• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПОНЯТТЯ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ У КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ

Власнийкапітал (кошти) банкуявляє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками інших сфер діяльності. Влас­ному капіталу комерційного банку належить незначна частка в су­купному капіталі (приблизно 8—10 %), тоді як у промислових під­приємств цей показник становить 40—60 %. У комерційних банках власний капітал має інше призначення, ніж в інших сферах підпри­ємництва. Якщо в підприємництва забезпечення платоспроможнос­ті і виконання більшості оперативних функцій підприємств та ор­ганізацій, то власний капітал комерційного банку слугує насам­перед для страхування інтересів вкладників і менше — для фінан­сового забезпечення своєї оперативної діяльності.

Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і повинен перебувати під контро­лем органів, що регулюють діяльність комерційних банків. Однією з вимог, яку висуває НБУ до комерційних банків, є підвищення рі­вня капіталізації, що сприяє збільшенню рівня фінансової стабіль­ності і надійності банківської системи України в цілому

Призначення банківського капіталу виражається в його функці­ях. Власний капітал комерційного банку виконує певні функції. Розглянемо їх:

1. Захисна: власний капітал слугує насамперед для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття пото­чних збитків від банківської діяльності. На сьогоднішній день це ос­новна функція капіталу, оскільки в умовах, коли значна частина ре­сурсів вкладається в ризикові активи (кредити і цінні папери), навіть порівняно невеликі втрати можуть призвести до банкрутства банку.

2. Забезпечення оперативної діяльності є другорядною функції для капіталу банку. Вона має вагу на перших етапах діяльності ба­нку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфра-струкура і розгортається його діяльність (фінансування придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво оренда офісів і т. п.).

3. Регулювальна: через фіксацію розміру власного капіталу регу­лювальні органи впливають на діяльність банку в цілому. Розмір власного капіталу банку є порогом допуску на банківський ринок (мінімальний розмір статутного капіталу) та регулятором розширен­ня масштабів діяльності банку (прийняття банком додаткових ризи­ків, без яких неможливо отримати додаткові прибутки). Регулюваль­ні органи ставлять у залежність від адекватного нарощення капіталу.

Зважаючи на джерела і порядок формування, капітал банку на­дасться зі статутного капіталу, резервного капіталу, спеціальних фондів, нерозподіленого прибутку, субординованого боргу.

1. Статутний капітал банку формується з акціонерного або
приватного капіталу банку під час організації нового банку шляхом
акумулювання внесків чи випуску і реалізації акцій. Емісія акцій як
форма створення і поповнення статутного капіталу банку регулю­
ється Постановою «Про цінні папери і фондову біржу».

У банках, які мають статус ВАТ, Статутний капітал формують шляхом відкритої підписки на акції, у ЗАТ —- шляхом розподілу акцій між засновниками відповідно до їхньої частки в статутному фонді.

Перший випуск акцій банку має повністю складатися з простих ак­цій. Усі випуски акцій банків типу ВАТ підлягають реєстрації в Держа­вній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). При по­вторній емісії, що дозволяється тільки після повної оплати акціонерами акцій попередньої емісії, банки можуть випускати також привілейовані акції. Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність», наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу банку.

Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. При першій емісії його готують засновники, а при наступ­ній — правління банку. В проспекті емісії містяться дані про банк, його фінансовий стан, інформація про попередні випуски цінних паперів. Проспект емісії має бути затверджений незалежною ауди­торською компанію.

2. Резервний фонд комерційного банку. Це грошові ресурси, що
резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, по­
криття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивіден­
дів за привілейованими акціями, якщо недостатньо прибутку. На­
явність коштів у ньому забезпечує надійності стабільність комер­
ційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства. Розмір резе-

рвного фонду та щорічних внесків до нього встановлюється збора­ми акціонерів і фіксується в установчих документах, але він не мо­же бути меншим за 25 % регулятивного капіталу, а розмір відраху­вань — меншим ніж 5 % чистого прибутку.

Коли резервний фонд досягає встановленої величини, то відра­хування до нього припиняються. У разі використання коштів з ре­зервного фонду відрахування від чистого прибутку на його форму­вання поновлюються.

3. Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки ос­новних засобів та ін.) призначені для виробничого та соціального роз­витку банку. Порядок формування і використання цих коштів визна­чається статутними документами банку. Формуються ці фонди за рахунок прибутку. Елементом резервного капіталу є загальні резерви, призначені для покриття можливих збитків по операціях банку. їхня відмінність від резервного фонду полягає в тому, що вони мають кон­кретніше призначення (наприклад, резерв для відшкодування можли­вих втрат за кредитними операціями банків створюється для покриття безнадійної заборгованості по позичкових операціях).

4. Нерозподілений прибуток — це джерело внутрішнього похо­дження. Створюється як залишок прибутку після виплати дивіден­дів, відрахувань до резервного та інших фондів. Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно визначено, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік залежить головним чи­ном від розміру дивідендів, які повинні сплачуватися акціонерам.

5. Субординований борг— це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які, за умовою контракту, не можуть бути вилучені з банку раніше ніж через 5 років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвесторові після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, включених у ка­пітал, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протя­гом 5 останніх років угоди.

Розмір власного капіталу визначається банком самостійно, але з урахуванням таких факторів:

1) вимоги НБУ щодо мінімального розміру статутного капіталу;

2) характеру активних операцій. Наявність значного обсягу ризико­ваних операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу;

3) специфіка клієнтури. За значної кількості невеликих вклад­ників власних коштів потрібно менше, ніж за наявності великих вкладників.

Українська методика визначення капіталу поділяється на:

1) основний(капітал І рівня);

2) додатковий(капітал II рівня).

Основнийкапітал банкувключає сплачений і зареєстрований Статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за ра­хунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додатко­вих внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських опе­рацій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

До додаткового капіталубанку належать:

1) нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублі­кованому балансі банку);

2) резерви переоцінки;

3) гібридні (борг/ капітал) капітальні інструменти;

4) субординований борг.

При цьому додатковий капітал не може перевищувати 100% повного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загаль­ний розмір капіталу І і II рівнів додатково зменшується на балансо­ву вартість таких активів, як: акції та інші цінні папери з нефіксо-ваним прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції; інве­стиції в капітал установ у розмірі 10 % і більше їхнього статутного капіталу та в дочірні установи; кошти, вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

2. Система рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку

Основним складником власного капіталу банку за значенням є Статутний капітал (фонд), що формується через емісію акцій чи внесків засновників. Статутний капітал може створюватися лише за рахунок власних коштів учасників чи акціонерів. Не допускається його формування за рахунок банківських кредитів, коштів непри­буткових організацій (таких, які за статутом не мають права на здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку), бю­джетних коштів, які мають інше цільове призначення. Порядок фо­рмування статутного фонду залежить від форми організації банку. Для акціонерних товариств відкритого типу Статутний фонд фор­мується через проведення відкритої передплати на акції. Статутний фонд банку, який є акціонерним товариством закритого типу, ство­рюють через пропорційний розподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з часткою їхніх внесків до статутного фонду. У разі створення банку у формі товариства з обмеженою відповідальністю Статутний фонд поділяють на частки, величина яких фіксується у засновницьких документах, а учасники банку відповідають за взя­тими на себе зобов'язаннями в межах своєї частки.

У процесі формування статутного фонду комерційні банки мо­жуть випускати два види акцій — звичайні (прості) та привілейо­вані. Власники звичайних акцій мають право на управління банком і поділяють усі доходи (або збитки) і ризики банку. Власники зви­чайних акцій отримують доходи у формі дивідендів, а їхні збитки не можуть перевищувати первісної вартості інвестицій. Величина дивідендів залежить від суми прибутку, який залишився у розпоря­дженні банку після проведення всіх обов'язкових виплат, у т. ч. і фіксованих виплат власникам привілейованих акцій. Власники зви­чайних акцій вкладають свій капітал на весь період функціонуван­ня банку, але вони можуть передати право власності іншій особі через продаж звичайних акцій на вторинному ринку. -

Привілейовані акції дають право їхнім власникам на отримання фіксованих дивідендів незалежно від отриманого банком прибутку. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні бан­ком, а в разі ліквідації банку та розподілу його майна вони мають право на повернення вкладених коштів до проведення виплат влас­никам звичайних акцій, але після задоволення вимог кредиторів банку. Банкам забороняють випуск акцій на пред'явника. Перший випуск акцій банку має складатися тільки зі звичайних акцій, а їх­ню реєстрацію та продаж звільнено від оподаткування. Додаткові емісії можуть включати і звичайні, і привілейовані акції. Банки на­дають останнім перевагу з тим, щоб запобігти розширенню кола власників банку та втрати контролю над ним. Додаткова емісія ак­цій є ефективним методом швидкого поповнення статутного капі­талу банку. Додаткову емісію акцій банк може оголосити лише піс­ля того, як усі учасники виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повніс­тю оплачено. Формування та збільшення статутного капіталу банк може здійснювати тільки у формі грошових внесків (резидентами України — у гривнях, нерезидентами — у вільноконвертованій іно­земній валюті, або у гривнях).

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше:

1) для місцевих кооперативних банків — 1 млн евро;

2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн евро;

3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн евро.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійсню­ється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установле­ним Національним банком України на день укладення установчого договору.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зо­бов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс деваль­вації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, встановленої Національним банком України.

Національний банк України має право встановити для окремих банків залежно від їхньої спеціалізації диференційований мініма­льний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче від розмірів, передбачених цією статею.

У процесі діяльності банку статутний капітал може зменшувати­ся за умови зменшення кількості його учасників. Як збільшення, так і зменшення статутного капіталу відбувається лише за рішенням за­гальних зборів учасників з обов'язковою наступною реєстрацією змін у Національному банку України та в Комісії з цінних паперів і фондового ринку при Кабінеті Міністрів України. Ці установи конт­ролюють також, щоб статутний капітал формувався тільки за раху­нок власних (а не позичених чи залучених) коштів учасників, як пра­вило, з прибутку та спецфондів, накопичених з цією метою.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Грошові внес­ки для формування та збільшення статутного капіталу банку рези­денти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтвер-джених джерел.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.

Банк не має права без згоди Національного банку України зме­ншувати розмір регулятивного капіталу нижче від мінімально встановленого рівня. Капітал банку не може бути меншим від ста­тутного капіталу, необхідного для заснування банку.

Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на пасивному балансовому рахунка № 500 «Зареєстрований статутний капітал банку», який має два субрахунки: № 5000 «Сплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку» і № 5001 «Несплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку». Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів банку.

Відображення операцій за рахунками групи 500 «Статутний ка­пітал банку» здійснюється лише на балансі головного банку (юри­дичної особи).

Внески в статутний капітал можуть здійснюватися і в іноземній ва­люті, яка перераховується в гривні за курсом Національного банку Украї­ни на дату внеску, і надалі коригування його зміни не проводиться.

Крім того, для обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів із формування статутного капіталу— випуском (емісією) акцій, їх продажем, скуповуванням, нарахуванням емісійних різниць та ди­відендів, — використовуються ще й такі рахунки:

3630(A) «Внески за незареєстрованим статутним капіталом» [Призначення рахунка: облік коштів, що отримані від засновників (акціонерів, учасників) банку за акціями, частками, паями до реєст­рації статутного капіталу. За кредитом рахунка проводяться суми, що отримані банком в оплату акцій (часток, паїв) до реєстрації ста­тутного капіталу. За дебетом рахунка проводяться суми зареєстро­ваного статутного капіталу, що перераховані на рахунки класу 5, або суми, повернені акціонерам (учасникам), якщо випуск акцій (часток, паїв) не зареєстровано];

3631(П) «Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди» (Призначення рахунка: облік нарахованих банком диві­дендів власникам акцій (часток, паїв) після прийняття рішення за­гальними зборами акціонерів (учасників). За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих дивідендів за акціями (паями, част­ками). За дебетом рахунка проводяться суми виплачених акціоне­рам (учасникам) дивідендів];

5000 (П) «Зареєстрований статутний капітал банку» [Призна­
чення рахунка: облік зареєстрованого статутного капіталу банку.
Облік акцій ведеться за номінальною вартістю. За кредитом рахун­
ка проводяться суми збільшення статутного капіталу після реєстра­
ції змін згідно з законодавством України. За дебетом рахунка прово­
дяться суми зменшення зареєстрованого статутного капіталу; суми
несплаченого у встановлений строк зареєстрованого капіталу];

5001 (КП) «Несплачений зареєстрований статутний капітал бан­
ку» [Призначення рахунка: облік сум зареєстрованого, але неспла­
ченого статутного капіталу. За дебетом рахунка проводяться суми
зареєстрованого, але несплаченого статутного капіталу в кореспон­
денції з рахунком 5000. За кредитом рахунка проводяться суми
сплаченого статутного капіталу; суми не сплаченого у встановле­
ний строк зареєстрованого капіталу];

5002(КП) «Власні акції, які викуплені в акціонерів» [Призна­чення рахунка: облік вартості викуплених банком акцій (часток, паїв). Акції обліковуються за номінальною вартістю. Різниця між номінальною вартістю та вартістю викупу списується в межах кре­дитових залишків спочатку з рахунка 5010, а потім— з рахунка 5022. За дебетом рахунка проводяться суми викуплених акцій (час-

ток, паїв). За кредитом рахунка проводяться суми проданих та ану­льованих акцій (часток, паїв];

5003(П) «Дивіденди, які направлені на збільшення статутного капі­талу» [Призначення рахунка: облік суми дивідендів, що спрямовані на збільшення статутного капіталу до часу його реєстрації. За кредитом рахунка проводяться суми дивідендів, що спрямовані на збільшення статутного капіталу. За дебетом рахунка перераховуються суми диві­дендів у разі збільшення статутного капіталу на рахунки 5000 та 5010; у разі відмови в реєстрації сплачуються за рішенням загальних зборів банку акціонерам (учасникам) або зараховуються на рахунок 5022];

5010(11) «Емісійні різниці» [Призначення рахунка: облік різниці між номінальною вартістю акції та ціною її розміщення. Під час по­дальшого викупу власних акцій різниця між номінальною вартістю та ціною викупу акцій списується з цього самого рахунка в межах зали­шку. За кредитом рахунка проводяться суми позитивної різниці в разі первинного та подальшого розміщення акцій. За дебетом рахунка проводяться суми списання різниці між ціною викупу та номіналь­ною вартістю акцій у межах залишку під час викупу власних акцій];

5020 (П) «Загальні резерви» [Призначення рахунка: облік зага­льних резервів, що створені за рішенням акціонерів (учасників) під різні ризики. За кредитом рахунка проводяться суми прибутку, що спрямовані на формування резервів. За дебетом рахунка проводять­ся суми зменшення резервів];

5021 (П) «Резервні фонди» [Призначення рахунка: облік резерв­них фондів банку. Фонди створюються згідно із законодавством України. Резервні фонди банку утворюються за рахунок прибутку. Кошти резервних фондів призначені для покриття можливих збит­ків та інших витрат. Відрахування в резервні фонди здійснюється в розмірах, передбачених законодавством України. За кредитйм ра­хунка проводяться суми надходжень у резервні фонди. За дебетом рахунка проводяться суми на покриття збитків та інших витрат, пе­редбачених законодавством України];

5022 (П) «Інші фонди банку» [Призначення рахунка: облік ін­ших фондів банку, що створені за рахунок прибутку. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень в інші фонди банку. За де­бетом рахунка проводяться суми на покриття збитків звітного та/або минулих років; суми відрахувань до загальних і резервних фондів; суми списань емісійних різниць у разі недостатності коштів на рахунка 5010; суми сплати дивідендів за привілейованими акці­ями та інші суми відповідно до законодавства України];

5030 (П) «Нерозподілені прибутки минулих років» [Призначен­ня рахунка: облік прибутків минулих років до їх розподілу. За кре­дитом рахунка відображаються суми підтверджених прибутків ми-

нулих років; перевищення сум попередніх дооцінок над сумою по­передніх уцінок вартості активів, що раніше були переоцінені, у ра­зі їх вибуття. За дебетом рахунка відображаються суми розподі­леного прибутку згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (учасників) відповідно до законодавства України];

5031 (А) «Непокриті збитки минулих років» [Призначення ра­хунка: облік сум підтверджених збитків минулих років до їх по­криття. За дебетом рахунка відображається облік підтверджених сум непокритих збитків минулих років. За кредитом рахунка відо­бражаються суми покриття збитків минулих років];

5040 (П) «Прибуток звітного року, що очікує затвердження» [Призначення рахунка: облік прибутку звітного року до його за­твердження загальними зборами акціонерів (учасників). За креди­том рахунка проводяться суми в порядку закриття рахунків обліку доходів звітного року. За дебетом рахунка проводяться суми в по­рядку закриття рахунків витрат звітного року; суми розподілу при­бутку за рішенням загальних зборів акціонерів (учасників) згідно із законодавством України; суми підтвердженого нерозподіленого прибутку на рахунок 5030 до його розподілу загальними зборами акціонерів (учасників)];

5041 (А) «Збиток звітного року, що очікує затвердження»; 510 (П) «Результати переоцінки»; 59 (АП) «Результат поточного року» [Призначення рахунка: облік збитку звітного року до його затвер­дження загальними зборами акціонерів (учасників). За дебетом ра­хунка проводяться суми в порядку закриття рахунків витрат звітно­го року. За кредитом рахунка проводяться суми в порядку закриття рахунків обліку доходів звітного року; суми покриття збитку; суми збитків, підтверджених загальними зборами акціонерів (учасників), на рахунок 5031 до їх покриття];

6203 (АП) «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж».

Облік операцій з формування статутного капіталу банку

Для формування статутного капіталу банку, за місцем його створення, в регіональному управлінні Національного банку Украї­ни відкривається тимчасовий рахунок для внесків засновників.

Внески можуть здійснюватися як до реєстрації, так і після ре­єстрації статутного капіталу банку. Тому для відображення опера­цій зареєстрованого, але не сплаченого статутного капіталу послу­говуються також рахунком № 3530 «Несплачений статутний фонд», а незареєстрованого— рахунком №3630 «Внески за неза-реєстрованим статутним фондом».

Розглянемо це на прикладах (табл. 36).

Таблиця 36 ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

Закінчення табл. 36

Забороняється розміщення акцій серед засновників, або інвесторів, відповідно до чинного зако­нодавства, за вартістю, меншою за номінальну. У випадках реалізації за вищою ціною, ніж їх номі­нальна вартість, виникає емісійний дохід, який обліковується на пасивному рахунка № 5010 «Емі­сійні різниці». Його використання регламентується установчими документами банку.

В обліку ці операції відображають так.

Банки можуть здійснювати викуп акцій власної емісії у акціонерів, а потім, виходячи з необхід­ності, їх перепродавати, розповсюджувати серед своїх працівників, або анульовувати, що знаходить відповідне відображення в бухгалтерському обліку. Розглянемо це на прикладах (табл. 37).

Таблиця 37 ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ПРИ ВИКУПІ АКЦІЙ ВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ В АКЦІОНЕРІВ

Закінчення табл. 37

Мета: напрацювання студентами теоретичних знань з організації та основних принципів обліку податкових розрахунків комерційних банків

Об'єкт: податкові розрахунки комерційних банків.

Читайте також:

1. I.1. Порядок збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного) розміщення акцій
2. II. Поняття соціального процесу.
3. II.2. Збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок спрямування прибутку до статутного капіталу
4. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
5. III. Капітальні інвестиції
6. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
7. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
8. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
9. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.
10. А/. Поняття про судовий процес.
11. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
12. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 644