Фізико-географічна характеристика області

Кіровоградщину не випадково називають «Степовою перлиною». Область розташована в Межиріччі Дніпра і Південного Бугу, на Правобережжі України.

Кіровоградська область розташована в центральній частині України. В околицях смт Добровеличківка знаходиться географічний центр України, позначений пам’ятним знаком, встановленим у 1990 р. Площа Кіровоградської області 24,6 тис кв. км (14 місце в Україні). Переважна частина території області знаходиться на пПравобережжі Дніпра. Лише смт Власівка розташоване на лівому березі.. Крайня західна точка області лежить на південний захід від м. Гайворона, східна – збігається з берегом Дніпродзержинського водосховища поблизу с. Куцеволівка Онуфріївського району, північна – знаходиться на узбережжі Кременчуцького водосховища, південна – розташована на південь від с. Юріївки Бобринецького району. Область простягається із заходу на схід на відстань 335 км, а з півночі на південь – майже на 150 км.. Вона розташована на відносно невеликій відстані від Чорного моря – приблизно 130 км.

Кіровоградська область була утворена 10 січня 1939 р. з 12 районів миколаївської, 10 – Одеської, 5 – Київської, 2 – Дніпропетровської, 2 – полавської областей. З того часу її межі змінювалися. Межує Кіровоградщина з 6 областями: Черкаською, Полтавською, Дніпропетровською, Миколаївською, Одеською, Вінницькою.. В межах Кіровоградської області виділено 21 адміністративний район, 4 міста обласного підпорядкування.

Природною особливістю Кіровоградської області є те, що її північна та північно-західна частини розташована в межах Південного Лісостепу, а південна та південно-східна – Північного Степу. Межа природних зон проходить приблизно по лінії: с. Люшнювате (Голованівський район) – с.Добре (Вільшанський район) – с. Оситняжка (Кіровоградський район) –ст. Трепівка (Знам’янський р-н), с. Деріївка (Онуфріївський р-н).

Формування сучасної території Кіровоградщини відбувалося протягом тривалої геологічної історії. Область лежить в центральній частині Українського кристалічного щита Східно-Європейської платформи. Кристалічні породи (граніти, гнейси, мармури, габро, лабродорити) виходять на денну поверхню лише в глибоких балках та долинах річок, утворюючи мальовничі скелі, скупчення велетенських кам’яних брил і навіть водоспади.

В основі території області лежить докембрійський кристалічний фундамент, розсічений лініями розломів на окремі блоки – Кіровоградський та Білоцерківсько-Одеський. У палеозої і мезозої територія Українського кристалічного щита була сушею. На початку кайнозою окремі частини області були затоплені неглибокими морями. Відклади цих морів вкривають поверхню кристалічного фундаменту, утворюючи осадовий чохол потужністю в середньому до 150 м. У складі чохла найбільш поширені такі породи, як мергель, трепел, буре вугілля, вогнетривка глина, зеленуваті піски, сірі, жовті піски, рябі глини.

Під час материкового зледеніння у четвертинному періоді північно-східна частина території нашої області була вкрита льодовиком.Сліди зледеніння у вигляді морени, моренних суглинків, валунів спостерігаються в Олександрійському, Знам’янському, Світловодському районах. Південну межу поширення дніпровського льодовика відбивають поширені в цих районах природні сосново-дубові ліси. З періодом зледеніння пов’язане також утворення унікального сфагнового болота в бвлці «Чорнолісці», відомого нам як «Берестувате», або «Чорнолісське». Наявністю в межах області докембрійського щита зумовлене багатство та різноманітність мінералних ресурсів. В надрах Кіровоградщини залягають нікелеві, уранові, залізні та манганові руди, золото, хроміти, графіт, буре вугілля, горючі сланці, кварцити, мармури, червоні, рожеві та сірі граніти, каоліни – усього понад 30 видів корисних копалин.

Спеціалісти підприємства «Кіровгеологія» відзначають високий вміст золота в породі Юрївського родовища – до 400г золота на тонну породи (промисловий видобуток вигідни при 22 г на тонну породи).

За межами Кіровоградщини та в Європі відомі Капустянські граніти високої якості та гарної фактури.

Рельєф

Поверхня області являє собою підвищену хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею річкових долин, ярів та балок. Територія Кіровоградщини знаходиться на Придніпровській височині. Пересічні висоти перебувають в межах 150-200 м над рівнем моря. Максимальні висоти – верхів’я р. Чорний Ташлик у ново українському районі – 269 м над рівнем моря, мінімальні – днища річкових долин рр. Інгул (39 м), р. Дніпро – (57м), р. Інгулець – 58 м над рівнем моря.

В рельєфі Кіровоградської області переважають денудаційні, водно ерозійні форми рельєфу. Денудація – це руйнування гірських порід водою, вітром, льодом, яке призводить до утворення останців, виходів гранітів, уступів (наприклад, заповідне урочище «Монастирище»). Стрімкі гранітні скелі можна побачити серед кристалічних відслонень в долинах річок Синюха, Інгул, Інгулець, Південний Буг та їхніх численних приток (скелі «Слони» в с. Полум’яне Бобринецього району, «Козацька скеля» біля с. Федорівка Добровеличківського р-ну, «Ташлицькі скелі» в с. Сотницька Балка). Незвичайні нагромадження гранітних брил та валунів, а також гроти є на всій території області, в тому числі і в м. Кіровограді. Найцікавіші та найрепрезентативніші з них увійшли до природно-заповідних територій у складі петрофітних комплексів, серед яких заповідні урочища «розлитий камінь», «Кальмазівське», «Кіліповське», «Сальківське», пам’ятки природи «Каскади», «Кам’яна стінка» та ін.

За походженням рельєф Кіровоградської області переважно ерозійний, тобто вироблений талими водами льодовиків, ріками та тимчасовими водотоками. Основними й найпоширенішими формами рельєфу є вододільні плато, річкові долини, яри та білки.

Найбільш розчленований рельєф притаманний північно-східній частині області, тобто Дніпросвько-Інгулецькому межиріччю, де мають значний розвиток опуклі горби та глибокі балки з сильно еродованими схилами. У рельєфі регіону мають місце також прохідні долини стоку льодовикових вод. На решті території поверхня менш розчленована, проте рівних межиріч мало. Глибина врізу річкових долин у східній частині Кіровоградщини досягає 100-150 м, густота яружно-балкової сітки – до 1,0 км/км². На заході ці показники зменшуються відповідно до 60-80 м та 0,75 км/км2. В долинах річок широкі ділянки чергуються з каньоноподібними, в руслах зустрічаються перепади. Річкові долини добре вироблені. На розширених ділянках спостерігаються пологі схили, широкі заплави, заплавні та надзаплавні тераси. За заплавах зустрічаються річкові стариці, озера, болота. Серед них чимло таких, що мають велику наукову цінність і тому потребують збереження. Заплавні комплекси охороняються на території гідрологічного заказника «Велика Вись» площею 564 га, між селами Лікареве та Листопадове Новомиргородського р-ну та деяких інших.

З інтенсивною господарською діяльністю пов’язане виникнення техногенних форм рельєфу – кар’єрів, вуглерозрізів, котлованів, гребель, штучних зрошувальних систем, а також курганів, городищ, земляних фортечних валів. Антропогенні форми рельєфе порушують природну рівновагу в екосистемах та активізують негативні природні процеси – ерозію, зсуви, підтоплення, заболочення.

У Кіровоградській області відбуваються активні фізико-географічні процеси. Вони зумовлені, в першу чергу, геоморфологічними та антропогенними факторами. Їх можна поділити на такі групи: 1) флювіальні (лінійна ерозія та площинний змив); 2) гравітаційні (зсуви) – в найбільшій мірі виявляються у північній та північно-східній частинах області; 3) еолові (вітрова ерозія); 4) абразійні (переробка берегів Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історична довідка щодо досліджень природного середовища Кіровоградської області	\|	Клімат.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.