• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Формування резервів на покриття можливих втрат за активними операціями

Резерви - це матеріальні чи грошові запаси, що створюються на випадок необхідності. Ця частина матеріальних, фінансових ресурсів тимчасово виключена з обороту і слугує джерелом, з якого використовуються ресурси у разі крайньої необхідності. У банківській справі розрізняють обов’язкові, загальні та спеціальні резерви.

Обов’язкові резерви - це акумульовані комерційним банком кошти, які зберігаються на резервному рахунку у центральному банку з метою забезпечення ліквідності депозитної заборгованості чи інших пасивних операцій банків.

Загальні резерви - це кошти, мобілізовані банком за рахунок прибутку банку після оподаткування для відшкодування непередбачених збитків від різних видів невизначених ризиків.

Спеціальні резерви - це кошти, мобілізовані комерційним банком, на покриття сумнівних боргів, непередбачених втрат, збитків від проведення активних операцій.

Формування спеціальних резервів здійснюється за рахунок витрат банку.

Отже, і обов’язкові, і спеціальні, і загальні резерви створюються для страхування ризиків:

-Обов’язкові - для страхування ризику невиконання зобов’язань комерційних банків за депозитами та іншими пасивними операціями;

-Спеціальні - для страхування певних ризиків невиконання зобов’язань клієнтів, контрагентів перед банком за кредитами та іншими активними операціями.

-Загальні резерви - для страхування невизначених ризиків, що притаманні діяльності банків.

Згідно з вимогами НБУ ПАТ АКБ “Львів” з метою страхування ризиків від активних операцій створюють такі спеціальні резерви за активними операціями:

- Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

- Резерв за коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банках, які визнані банкрутами або ліквідуються чи зареєстровані в офшорних зонах.

- Резерв на відшкодування можливих збитків за простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо їх отримання нарахованими доходами за активними операціями.

- Резерв на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами.

- Резерв для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості.

Усі зазначені резерви формуються банками шляхом віднесення на витрати. Кожен з них має свій власний напрям використання акумульованих коштів - це покриття збитків від конкретної активної операції, тобто резерв за одним видом активних операцій не може використовуватись банком для покриття збитків за іншими видами активних операцій. Саме тому резерви за активними операціями часто називають відповідними резервами. Перерахування коштів до резервів проводяться до встановленого строку подання щомісячного балансу.

Банк формує резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валюті.

До кредитних операцій відносять усі види активних операцій банку, пов’язаних із наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування на певних визначених кредитним договором (угодою) умовах, у тому числі операції факторингу, фінансового лізингу, врахування векселів, репо, а також надання гарантій, порук, авалів та розміщення депозитів.

Будь-який депозит має кредитну природу, йому притаманний кредитний ризик - ризик невчасного повернення чи неповернення коштів депозиту та процентів банку-вкладнику. З огляду на це банк Львів створює резерв і за розміщеними строковими депозитами.

Не створюється резерв за бюджетними кредитами; за операціями фінансового лізингу, якщо об’єктом операцій є нерухоме майно; за коштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу; за позабалансовими зобов’язаннями.

Уся сукупна заборгованість за кредитними операціями на певний момент часу становить кредитний портфель банку. У кредит­ний портфель включають як усі стандартні кредитні операції, за якими вчасно погашається борг, так і сумнівні та безнадійні щодо їх повернення кредитні операції.

Для визначення обсягу резерву банк Львів щомісячно станом на перше число оцінює ризикованість власного кредитного портфеля. Критеріями такої оцінки є:

- фінансовий стан позичальника;

- стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості.

Оцінка фінансового стану позичальників проводиться банком і обов’язково затверджується внутрішньобанківським положенням. Методика оцінки фінансового стану позичальників є обов’язковим додатком до внутрішнього банківського положення про кредитування.

Так, при оцінюванні фінансового стану юридичних осіб визначаються коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності; коефіцієнти маневреності та незалежності; рентабельність активів та продажу; достатність грошових потоків.

У загальному значенні вексель - це цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов’язання однієї особи щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений строк. Елементами, що в сукупності становлять вексельне зобов’язання та перетворюють його з простого цивільного боргового зобов’язання в зобов’язання, що регулюється нормами вексельного законодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед яких є:

- валюта і сума векселя;

- дата платежу;

- безумовне зобов’язання (наказ) сплатити вексельну суму;

- найменування та адреса векселедавця;

- місце платежу.

На практиці використовують простий і переказний векселі.

Простий вексель - це вексель, виданий у формі безумовного зобов’язання здійснити платіж.

Переказний вексель - це вексель, виданий у формі безумовного наказу здійснити платіж.

Операції з векселями, що здійснюються в сучасних умовах банком, можна класифікувати за такими групами.

1. Кредитні операції - операції з надання грошових коштів та надання кредитів під заставу векселів.

2. Торговельні операції - операції з купівлі та продажу векселів.

3. Гарантійні операції — операції з надання гарантій оплати векселів третіх осіб за певних обставин і в обумовлений строк: авалювання векселів, видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

4. Розрахункові операції — операції з оформлення заборгованості векселя.

5. Комісійні та довірчі операції — операції з інкасування векселів; купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

Під час проведення операцій з векселями банк бере на себе такі ризики:

- кредитний;

- ліквідності;

- процентний;

- операційний.

6. Урахування векселів - операція з кредитування банком суб’єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним з дисконтом (зі знижкою) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю.

Надання банками грошових коштів у вигляді кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є лише порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі. Так, прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів. На зберігання вексель може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банку надається право вимагати, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку. Як правило, в заставу приймаються векселі, строк платежу за якими є більш тривалим, ніж термін надання кредиту.

Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійснюється банком на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів, в якому, зокрема, повинні бути визначені:

- ціна купівлі (продажу) векселів;

- строк та порядок здійснення розрахунку;

- умови переходу права власності на векселі;

- строк та порядок передавання векселів тощо.

Продавець може зробити на векселі один із таких передавальних написів (індосаментів):

- іменний - індосамент, за яким векселетримач передає права за векселем покупцю та в якому зазначається особа, якій або за наказом якої має бути здійснений платіж;

- бланковий - без зазначення певної особи, який складається лише з підпису векселетримача, за яким векселетримач передає всі права покупцю векселя.

Лізинговий кредит – кредитні відносини, пов’язані з наданням кредиту при лізингових операціях, які передбачають передання в лізинг об’єктів основних засобів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси чи їх відокремлені структурні підрозділи.

Розрізняють такі форми лізингу:

- зворотний лізинг;

- сублізинг;

- пайовий лізинг;

- міжнародний лізинг.

Лізингова угода - угода, за якою лізингодавець (фінансова установа) бере на себе зобов’язання придбати у власність у продавця предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікаціями та передати його в користування лізингоотримувачу на визначений термін (не менше одного року) і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предмет лізингу протягом дії угоди залишається у власності лізингодавця і є гарантією такої кредитної угоди. Але всі суттєві ризики щодо випадкової втрати чи пошкодження предмета лізингу переходять до лізингоотримувача. Предмет лізингу не може бути конфіскованим, на нього не може бути накладений арешт у зв’язку з будь-якими діями чи бездіяльністю лізингоотримувача.

Факторинг - це повне фінансове обслуговування постачальника та кредитування під рахунки-фактури без права регресу.

Відповідно до договору про факторинг боржник здійснює платіж факторові на підставі одержаного від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, в якому зазначаються:

- сума грошової вимоги, що підлягає виконанню;

- фактор, якому має бути здійснено платіж.

Послідовність проведення факторингових операцій може бути такою:

1) укладання товарної угоди між покупцем і продавцем;

2) відвантаження товарів, надання послуг відповідно до укладеної угоди;

3) звернення постачальника товарів (послуг) до фінансової установи із заявоюпроханням про укладення договору факторингу;

4) аналіз економічного та фінансового стану юридичної особи — постачальника, перевірка платоспроможності покупця, зазначеного в заявці постачальника, та прийняття рішення про можливість укладання договору;

5) укладення факторингової угоди між постачальником і фінансовою установою про передачу першим свого права стягнення дебіторської заборгованості з покупця новому кредитору та визначення умов зазначеної юридичної дії;

6) сплата фінансовою установою поданих постачальником розрахункових документів у обсягах, визначених факторинговою угодою;

7) повідомлення боржника про поступку вимоги;

8) сплата боржником зобов’язань на користь нового кредитора.

Головною економічною перевагою застосування факторингу є швидке перетворення дебіторської заборгованості у грошові кошти. Але крім цього, класичний факторинг передбачає наявність фінансового, бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника фактором.

Кредитування - це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації співпраці між кредитором та позичальником.

Банківський кредит надається всім суб’єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою або фізичною особою, зареєстрованою як суб’єкт підприємництва. Кредит надається у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредити юридичним особам поділяють на дві групи:

1) кредити в поточну діяльність;

2) кредити в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність - це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат.

Вони включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні витрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять: операції РЕПО, ураховані векселі, факторингові операції, кредити за внутрішніми торговельними операціями, кредити за експортно-імпортними операціями.

Кредити в інвестиційну діяльність - це кредити, надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестицій.

До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі, кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, фінансовий лізинг.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених кредитною політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах із додержанням таких умов:

- оцінки банком кредитоспроможності позичальника, його фінансової стабільності, ліквідності та рентабельності діяльності;

- кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

- позичальник повинен мати власне майно та брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Читайте також:

1. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
2. X. Нестачі і втрати від псування цінностей
3. XIII. Формування та оприлюднення рейтингового списку вступників, рекомендованих до зарахування
4. Абсолютна величина можливих значень
5. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
6. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
7. Алгоритм формування потенціалу Ф2
8. Алгоритм формування статутного фонду банку
9. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
10. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
11. Аналіз втрат від маркетингового ризику
12. Аналіз ефективності формування і використання запасів

Переглядів: 733