунтуйте.

4. Чи згодні Ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?

5.У чому, на Вашу думку, може виявлятися негативна та позитивна роль установок у житті людини?

6. Чи можлива діяльність без чіткого уявлення про її мету?

7. Чи можна стверджувати, що принципова відмінність між видами діяльності полягає в характері її результатів?

8. Відома давня легенда про майстрів, які зносили каміння на місце майбутнього будівництва. Коли одного з них запитали, що він робить, той сказав: «Хіба не бачите, я тягаю каміння». Другий на це запитання відповів: «Я стараюся заробити собі на хліб». Третій відповів: «Я будую дім, де житимуть люди». Поясніть причину відмінностей у відповідях майстрів. Чим зумовлене це явище?

4. Діагностичні методики.

Завдання 1. Тест «Хто я? Що я? Ну діловий…»

Інструкція досліджуваному: «Зараз наступив такий час, що жінки і чоловіки стали витрачати на справи весь вільний час. Звичайно, кожний у міру своїх здібностей і посидючості. Адже існує такий тип людей, що пристосований лише для розваг. Хочете дізнатись, чи є у Вас ділова хватка? Тоді за справу, але будьте щирими самі із собою. Виберіть на свій смак одну відповідь».

Даний тест, можливо, здається занадто популярним, якщо не замислитися над відповідями. А якщо замислитися?

Тест

1.Ви збираєтеся закінчити давно розпочату і відкладену роботу, і у Вас нарешті з’явився для цього час. Але раптом Вам дзвонить мила людина протилежної статі, що Вам симпатична, і просить зустрічі.

А) Ви говорите: «Пізніше, сонечко», - і стиснувши зуби, швиденько закінчуєте свою роботу.

Б) Ви, сказавши: «Йду, люба моя!», - пославши усі свої справи до чорта, мчитеся на побачення.

В) Ви, раз і назавжди вирішивши стати актором, знову посилаєте до чорта, але уже свою симпатію, і з легким серцем займаєтесь справою.

2.Перед Вами вибір: чи піти у веселу компанію, чи, нарешті, привести до ладу усі свої папери, тому що Вас замучила дружина, совість, батьки.

А) Ви, повторюючи, «Справі час, потісі – година», починаєте прибирати.

Б) Ви, радісно підхопивши ту ж приказку і вирішивши, що довгоочікувана година нарешті настала, побіжите на вечірку.

В) Ви бадьоро дивитеся на тих, хто докоряє Вам у неохайності, і, не вдаючись у подробиці подальшої долі своїх паперів, мляво відгавкуючись, бадьоро віддаляєтеся.

3.Вас попросили про важливу послугу, нездійснену для інших людей.

А) Ви, поплескуючи приятеля по плечу, говорите: «Немає проблем!», - і, використовуючи одного з багатьох друзів, виконуєте бажання.

Б) Ви, пославшись на зайнятість, підете, розводячи руками.

В) Ви довго тиснете йому руку, гарячково думаючи в цей час, і, нарешті, частково виконуєте прохання.

4.Ділові люди, як правило, не бачать в одязі мету життя. А для Вас вона?..

А) Для мене одяг є дуже важливий. Без фірмових ганчірок мало що з себе уявляю.

Б) Я люблю гарно одягатися, тому що це приємно і мені, і навколишнім.

В) Гарний одяг потрібен мені для роботи. Якщо я буду погано одягнений, люди відповідно не будуть мати зі мною справи.

5.Друзі – це чудово!

А) З їхньою допомогою я роблю свої справи, вони мені допомагають. З їхньою допомогою я дістаю, продаю, купую – мені дуже потрібні друзі!

Б) Друзі – це добре! Я не можу без друзів, вони допомагають мені у важку хвилину.

В) Друзі – це для мене усе. Я з ними раджусь, допомагаю їм.

6.Чи в достатній мірі Ви приділяєте увагу своїй коханій людині? Чи завжди Ви дбаєте про те, щоб, коли Ви затримуєтеся на роботі, зателефонувати?

А) Що за дурниця! Я займаюся справою, а не байдикую! У мене просто немає часу на такі дрібниці.

Б) Зателефонувати, звичайно, можна, і я телефоную, коли можу. Але, думаю, що нічого страшного не трапитися, якщо й запізнюсь.

В) Звичайно, подзвоню можна спричинити занепокоєння? Та й, зрештою, я взагалі не спізнююся.

7. Особисте життя є у всіх, навіть у найбільш ділових. Але яке значення Ви надаєте особистому життю?

А) Сім’я, дім – це моє життя. Я люблю свого обранця, хочу мати дітей, а робота – тільки для підтримки матеріального становища.

Б) Ну що ж, сім’я – це не погано. Добре іноді провести вечір – другий в кролі родини, поговорити з дітьми, з коханою людиною, але і справи забувати не можна.

В) Ну вже ні! Все життя провести на кухні – ніколи! За дітьми нехай стежить дружина (бабуся), а моє покликання – робота. Ось там я людина, там я досягну більшого, там моє місце.

8. Чи вмієте Ви відпочивати, відключатися від своїх справ і проблем?

А) Можу, але не завжди. Якщо в мене щось важливе, я просто не можу не думати про це. Тоді й відпочинок мені не в радість.

Б) Коли я відпочиваю, я з радістю звалюю із себе тягар турбот і насолоджуюсь життям.

В) Я вже не пам’ятаю, коли відпочивав останній раз. Все справи, справи…

Ключ до тесту.

№1 а-5,б-3,в-10; №2 а-10,б-5,в-3; №3 а-10,б-3,в-5; №4 а-3,б-5,в-10;

№5 а-10,б-5,в-3; №6 а-10,б-5,в-3; №7 а-3, б-5, в-10; №8 а-5,б-3,в-10

Інтерпретація результатів.

Більше 60 балів. У Вас просто талант! Людину з подібними діловими якостями треба пошукати. Все життя Ви віддаєте роботі і бачите в ній сенс життя. Але чи не час зупинися? Може, настане страшна хвилина, коли Ви будете зовсім один! Це не дивно, адже про своїх близьких Ви не думаєте, а друзів цінуєте тільки як ділових партнерів. Вам загрожує перетворення в комп’ютер, ще й дуже холодний і самотній.

Від 35 до 60 балів. Вам вдається бути самим собою і при цьому не залишатися за кормою життя. Вашим близьким з Вами добре, Ви турботливі й уважні, але і не пускаєте на самоплив свої справи, віддаєте перевагу стежити за усім особисто. Дуже добре, що Ваша робота не поглинула Вас цілком і не стала самоціллю. Продовжуйте нею займатися, але не забувайте і про тих, хто Вас любить, і все буде добре.

До 35 балів. Ви занадто легковажні! Не можна ж так довіряти випадку і так нестримно віддаватися розвагам. Немає слів, Ви приємна людина, але про роботу забувати не можна. Треба стати набагато серйознішим.

Завдання 2.Дослідження самооцінки особистості.

Мета дослідження: визначення рівня самооцінки.

Інструкція досліджуваному: « 1) Прочитайте уважно слова, які визначають риси особистості. Розгляньте ці риси з погляду належності їх ідеальній особистості, тобто з погляду їхньої корисності, соціальної значущості та бажаності. Для цього проранжуйте їх ( розташуйте в певному порядку), оцінивши кожне в балах від 20 до 1. Оцінку 20 поставте в бланку, в колонці №1 ліворуч від риси, яка, на Ваш погляд, є найбільш корисною і важливою для людей. Оцінку 1 – у цій же колонці ліворуч від риси, яка найменш корисна, значима й бажана. Всі інші оцінки, від 19 до 2, поставте згідно з Вашим ставленням до інших рис. Пильнуйте, щоб жодна оцінка не повторювалася двічі. 2) Прочитайте знову всі слова і розгляньте ці риси з погляду належності їх Вам. Проранжуйте їх в колонці №2, оцінивши кожну від 20 до 1. Оцінку 20 поставте справа від тієї риси, яка , на Ваш погляд, притаманна Вам найбільше, оцінку 19 поставте тій рисі, яка характерна для Вас трохи менше, ніж перша, і так далі. Тоді оцінкою 1 у Вас буде позначено ту рису, яка властива Вам менше, ніж всі інші. Пильнуйте, щоб оцінки-ранги не повторювалися».

Бланк

Обробка результатів.

Мета обробки результатів – визначення зв’язку між ранговими оцінками рис особистості, які входять в уявлення «Я-ідеальне» і «Я-реальне».Міра зв’язку встановлюється за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Ч.Спірмена. Оцінки від 1 до 20 пропонованих рис в обох рядах приймаються за їхні ранги. Різниця рангів, що визначають місце тієї чи іншої риси особистості, дає можливість вирахувати коефіцієнт за формулою

,

де n – число запропонованих рис особистості (n = 20),

d – різниця номерів рангів.

Щоб вирахувати коефіцієнт, потрібно спочатку вирахувати на бланку, в спеціально відведеній колонці, різницю рангів (d) за кожною запропонованою рисою. Потім кожне одержане значення різниці рангів (d) підносять до квадрата і пишуть результат на бланку в колонці (d2) , додають і суму ( ) вносять у формулу.

Коли кількість рис дорівнює 20, то формула має спрощений вигляд:

r= 1- 0,00075 х .

Коефіцієнт рангової кореляції (r) може бути в межах від -1 до +1.

Значення коефіцієнта кореляції від +0,38 до +1 засвідчує наявність позитивного зв’язку між «Я-ідеальним» і «Я-реальним».Якщо з’ясовано позитивний зв’язок між «Я-ідеальним» і «Я-реальним», то величина коефіцієнта засвідчує завищення самооцінки. При цьому, якщо значення R перебуває в інтервалі від +0,39 до +0,89, то у досліджуваного є лише тенденція до завищення самооцінки, а якщо в інтервалі від +0,9 до +1, то його самооцінку слід вважати неадекватно завищеною. Значення коефіцієнта кореляції в інтервалі від -0,38 до -1 засвідчує значущий негативний зв’язок між «Я-ідеальним» і «Я-реальним». Він відображає невідповідність або розбіжність уявлення людини про те, якою їй потрібно бути, і те, якою вона є за її уявленнями насправді. Цю невідповідність пропонується інтерпретувати як занижену самооцінку. Чим ближче коефіцієнт до -1, тим більший ступінь невідповідності.

Коли одержаний коефіцієнт не менше -0,37 і не більше +0,37, то це вказує на слабкий, незначний зв’язок між уявленнями людини про риси свого ідеалу і про свої реальні риси. Такий показник може бути отримано через недотримання досліджуваним інструкції. Та якщо інструкція виконувалася, то подібний зв’язок означає нечітке і недиференційоване уявлення людини свого ідеального «Я» і «Я-реального».

Модуль 1

Мета: визначити рівень теоретичної та практичної підготовки студентів за модулем 1 «Психологія як наука»: психологія як наука, психіка і свідомість, психологія особистості.

Варіант 1.

1.Поняття про психіку, властивості психічного відображення.

2.Фактори розвитку особистості.

3.Тестові завдання:

3.1.Існують основні види діяльності:

а) гра; б) спілкування; в) вправляння; г) праця; д) учіння.

3.2. Найважливішими характеристиками свідомості вважаються такі:

а) акумулювання знань; б) розрізнення суб’єкта і об’єкта; в) спонтанність поведінки; г) цілеспрямованість діяльності; д) ставлення до когось або чогось.

4.Практичне завдання.

У чому відмінність між спостереженням і експериментом?

Варіант 2.

1.Мозок, його будова.

2.Види діяльності: гра, праця, спілкування, учіння.

3.Тестові завдання:

3.1. Особистість – це:

а) людина, вік якої 25 років; б ) шимпанзе; в) немовля до 1 року;

г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.

3.2. Функцією лівої півкулі головного мозку є:

а) спілкування; б) читання; в) сприйняття музики; г) аналітичне мислення; д) розв’язування задач.

4.Практичне завдання.

Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність? Відповідь обґрунтуйте.

Варіант 3.

1.Свідомість. Структура свідомості.

2.Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».

3.Тестові завдання:

3.1. Функцією правої півкулі головного мозку є:

а) рахування; б) орієнтація в просторі; в) сприйняття пейзажів; г) емоційне ставлення до когось або чогось.

3.2.Індивід – це:

а) психічно хвора людина; б) талановита людина; в) орангутанг;

г) вольова людина; д) дитина, вік якої 5 років.

4.Практичне завдання

Відома давня легенда про майстрів, які зносили каміння на місце майбутнього будівництва. Коли одного з них запитали, що він робить, той сказав: «Хіба не бачите, я тягаю каміння». Другий на це запитання відповів: «Я стараюся заробити собі на хліб». Третій відповів: «Я будую дім, де житимуть люди». Поясніть причину відмінностей у відповідях майстрів. Чим зумовлене це явище?

Варіант 4.

1.Етапи розвитку психології як науки.

2. Структура особистості за К.Платоновим.

3.Тестові завдання:

3.1. Головна мета навчання – це засвоєння:

а) знань; б) умінь; в) навичок; г) алгоритмів; д) стереотипів.

3.2. Дії мозку, які контролюють функції організму:

а) уява; б) сновидіння; в) дихання; г) моргання; д) мовлення.

4. Практичне завдання.

Варіант 5.

1.Властивості психічного відображення.

2. Фактори розвитку особистості.

3.Тестові завдання:

3.1. Взаємодія з навколишнім середовищем відбувається за участю таких дій мозку: а) нюху; б) смаку; в) сну; г) пиття;д) малювання.

3.2. Приклади творчої праці:

а) написання симфонії; б) дослідження властивостей речовин; в) проектування оригінального мосту; г) робота на конвеєрі; д) переписування декілька разів того самого тексту.

4.Практичне завдання.

Чому складну поведінку бджіл не можна назвати працею?

Варіант 6.

1. Методи психологічного дослідження.

2. Фактори розвитку особистості.

3. Тестові завдання:

3.1. Приклади розумової діяльності мозку:

а) зір; б) зосередження; в) чуттєвість; г) дотикові відчуття; д) письмо.

3.2. Особистість – це:

а) людина, вік якої 25 років; б) шимпанзе; в) немовля до 1 року;

г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.

4.Практичне завдання.

Відома давня легенда про майстрів, які зносили каміння на місце майбутнього будівництва. Коли одного з них запитали, що він робить, той сказав: «Хіба не бачите, я тягаю каміння». Другий на це запитання відповів: «Я стараюся заробити собі на хліб». Третій відповів: «Я будую дім, де житимуть люди». Поясніть причину відмінностей у відповідях майстрів. Чим зумовлене це явище?

Варіант 7.

1.Блочна будова мозку.

2. Порівняльна характеристика активності людини і активності тварин.

3.Тестові завдання:

3.1. За механізмом першої сигнальної системи на нас діють такі слова:

а) світлофор; б) комп’ютер; в) образ; г) абстракція; д) кішка.

3.2. Особистість – це:

а) людина, вік якої 25 років; б) шимпанзе; в) немовля до 1 року;

г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.

4.Практичне завдання.

Чи згодні Ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?

Варіант 8.

1.Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».

2.Поняття про діяльність, основні компоненти діяльності.

3.Тестові завдання:

3.1. Вимоги до методу спостереження:

а) хаотичність спостереження; б) збереження природності психічних проявів; в) цілеспрямованість; г) фіксація результатів; д) запрограмованість дій досліджуваних.

3.2. Індивід – це:

а) психічно хвора людина; б) талановита людина; в) орангутанг;

г) вольова людина; д) дитина, вік якої 5 років.

4.Практичне завдання.

Чи можлива діяльність без чіткого уявлення про її мету?

Варіант 9.

1.Рефлекторна природа психічного відображення.

2.Фактори розвитку особистості.

3.Тестові завдання:

3.1. У вивченні психічних явищ психологія стикається з іншими науками, а саме: а) медициною; б) з опором матеріалів; в) із кібернетикою; г) з біофізикою; д) з технологією металів.

3.2.

4.Практичне завдання.

Чому складну поведінку бджіл не можна назвати працею?

Варіант 10.

1.Етапи розвитку психіки: сенсорний, перцептивний, інтелект.

2.Структура особистості за К.Платоновим.

3.Тестові завдання:

3.1. Функцією правої півкулі головного мозку є:

а) рахування; б) орієнтація в просторі; в) сприйняття пейзажів; г) емоційне ставлення до когось або чогось; д) слухання віршів.

3.2. Співставити компоненти психологічної структури діяльності:

1) результат; 2) мета; 3) дія; 4) операція; 5) потреба і мотив

та їх визначення:

а) елемент діяльності, спрямований на досягнення окремої мети;

б) спосіб виконання дії;

в) уявний об’єкт прагнення;

г) реалізований об’єкт прагнення;

д) відчуття необхідності у чомусь та спонукання до дії.

4. Практичне завдання.

Чому обмін сигналами, що відбувається у тварин, не може ототожнюватися з мовою людини?

Варіант 11.

1.Будова нервової системи.

2.Структура особистості за З.Фрейдом.

3.Тестові завдання:

3.1. До психічних процесів відносять:

а) мислення; б) пам'ять; в) упевненість; г) самостійність; д) афект.

3.2. Функцією лівої півкулі головного мозку є:

а) спілкування; б) читання; в) сприйняття музики; г) аналітичне мислення; д) розв’язування задач.

4.Практичне завдання.

Філософ і культуролог М. Бахтін вважав, що життя людини можна розглядати як складний вчинок, а кожний окремий акт і переживання є моментом її життя – вчинення. Він описав чотири групи характеристик вчинку: цінність, єдність, відповідальність і подійність. Пригадайте у своєму житті вчинок, який змінив вашу долю і включав ці характеристики. Охарактеризуйте його.

Варіант 12.

1.Функціональна асиметрія мозку.

2.Галузі психології.

3.Тестові завдання:

4.1. Приклади розумової діяльності мозку:

а) зір; б) зосередження; в) чуттєвість; г) дотикові відчуття; д) письмо.

4.2. Однією з форм учіння є інтелектуальні дії учня, а саме:

а) читання; б) робота в майстернях; в) праця на пришкільній ділянці;

г) експеримент; д) слухання і засвоєння того, що викладає вчитель.

4.Практичне завдання.

Чи можлива діяльність без чіткого уявлення про її мету?

Варіант 13.

1.Основні методи психологічного дослідження.

2.Поняття «людина»,«особистість», «індивід», «індивідуальність».

3.Тестові завдання:

3.1. Однією з форм учіння є інтелектуальні дії учня, а саме:

а) читання; б) робота в майстернях; в) праця на пришкільній ділянці;

г) експеримент; д) слухання і засвоєння того, що викладає вчитель.

3.2. Приклади творчої праці:

а) написання симфонії; б) дослідження властивостей речовин; в) проектування оригінального мосту; г) робота на конвеєрі; д) переписування декілька разів того самого тексту.

4.Практичне завдання.

Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність? Відповідь обґрунтуйте.

Варіант 14.

1.Додаткові методи психологічного дослідження.

2.Основні компоненти діяльності.

3.Тестові завдання:

3.1. Дії мозку, які контролюють функції організму:

а) уява; б)сновидіння; в) дихання; г) моргання; д) мовлення.

3.2. У вивченні психічних явищ психологія стикається з іншими науками, а саме: а) медициною; б) з опором матеріалів; в) із кібернетикою; г) з біофізикою; д) з технологією металів.

4. Практичне завдання.

Чи згодні Ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?

Варіант 15.

1.Поняття про свідомість. Структура свідомості.

2.Фактори розвитку особистості.

3.Тестові завдання:

3.1. До психічних процесів відносять:

а) настрій; б) пам'ять; в) упевненість; г) уяву; д) афект.

3.2. Особистість – це:

а) людина, вік якої 25 років; б) шимпанзе; в) немовля до 1 року;

г) розумово відстала людина; д) дитина, вік якої 10 років.

4. Практичне завдання.

Чому обмін сигналами, що відбувається у тварин, не може ототожнюватися з мовою людини?

Тема. Інформаційна функція психіки. Перцептивні процеси.

Мета. Засвоєння сутності понять «відчуття» «сприймання», їх природи.

Опорні поняття: відчуття, властивості відчуттів, види відчуттів, чутливість, пороги чутливості, сенсибілізація, синестезія, адаптація, взаємодія відчуттів, якість, інтенсивність, тривалість; сприймання, види сприймання, предметність, цілісність, константність, структурність, апперцепція, принципи організації сприймання.

Опрацювання даної теми пов’язане з відображенням реальності у людській свідомості, у взаємодії людини з довкіллям. Про багатство навколишнього світу, про кольори, запахи, музичні тони та шуми, вагу предметів, про спрагу та голод ми дізнаємося завдяки органам чуття. За допомогою органів чуття людський організм отримує у вигляді відчуттів різноманітну інформацію по стан зовнішнього і внутрішнього середовища. У відчуттях інтегруються пізнавальні, емоційні та регулятивні аспекти психічного. Вони є первинною формою відображення об’єктивної дійсності в мозку людини. Відчуття є джерелом наших знань про світ і про нас самих.

При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на функції та властивості даного пізнавального процесу. Відчуття людини виконують у її життєдіяльності дві основні, тісно пов’язані між собою функції, - з одного боку, інформують про властивості середовища, з іншого – організують дії людини відповідно до зміни умов. Для ефективного здійснення цих функцій відчуття повинні об’єктивно відображати як ситуацію, так і дії людини, що мають бути адекватними ситуації. Відчуття як елементарне відображення матеріального світу закономірно відбиває основні характеристики предметів і явищ – якісні, кількісні, просторово-часові. У цих закономірностях яскраво проявляється природа чуттєвих образів, які є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу.

Людина пізнає навколишній світ не лише за допомогою відчуттів, які дають знання про окремі властивості предметів і явищ об’єктивної дійсності, а й сприймання, яке дає цілісний образ предмета або явища. Як і відчуття, сприймання виникає тільки за безпосередньої дії об’єктів на аналізатори. Перехід від відчуттів до сприймань – це перехід до складнішого і повнішого їх відображення. Значне місце в темі займає питання про специфічні властивості процесу сприймання, які зумовлюють відображення предметів у сукупності їх суб’єктивних характеристик, а не так, як про них сигналізують окремі органи чуття. Такими властивостями сприймання вважаються предметність, цілісність, структурність, константність, усвідомленість, завдяки яким сприймання з потоку відчуттів, що йдуть із зовні, виділяє ті чи інші предмети, відокремлює їх із середовища, розкриває їхні значення й функції.

Для закріплення теоретичних знань із теми доцільно виконати тестові завдання, діагностичні методики та розглянути дискусійні питання.

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1. Характеристика перцептивних процесів: відчуття та сприймання.

1.2.Види відчуттів та сприймання.

1.3. Властивості перцептивних процесів:відчуття та сприймання.

1.4.Чутливість. Пороги чутливості.

1.4.Принципи організації сприймання.

1.5.Ілюзії сприймання.

2. Тестові завдання.

2.1.Рецептори прийнято поділяти на такі групи:

а) цептивні; б) кінестатичні; в) статичні) г) екстрацептивні; д) інтроцеп-тивні.

2.2. Функції рецепторів:

а) характерні для кожного виду живих істот; б) залежать від рівня розвитку мозку; в) однакові у всіх видів; г) найбільш розвинені у людини.

2.3. Існують такі загальні властивості відчуттів:

а) сенсибілізація; б) адаптація; в) якість; г) тривалість; д) інтенсивність.

2.4. Співставити властивості відчуттів:

1) якість; 2) інтенсивність; 3) тривалість;4) просторова локалізація подразника

та їх визначення:

а) визначається часом впливу подразника, а також функціональним станом органу чуття;

б) визначається специфічними властивостями кожного виду відчуттів, що відрізняють його від іншого виду;

в) визначається аналізом певної міри точності про місце розташування подразника;

г) визначається силою діючого подразника та функціональним станом рецептора.

2.5.Існують такі види сприймання на «співвідношення» подразників:

а) часу; б) зорове; в) слухове; г) руху; д) простору.

2.2. Сприймання людини людиною здійснюється на основі:

а) діяльності; б) емоцій; в) поведінки; г) жестів; д) мови.

2.6. Співставити властивості сприймання :

1) апперцепція; 2) предметність; 3) цілісність

та їх визначення:

а) об’єкти сприймаються в залежності від особливостей особистості та індивідуального досвіду;

б) об’єкти сприймаються як такі, що мають певний смисл, який виражено словом;

в) об’єкти сприймаються у їхній повній формі.

2.7. Співставити властивості сприймання:

1) константність; 2) структурність; 3) категоріальність

та їх визначення:

а) об’єкти сприймаються у їхніх структурних особливостях;

б) об’єкти, представлені у різних варіантах, сприймаються як постійні з основними параметрами;

в)об’єкти сприймаються як речі, що мають функціональне призначення.

2.8. Наше сприймання світу пов’язано:

а) з культурою, до якої ми належимо; б) з практикою; в) з досвідом; г) усі відповіді вірні.

2.9. На думку представників школи гештальтпсихології, фігура у порівнянні з фоном буває більш:

а) упорядкованою; б) структурованою; в) значимою; г) усі відповіді вірні.

2.10. Принцип доповнення полягає в тому, що мозок прагне:

а) доповнити погано окреслений контур; б) згрупувати близько розташовані один до одного елементи; в) згрупувати схожі елементи;

г) усі відповіді вірні.

2.11. Відомо, що елементи складаються у фігуру, якщо вони мають однаковий напрямок. В цьому проявляється принцип:

а) доповнення; б) схожості; в) неперервності; г) симетрії.

3. Дискусійні питання.

1. Яку роль відіграють перцептивні процеси в життєдіяльності людини?

2. Що таке «пороги чутливості аналізаторів», які фактори можуть їх змінювати?

3. Чи можна стверджувати, що в кожному акті пізнавальної діяльності людини чуттєве пізнання передує абстрактному?

4. В чому проявляється активний характер відчуттів у взаємодії людини із середовищем?

5. Які порушення в роботі аналізатора можуть спричинити зникнення відчуття?

6. У чому полягає відмінність між явищами адаптації і сенсибілізації?

7. У чому проявляється активний характер сприймань у взаємодії людини із середовищем?

8.Чи завжди апперцепція позитивно впливає на процес сприймання об’єктів? Наведіть приклади.

9.Чим пояснити, що одна й та сама лекція різними слухачами може оцінюватися по-різному: як «інформативна», «популярна», «цікава», «корисна», «нудна», «нецікава»?

10. Поясніть такий факт: коли людина вперше йде незнайомою місцевістю, самостійно розшукуючи дорогу, то вдруге вона легко знайде її; якщо ж вона йде із супутником, якому дорога добре відома, то вдруге їй буде важко самостійно пройти цей шлях.

4.Діагностичні методики.

Завдання 1. Дослідження зорових відчуттів.

Мета дослідження: визначення величини абсолютного нижнього порога зорового відчуття і оцінка гостроти зору.

Матеріали та обладнання: вимірювальна рулетка і 5 стандартних плакатів із зображенням кілець Ландольдта (діаметр кільця 7,5 мм, товщина лінії 1,5 мм, розрив кільця 1,5 мм; важливо, щоб розриви кілець на плакатах були спрямовані в протилежні боки).

Процедура дослідження.

Робоча група складається з експериментатора, з досліджуваного і протоколіста. У приміщенні, в якому проводиться дослідження, має бути добре освітлення; довжина приміщення – не менше 6,5 м.

У процесі експерименту досліджуваний, який стоїть спиною до плаката на відстані 6 м, за командою експериментатора повертається і наближається до нього, поки не побачить розрив у кільці. Експериментатор і протоколіст за допомогою рулетки визначають відстань від плаката до досліджуваного, з якої він правильно встановлює місце розриву кілець, і в протоколі записується результат – довжина в см. Дослідження проводиться тричі, кожного разу з новим плакатом.

Інструкція досліджуваному: «За вашими плечима на відстані 6м встановлено плакат із зображенням кільця з розривом. За моєю командою поверніться до нього і поступово наближайтеся. Коли побачите розрив, зупиніться».

У протоколі дослідження фіксуються самопочуття досліджуваного, а також результати трьох спроб. Якщо результат варіює в межах, більших за метр, то необхідно зробити ще одну спробу.

Обробка та аналіз результатів.

Показником нижнього абсолютного порога зорового відчуття є середній результат трьох серій:

П(зр) = (Р(1) + Р(2)+Р(3)) / 3

де Р(1), Р(2), Р(3) - величини відстаней, з яких досліджуваний правильно визначав характер розривів у кільці відповідно серії.

Чим більша відстань, з якої досліджуваний побачив напрямок розриву, тим нижчий і, отже, кращий абсолютний поріг зорової чутливості та, відповідно, вища зорова чутливість.

Оцінка гостроти зору робиться за допомогою таблиці.

Якщо розрив визначено досліджуваним з відстані 5 м, то кут розпізнання дорівнює одному градусу, а зір перебуває в діапазоні середніх показників.

Якщо гострота зору має показники 1,2,3 бали, то це свідчить про ослабленість зору. У цьому, окрім звернення до офтальмолога, важливо, щоб досліджуваний проаналізував стан власного здоров’я і звернув увагу на режим праці та відпочинку, на чергування фізичної та розумової праці.

Завдання 2. Дослідження сприймання часу

Мета дослідження: визначення ступеня точності сприймання коротких проміжків часу.

Обладнання: секундомір, таблиця-протокол дослідження.

Процедура дослідження. Дослідження сприймання часу проводиться в парі (досліджуваний та експериментатор) і передбачає десять дослідів, у кожному з яких досліджуваному пропонують визначити заданий проміжок часу без підрахунку і без використання годинника. Правильність оцінки проміжку часу експериментатор визначає за допомогою секундоміра. Проміжки часу можуть бути, наприклад, такі: 30 с, 60 с, 120 с та ін.

Інструкція досліджуваному: «вам буде запропоновано, не користуючись годинником і не рахуючи про себе, визначити заданий відрізок часу. Сигналом початку сприймання часу буде удар олівцем по столу, а завершення – піднімання руки чи команда «Стоп».

У таблиці-протоколі експериментатор записує заданий для визначення відрізок часу і фактично названий досліджуваним, який той прийняв за заданий.

Відрізок часу, запропонований для оцінки, відмічається в графі С у секундах; фактичний час, також у секундах, - у графі А.

Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків часу

Обробка результатів.

Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою

К(т) = (А/С) 100,

де К(т) – коефіцієнт точності оцінки часу;

А – фактичний часовий інтервал, який минув з початку оцінювання досліджуваним заданого часового відрізку;

С – часовий інтервал, запропонований для оцінки.

Аналіз результатів.

Під час аналізу результатів дослідження важливо визначити, в якому співвідношенні до 100%, менше чи більше, перебувають коефіцієнти точності оцінки часу досліджуваного. Якщо в усіх дослідах досліджуваний має коефіцієнт більший за 100%, то часові відрізки він недооцінює. Якщо його коефіцієнти менше 100%, то часові відрізки він переоцінює. Чим ближчі коефіцієнти до 100% (наприклад, 80% - 110%), тим вища точність оцінки коротких проміжків часу.

Люди відрізняються за типологією оцінки часових інтервалів, однак деякі з них короткі інтервали часу (до хвилини) переоцінюють, а інтервали більші за хвилину навпаки, недооцінюють.

Щоб встановити причини недооцінки чи переоцінки часових інтервалів, ми радимо повторити досліди, ускладнивши їх інструкцією з додатковими вказівками. Наприклад, потрібно визначити заданий інтервал часу, називаючи при цьому літери алфавіту. Введення інструкцією ще однієї мети діяльності змінює оцінку досліджуваним часових інтервалів. Час у цьому разі для досліджуваних, як правило, стає менш помітним, тобто вони, займаючись іншою справою, його недооцінюють. Знаючи особливості сприймання та оцінки інтервалів часу, можна розробити систему прийомів, що будуть корисні в моменти вимушеного очікування: очікування транспорту, зустрічі, подій тощо. Знята при цьому психічна напруженість – один з моментів самовиховання і навчання саморегуляції.

Завдання 3. Дослідження спостережливості.

Мета дослідження: встановлення рівня розвитку спостережливості.

Матеріали та обладнання: два нескладних за сюжетом і кількістю деталей малюнки, однакові майже в усьому, крім заздалегідь передбачених малопомітних десяти відмінностей. Ці відмінності полягають у тому, що немає чи інакше розташовано деякі деталі на одному з малюнків порівняно з іншим. Крім малюнків, потрібні папір для записів, ручка і секундомір.

Процедура дослідження.

У дослідженні спостережливості може брати участь один досліджуваний або група за умови, що малюнки будуть достатніх для зорового сприймання розмірів і їх можна прикріплювати на дошці чи на стіні. Обидва малюнки демонструються досліджуваним одночасно протягом 60 с, тобто 1хв.

Інструкція досліджуваному: «Вам буде показано два малюнки. Уважно роздивіться їх і знайдіть, чим вони відрізняються. Час сприймання малюнків обмежується однією хвилиною. Після команди «Стоп!» малюнки закриють, а Ви запишете на папері помічені Вами відмінності. Якщо все зрозуміло, то починаємо!»

Після демонстрування малюнків та запису знайдених відмінностей досліджуваного просять зробити звіт. Він дозволяє визначити, чи добре було видно деталі малюнків і чи задоволений досліджуваний результатами своєї спостережливості.

Обробка та аналіз результатів.

Мета обробки результатів – визначення коефіцієнта спостережливості.

Для цього дослідник підраховує загальну кількість названих відмінностей, від якої віднімає кількість допущених помилок, тобто вигаданих відмінностей. Отримана різниця ділиться на кількість фактично наявних відмінностей, тобто 10.

Аналіз результатів здійснюється через зіставлення отриманого коефіцієнта спостережливості з максимально можливим, тобто одиницею.. Чим ближче коефіцієнт до 1, тим вищий рівень спостережливості досліджуваного. Коефіцієнт у межах 0,5-0,9 вказує на середній рівень спостережливості, а менше 0,5 – спостережливість низька або слабка.

Тема. Інформаційна функція психіки. Пам'ять.

Мета. Засвоєння сутності поняття «пам'ять», її психологічна природа.

Основні поняття: пам'ять, запам’ятовування, збереження, відтворення, ремінісценція, персеверація, забування, види пам’яті, індивідуальні відмінності пам’яті.

Вивчення теми треба починати з визначення процесу пам’яті, його значення у психічному житті людини, різних точок зору на механізми запам’ятовування. Усе, що людина безпосередньо відображає за допомогою процесів відчуття і сприймання, фіксується, упорядковується, зберігається в її мозку, утворюючи індивідуальний досвід, і за потреби використовується в подальшій діяльності. Пам’ять є підґрунтям психічного життя людини. Завдяки пам’яті людина може здобувати необхідні для діяльності знання, уміння та навички, це неодмінна умова психічного життя людини.

Опрацьовуючи тему, необхідно звернути увагу на те, складові пам’яті (запам’ятовування, збереження, відтворення та забування) виступають водночас і як автономні процеси, і є важливою умовою її ефективності. Пам’ять вважають основою навчання, і його продуктивність пов’язують з повнотою засвоєння знань, тривалістю їх зберігання у часі, готовністю до адекватного використання в різних ситуаціях пізнавальної і практичної діяльності.

Одним з питань даної теми є індивідуальні особливості людей, які значною мірою залежать від особливостей типів вищої нервової діяльності і передаються людині у спадок. Вони накладають відбиток на всі аспекти її психічного життя, виявляючись, зокрема, в особливостях перебігу психічних процесів. У процесах пам’яті вони виражаються в швидкості, точності, міцності запам’ятовування і готовності до відтворення.

Для закріплення теоретичного матеріалу необхідно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань. З метою глибшого дослідження окремих видів пам’яті, її властивостей доцільно використовувати діагностичні методики.

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1.Поняття про пам'ять. Теорії пам’яті.

1.2.Основні процеси пам’яті:

а) запам’ятовування, його форми;

б) збереження;

в) відтворення, його форми;

г) забування.

1.3.Класифікація видів пам’яті.

1.4.Індивідуальні особливості пам’яті.

2. Тестові завдання.

2.1. Існують такі психологічні теорії пам’яті:

а) асоціативний напрямок; б) фізична теорія; в) гештальтизм; г) біохімічна теорія; д) теорія діяльності.

2.2. Основні процеси пам’яті:

а) забування; б) відтворення; в) запам’ятовування; г)збереження; д) відгадування.

2.3.Ми краще пам’ятаємо будь-яку роботу, якщо вона:

а) доведена до кінця; б) залишилася незавершеною; в) була свідомо завершена; г) привела до винагороди.

2.4. Види пам’яті за характером психічної активності:

а) образна; б) мимовільна; в) рухова; г) емоційна; д) короткочасна.

2.5. Види пам’яті за тривалістю утримання інформації:

а) оперативна; б) довготривала; в) довільна; г) образна; д) словесно-логічна.

2.6. Розрізняють такі типи асоціацій:

а) за контрастом; б) за суміжністю; в) за умовиводом; г) за абстрагуванням; д) за подібністю.

2.7. Довготривала пам’ять:

а) володіє обмеженою ємкістю; б) володіє практично необмеженою тривалістю; в) більш розвинена у людей похилого віку; г) усі відповіді вірні.

2.8. Короткочасна пам’ять:

а) діє протягом до 2 хвилин; б) включає запам’ятовування не більше 11 елементів; в) дозволяє довго пам’ятати телефонний номер; г) усі відповіді невірні.

2.9. Ми орієнтуємося у днях неділі завдяки:

а) просторовій організації; б) послідовній організації; в) асоціативній організації; г) ієрархічній організації.

3. Дискусійні питання.

1. Поясніть вислів: «Пам’ять – це дорога з минулого в майбутнє».

2. За допомогою яких прийомів можна сповільнити процес забування потрібного матеріалу або запобігти йому?

3. Чим можна обґрунтувати величезні можливості пам’яті людини?

4. Які причини індивідуальних відмінностей у пам’яті людей?

5. Поясніть, чому початок і кінець розмови запам’ятовуються краще, ніж її середина.

6. Які умови ефективно впливають на продуктивність запам’ятовування? Наведіть приклади.

7. Багато людей для кращого запам’ятовування вдаються до коротких занотувань. Чому такий прийом сприяє кращому запам’ятовуванню матеріалу?

4. Діагностичні методики.

Завдання 1. Методика вивчення короткочасної пам’яті.

Мета: вивчення об’єму короткочасної зорової пам’яті.

Інструкція досліджуваному: «Зараз вам буде показана таблиця з числами. Ви повинні спробувати за 20 секунд запам’ятати і потім записати якомога більшу кількість чисел. Увага, почали!»

Аналіз результатів. За кількістю правильно відтворених чисел проводиться оцінювання короткочасної зорової пам’яті. Максимальна кількість інформації, яка може зберігатися у короткочасній пам’яті, - 10 одиниць матеріалу. Середній рівень: 6-7 одиниць.

Завдання 2. Методика вивчення смислової пам’яті.

Мета: вивчення впливу смислових зв’язків на запам’ятовування словесного матеріалу.

Інструкція досліджуваному: «Я назву Вам пари слів. Слухайте мене уважно і намагайтеся запам’ятати друге слово кожної пари. Коли я закінчу читати ці пари, то буду знову читати перші слова, а Ви у відповідь на назване перше слово відповідайте другим словом пари, яке Ви запам’ятали. Увага! Приготуйтеся слухати і запам’ятовувати!»

Слова для запам’ятовування:

1.Промінь-сонце, сучок-ялинка, рік-місяць, мідь-свинець, нуль-число, світло зоря, Марс-планета, будинок-двері, ніж-виделка, листя-дерево.

2. Шум-вода, стіл-обід, міст-річка, гривня-копійка, ліс-ведмідь, дуб-жолудь, дичина-постріл, рій-бджола, година-час, гвіздок-дошка.

3.Замок-двері, день-доба, ставок-гребля, тварина-лисиця, око - вухо, ніч-зірка, шлях-дорога, сад-квіти, куля-війна, дощ-парасолька.

Аналіз результатів: підраховується число правильно відтворених пар. Якщо правильно відтворити 6 пар із 10, то можна рахувати, що смислова пам’ять розвинута досить добре.

Завдання 3. Методика вивчення оперативної пам’яті.

Мета: вивчення оперативної пам’яті.

Інструкція досліджуваному: «Зараз я назву вам п’ять чисел. Ваше завдання спробувати запам’ятати їх, потім в умі скласти перше і друге числа, а отриману суму записати, скласти друге і третє числа, суму записати; скласти третє і четверте – суму записати, скласти четверте з п’ятим, знову записати суму. Таким чином, ви отримаєте чотири суми. Час для обчислень – 15 секунд. Після чого я зачитую наступний ряд чисел. Чи є питання? Будьте уважні, числа зачитуються тільки один раз».

Аналіз результатів. Підраховується число правильно знайдених сум. Максимальне їх число – 40. Норма для дорослої людини – від 30 й вище.

Числові ряди

а) 5,2,7,1,4 б) 3,5,4,2,5 в) 7,1,4,3,2 г) 2,6,2,5,3

д) 4,4,6,1,7 е) 4,2,3,1,5 ж) 3,1,5,2,6 з) 2,3,6,1,4

і) 5,2,6,3,2 к) 3,1,5,2,7

Ключ

а) 7 9 8 5 б) 8 9 6 7 в) 8 5 7 5 г) 8 8 7 8

д) 8 10 7 8 е) 6 5 4 6 ж) 4 6 7 8 з) 5 9 7 5

і) 7 8 9 5 к) 4 6 7 9

Завдання 4. Дослідження асоціативної пам’яті.

Мета: перевірити здатність до створення асоціацій.

Інструкція досліджуваному: « Вам буде запропоновано три пари слів, які визначають предмети. Працювати треба з кожною парою по черзі. За три хвилини знайдіть 10 схожих властивостей запропонованих предметів ( наприклад, вони мають однаковий колір, зустрічаються тільки влітку тощо).

1) Самокат та мухомор;

2) Стакан та півень;

3) Кішка та яблуко.

Завдання 5. Методика вивчення смислової пам’яті.

Мета: вивчення впливу смислових зв’язків на запам’ятовування словесного матеріалу.

Інструкція досліджуваному: «Я назву Вам пари слів. Слухайте мене уважно і намагайтеся запам’ятати друге слово кожної пари. Коли я закінчу читати ці пари, то буду знову читати перші слова, а Ви у відповідь на назване перше слово відповідайте другим словом пари, яке Ви запам’ятали. Увага! Приготуйтеся слухати і запам’ятовувати!»

Слова для запам’ятовування:

1.Промінь-сонце, сучок-ялинка, рік-місяць, мідь-свинець, нуль-число, світло зоря, Марс-планета, будинок-двері, ніж-виделка, листя-дерево.

2. Шум-вода, стіл-обід, міст-річка, гривня-копійка, ліс-ведмідь, дуб-жолудь, дичина-постріл, рій-бджола, година-час, гвіздок-дошка.

3.Замок-двері, день-доба, ставок-гребля, тварина-лисиця, око - вухо, ніч-зірка, шлях-дорога, сад-квіти, куля-війна, дощ-парасолька.

Аналіз результатів: підраховується число правильно відтворених пар. Якщо правильно відтворити 6 пар із 10, то можна рахувати, що смислова пам’ять розвинута досить добре.

Завдання 6. Методика вивчення оперативної пам’яті.

Мета: вивчення оперативної пам’яті.

Інструкція досліджуваному: «Зараз я назву вам п’ять чисел. Ваше завдання спробувати запам’ятати їх, потім в умі скласти перше і друге числа, а отриману суму записати, скласти друге і третє числа, суму записати; скласти третє і четверте – суму записати, скласти четверте з п’ятим, знову записати суму. Таким чином, ви отримаєте чотири суми. Час для обчислень – 15 секунд. Після чого я зачитую наступний ряд чисел. Чи є питання? Будьте уважні, числа зачитуються тільки один раз».

Аналіз результатів. Підраховується число правильно знайдених сум. Максимальне їх число – 40. Норма для дорослої людини – від 30 й вище.

Числові ряди

а) 5,2,7,1,4 б) 3,5,4,2,5 в) 7,1,4,3,2 г) 2,6,2,5,3

д) 4,4,6,1,7 е) 4,2,3,1,5 ж) 3,1,5,2,6 з) 2,3,6,1,4

і) 5,2,6,3,2 к) 3,1,5,2,7

Ключ

а) 7 9 8 5 б) 8 9 6 7 в) 8 5 7 5 г) 8 8 7 8

д) 8 10 7 8 е) 6 5 4 6 ж) 4 6 7 8 з) 5 9 7 5

і) 7 8 9 5 к) 4 6 7 9

Завдання 7. Дослідження запам’ятовування від установки особистості.

Інструкція: Студентам зачитують спочатку слова серії А, які треба записати після цього, незалежно від їх порядку в ряду. Далі перевіряють правильність їх написання.

Далі зачитуються слова серії Б та пропонують записати тільки ті, які містять букву О. Але після зачитування просять окрім цих слів, записати і всі інші з прочитаного ряду. Потім перевіряють. Студенти підраховують кількість слів з буквою О у серіях А і Б; знаходять відношення кількості даних слів у серіях А та Б. Дріб показує, у скільки разів більше запам’яталося слів при установці та без установки.

Ряди слів.

Серія А Серія Б.

Мера Туча Нива Сума

Вода Нога Кожа Доза

Чаша Зима Дача Луна

Гора Рота Соха Роза

Дума Шуба Рука Губа

Читайте також:

1. V міні – модуль
2. Англійська педагогіка XVII ст. Педагогічна концепція Дж.Локка
3. Вальдорфська педагогіка
4. Високочастотні перетворювачі модульної структури
5. Відповідність підсумкових модульних рейтингових оцінок у балах оцінкам за шкалою ECTS та національною шкалою
6. Відповідність поточної семестрової модульної рейтингової оцінки в балах оцінці за національною шкалою
7. Вікова педагогіка
8. Гендерна педагогіка в аудиторії
9. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
10. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
11. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
12. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 2

Переглядів: 2006