• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гігієнічне нормування шкідливих хімічних речовин в атмосферному повітрі та у воді

Гігієнічна регламентація вмісту токсичних хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень, визначення гранично допустимої концентрації (ГДК), гранично допустимої дози (ГДД) та орієнтовно безпечного рівня впливу (ОБРВ) є надзвичайно ефективним профілактичним заходом, що дозволяє запобігти несприятливому впливу цих речовин на організм працівників.

Наукове обгрунтування принципів гігієнічного нормування хімічних речовин в атмосферному повітрі мало у своєму розвитку три основні етапи:

І етап – природознавчий, коли нормою визнавався склад повітря, що спостерігається у природних умовах.

ІІ етап – санітарно-технічний, коли нормою вважався такий склад повітря, що є технічно досяжним.

ІІІ етап – фізіологічний, коли норма визначалась на підставі оцінки прямої дії забруднювачів на здоров’я людини.

Слід підкреслити, що фізіологічний підхід передбачав виділення 3 зон:

· перша зона – відсутність впливу чинника на організм;

· друга зона – вплив чинника компенсується за рахунок захисно-пристосувальних реакцій організму;

· третя зона – токсична дія на організм зумовлює появу патологічних зрушень у стані здоров’я.

ГДК шкідливих речовин, як правило, встановлюють на рівні першої зони.

Для визначення вмісту хімічних речовин у повітрі використовують три групи методів:

1 група — методи візуальної калориметрії, що полягають у зіставленні кольору поглинального розчину, який одержують після протягування крізь нього досліджуваного повітря, зі стандартною шкалою;

2 група— методи, які передбачають застосування реактивного паперу, що дозволяє провести якісний та кількісний аналіз вмісту шкідливих речовин за наявністю та інтенсивністю характерного для кожного з них забарвлення;

3 група — лінійно-калориметричні методи, що полягають у застосуванні індикаторних трубок.

Найбільш поширеним приладом для визначення вмісту хімічних речовин у повітрі є універсальний газовий аналізатор (УГ–2), за допомогою якого визначається концентрація таких хімічних речовин, як оксид азоту, бензин, аміак, ацетон, оксид вуглецю, пари ртуті тощо.

Таблиця 1

Читайте також:

1. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
2. IV. Запасні речовини
3. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
4. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
5. Абсорбція лікарської речовини в організмі.
6. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
7. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
8. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
9. Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)
10. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
11. Аваріїз витоком сильнодіючих отруйних речовин.
12. Агрегатні стани речовини

Переглядів: 1107