При виконанні лабораторних робіт майже завжди необхідно вимірювати різні фізичні величини – довжину, масу, час, температуру.
Виміряти яку-небудь величину – це означає порівняти її з однорідною величиною, яка прийнята за одиницю. Наприклад, виміряти довжину якого-небудь тіла – означає порівняти її з одиницею довжини - метром, сантиметром; щоб виміряти масу, необхідно порівняти її з одиницею маси - кілограмом, грамом.
За способом отримання числового результату всі вимірювання ділять на прямі і непрямі.
Прямі вимірювання – це вимірювання, в яких числове значення величини отримують в результаті безпосереднього вимірювання цієї величини за допомогою міри або вимірювального приладу.
Непрямі вимірювання – це вимірювання, при яких числове значення величини отримують на основі прямих вимірювань інших величин, пов'язаних з величиною, що вимірюють, відомою залежністю.
Обчислення похибок при прямих вимірюваннях.
Різницю між дійсним значенням вимірюваної величини та будь-яким її наближеним значенням, отриманим в результаті вимірювання, називається похибкою вимірювання.
При виконанні прямих вимірювань найчастіше доводиться враховувати тільки дві основні похибки – інструментальну похибку і похибку відліку.
Інструментальна похибказазвичай вказується в паспортах приладів або на самих приладах. Вона не перевищує половини ціни поділки шкали.
Похибка відліку також вважається рівною половині ціни поділки шкали приладу.
Тому загальна максимальна похибка прямого вимірювання (абсолютна похибка) буде дорівнювати ціні поділки шкали приладу: .
Щоб підвищити точність вимірювання, треба зменшити похибки вимірювань. Для цього треба узяти більш чутливий прилад, що має меншу ціну поділки (наприклад, лінійку з сантиметровими поділками замінити лінійкою з міліметровими поділками).