Відносна вологість повітря j визначається відношенням парціального тиску р водяної пари, яка є в повітрі за певної температури, до тиску р0 насиченої пари тієї самої температури і виражається у відсотках:
.
Значення р0 для кожної температури беруть з таблиць, тому визначення відносної вологості зводиться до знаходження абсолютної вологості р.
Пару, що не насичує повітря, можна зниженням температури перевести в насичену. Ознакою насичення пари є її конденсація – утворення крапельок води. Температура, при якій пара, що є в повітрі, стає насиченою, називається точкою роси.
Відносну вологість вимірюють декількома способами. У цій роботі її вимірюють за допомогою психрометра, конденсаційного і волосяного гігрометрів.
I. Психрометром (рис.5.1) - за різницею температур термометрів, резервуар одного з яких обмотано смужкою тканини, опущеної у воду (правий), а іншого залишається сухим (лівий), і за спеціальною таблицею.
II. Конденсаційним гігрометром (рис.5.2) - за точкою роси, тобто температурою, за якої водяна пара, що є в повітрі, стає насиченою, і за таблицею залежності тиску насиченої водяної пари від температури. Температуру в камері гігрометра знижують продуванням повітря крізь спирт, внаслідок чого він інтенсивно випаровується. Щоб легше було помітити появу роси на поверхні охолоджуваної камери 1, її оточують металевим кільцем 2 з теплоізолюючою прокладкою. Появу роси спостерігають, порівнюючи поверхню охолодженої камери з блискучою поверхнею кільця, яка під час досліду не змінюється.
III. Волосяним гігрометром (рис.5.3) безпосередньо вимірюють відносну вологість повітря у відсотках.
Волосяний гігрометр встановлюють і перевіряють на основі визначення відносної вологості повітря за допомогою психрометра. Стрілку гігрометра на відповідну поділку шкали встановлюють за допомогою регулювального гвинта 1.