Акціонерне товариство "Смерічка" уклало з адміністрацією природного заповідника угоду про реалізацію деревини, що утворюється внаслідок проведення санітарних рубок. Згодом умови договору були розширені. Зокрема, природний заповідник зобов'язується у грудні кожного року додатково передавати акціонерному товариству молодь хвойних рослин, що вирощується на площах для лісовідновлення, за подвійну плату, встановлену для таких же рослин, що проростають в інших лісових угіддях заповідника.
У зв'язку з тим, що значну частину хвойних рослин не буде реалізовано, голова акціонерного товариства відмовився від подвійної оплати, вказавши, що це стало можливим через низьку якість та передчасну вирубку для реалізації.
Директор природного заповідника у своїй відповіді на заявлену претензію вказав, що поставлена продукція відповідала вимогам договору. Передана вона була вчасно згідно із заявкою товариства та вивезена власним транспортом товариства. Та обставина, що продукцію не було реалізовано, зовсім не свідчить про вину заповідника, а відноситься до виробничого ризику товариства. Вирощування хвойних рослин здійснювалось відповідно до визначених технологій з дотриманням правил охорони рослин.
Відмова замовника від оплати за отриману продукцію дає йому право звернутися з позовом до арбітражного суду.