• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 8. Основи екологічного та земельного права України.

1. Поняття, особливості і зміст екологічного права України. Джерела екологічного права України.

2. Поняття, особливості і зміст екологічних правовідносин. Екологічні права та обов’язки.

3. Поняття та зміст права природокористування.

4. Правова основа та правовий статус природно-заповідного фонду.

5. Основи земельного права.

6. Особливості та зміст земельних правовідносин. Суб’єкти і види права власності на землю.

7. Правові основи і порядок переходу права власності на землю.

1. Екологічне право — система правових норм, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини).

До складу системи екологічного права входять такі підгалузі, як земельне, водне, лісове, гірниче та ін.

Тобто, предметом екологічного права є нормативно врегульовані відносини з охорони навколишнього середовища і раціонального використання певних видів природних ресурсів.

Джерела екологічного права:

1. Конституція України. Ст. 50 “Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення”.

2. Закони України “Про охорону навколишнього середовища”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про природно-заповідний фонд України”, “Про тваринний світ”, “Про плату за землю”; Кодекси України — земельний, водний, лісовий, про надра та ін.

2. Екологічні права та обов’язки громадян України — система юридично закріплених за громадянами повноважень і зобов’язань в екологічній сфері.

Згідно до Закону України “Про охорону навколишнього середовища ” громадянин України має право на:

— безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

— об’єднання в громадські природоохоронні формування;

— одержання в установленому порядку повної та достовірної екологічної інформації;

— тощо.

Право людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля — одне з головних прав людини. Цьому праву відповідає обов’язок держави забезпечувати здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення та оздоровлення навколишнього природного середовища. Усі екологічні права громадян захищаються в судовому порядку.

Екологічні обов’язки громадян України:

— берегти, охороняти і раціонально використовувати природні багатства;

— не порушувати екологічні права інших суб’єктів;

— компенсувати завдану ними шкоду.

3. Право природокористування — процес раціонального використання людиною природних ресурсів для задоволення різних потреб та інтересів.

Принципи природокористування:

— цільовий характер;

— плановість і тривалість;

— ліцензування;

— врахування надзвичайного значення в житті суспільства.

Класифікація права природокористування:

1. В залежності від виду природних ресурсів: право землекористування, право користування надрами, тваринним світом, природно-заповідним фондом т.і.

2. За об’ємом повноважень природокористувачів:

1) загальне природокористування. Його суб’єктами можуть бути всі громадяни для задоволення найрізноманітніших потреб та інтересів (приміром, право використання парків, скверів, водоймищ, лісів, збирання дикорослих ягід тощо);

2) спеціальне природокористування. Використання конкретних природних ресурсів здійснюється громадянами, підприємствами, установами та організаціями у випадках, коли відповідна, визначена в законодавстві, частина природних ресурсів передається їм у використання. Зазвичай така передача є платною і такою, що визначена у часі. Надання природних ресурсів відбувається на основі спеціальних дозволів. Цілі спеціального використання можуть бути різними, але вони завжди обумовлюються.

4. Природно-заповідний фонд — це ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та іншу цінність, а тому виокремлені з метою збереження природного середовища, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та екологічної безпеки України.

До природно-заповідного фонду відносять:

— природні об’єкти — заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;

— штучні об’єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки.

Охорона об’єктів природно-заповідного фонду забезпечується встановленням відповідного режиму, організацією систематичних спостережень і досліджень, здійсненням державного і громадського контролю тощо. За порушення законодавства України про природно-заповідний фонд винна особа може притягуватись до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.

5. Земельне право — галузь права, що регулює земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, створення умов для підвищення їхньої ефективності, охорони прав організацій та громадян як землевласників та землекористувачів.

Отже, предметом правового регулювання земельного права є відносини з володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами, а також з їх охорони і раціонального використання.

Головними джерелами земельного права є Конституція України, Земельний та Цивільний кодекси.

Земельний кодекс України був прийнятий 13 березня 1992 р. і діє із змінами та доповненнями від 5 травня 1993 р.

Регулює земельно-правові відносини і питання охорони землі.

Передбачає державну, колективну та приватну форми власності на землю.

Ради народних депутатів виділяють землю для постійного користування, тимчасового, на умовах оренди (до 50 років).

Визначає компетенцію Рад народних депутатів різних видів у регулюванні земельних відносин.

Окремо визначає компетенцію держави, до відання якої входить законодавче регулювання земельних відносин, встановлення ставок плати за землю, контроль за правильністю використання земель.

Регулює порядок передачі земель у власність, надання їх у користування, питання викупу землі, плати за неї, права та обов’язки землекористувачів.

Передбачено земельний кадастр, тобто систематизоване зведення відомостей про природний, господарчий і правовий стан земель , з метою раціонального їх використання і охорони.

Громадяни можуть отримувати землю у приватну власність, у спадщину, шляхом купівлі-продажу, дарування, обміну.

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються. Користування землею може бути на умовах оренди. Плата за землю береться у вигляді земельного податку чи орендної плати.

Земельний кодекс визначає відповідальність за неправильне землекористування.

Види земельного фонду

Усі землі України поділяються на:

1). землі сільськогосподарського призначення;

2). землі населених пунктів;

3). землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;

4). землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5). землі лісового фонду;

6). землі водного фонду;

7). землі запасу.

Земельні спори

Земельні спори, пов’язані із земельними відносинами, розглядають місцеві Ради народних депутатів, районні, міські, арбітражні, третейські суди.

Спори щодо порядку користування земельною ділянкою між громадянами, яким належить будинок, господарські будівлі і земельна ділянка на права спільної власності, вирішується судом.

Спори про розмежування земель населених пунктів вирішують Ради народних депутатів.

Спори про спільне землекористування громадян розглядають узгоджувальні комісії, склад яких обирається відповідною Радою.

Земельні спори розглядаються Радами у строк від 10 до 20 днів залежно від складності справи. Це рішення може бути оскаржене в суді, арбітражному суді у місячний термін.

Література

1. Конституцiя України.

2. Загальна теорiя держави i права. /За ред. В. Копєйчикова. Навчальний посiбник. Киiв:" Юрiнком ", 1997.

3. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Iсторiя української конституцiї. Київ, 1993.

4. Цивiльне право: навчальний посiбник в 2-х ч./За ред. професорiв О.А. Пiдопригори i Д.В. Бобрової. Київ: Вентурi, 1996 р.

5. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцiй. Киiв: Вентурi, 1996.

6. Прокопенко В.I. Трудове право. Курс лекцiй. - Киiв:Вентурi,1996.

7. Молдаван В. Основи держави i права. Курс лекцiй.- Київ: Юмана, 1996.

8. Котюк В.О. Основи держави i права: навч. посiбник.- Київ: Вентурі, 1997.

9. Основи держави i права: Навч. посiбник /За ред. А.М. Колодiя i А.Ю. Олiйника. - Київ: Либiдь, 1997

10. Правознавство /За ред. М. Настюка.- Львiв: Свiт, 1995.

11. Хрестоматiя з правознавства. Посiбник, Киiв, 1996.

12. Цивільний кодекс України.

13. Кодекс про адмiнiстративнi правопорушення України.

14. Кодекс законiв про працю України.

15. Кодекс законiв про шлюб та сiм’ю.

16. Житловий кодекс.

17. Арбiтражно - процесуальний кодекс.

18. Кримiнальний кодекс.

19. Земельний кодекс України.

20. Закони України : " Про громадянство ", " Про власнiсть ", " Про авторське право та сумiжне право", "Про заставу", "Про приватизацiю житла", "Про пiдприємства в Українi", "Про пiдприємництво", "Про господарськi товариства", "Про приватизацiю майна державних пiдприємств", "Про цiннi папери i фондову бiржу ", " Про селянське (фермерське) господарство", "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство", " Про запобiжне затримання особи", "Про охорону навколишнього природного середовища", " Про пенсiйне забезпечення ".

21. Червона книга України.(від 1994р.).

22. Положення про порядок реєстрацiї суб’єктів підприємницької дiяльностi.

23. Положення про лiцензування окремих видiв дiяльностi.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
3. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
4. А/. Верховна Рада України.
5. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
6. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
7. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
8. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
9. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
10. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
11. Адміністративне право як галузь права
12. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності

Переглядів: 1162