«Порядок денний 2000» (Аgenda 2000) поклав початок лібералізації виробничого
процесу агропродукції та ухваленню нових фундаментальних принципів САП.
По-перше, було запроваджено принцип «багатофункціональності», що поставив
сільськогосподарського виробника у центр соціальної, культурної та природної системи(соціокультурний підхід прийшов на зміну функціонально-виробничому).
По-друге, було проголошено формування особливої «європейської моделі
сільськогосподарської діяльності», що полягає у посиленні життєздатності та
конкурентоспроможності сільського господарства ЄC, включаючи регіони з порівняно
гіршими умовами виробництва.
Остання реформа САП розпочалася в 2007 році значною мірою під тиском світових
процесів лібералізації (з вимогами скасування субсидій), загроз продовольчих криз та викликів продовольчої безпеки. Відтак нова стратегічна програма розвитку сільського господарства ЄС на 2007-2013 р. визначає наступні ключові сфери регулювання та підтримки агросектору.
1. Посилення конкурентоспроможності сільського господарства. Для вирішення цього завдання члени ЄС мають зосередити зусилля в наступних напрямах: реструктуризація та модернізація аграрного сектора; підтримка інтеграційних і продовольчих зв'язків; забезпечення доступу до науково-технічних досягнень і підтримка їхнього впровадження; забезпечення доступу до інформації та впровадження інформаційних технологій; підтримка виробництва нової продукції сільського господарства та лісового господарства; підтримка кооперації виробників.
2. Захист навколишнього середовища в сільській місцевості. Державна підтримка
в цій сфері повинна сконцентруватися на впровадженні енергозберігаючих технологій; збереженні водних, ґрунтових і лісових ресурсів; зниження шкідливого впливу аграрного
сектора на клімат та пов’язані з ним сфери.
3. Поліпшення якості життя в сільській місцевості і стимулювання несільськогосподарської зайнятості. Державної підтримки потребують розвиток малого
бізнесу та ремесел у сільських регіонах; розвиток туризму; збереження ландшафтів; розвиток освіти для потреб багатопрофільної сільської економіки; модернізація сільської
інфраструктури; створення умов для інноваційного використання поновлюваних енергетичних джерел із використанням аграрної продукції тощо.