• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інфор­мації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерс­тва внутрішніх справ України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову ви­могу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фі­нансового моніторингу на його письмову вимогу щодо здійснення фінан­сових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законо­давством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 5 згідно із Законом України від 28.11.2002 р. № 249-1V)

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з пи­
тань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридич­
ної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності.

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 6 згідно із Законом України від 22.05.2003 p. № 835-IV) Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його за­ступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інфо­рмації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунка (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним

нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківсь­ку таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську та­ємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Наці­онального банку України або уповноважених ними осіб, які в межах пов­новажень, наданих Законом України «Про Національний банк України», здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Національний банк України має право відповідно до міжнародного до­говору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності надати інформацію про банк органу банків­ського нагляду іншої країни, якщо:

1) це не порушує державні інтереси та банківську таємницю;

2) є гарантії того, що отримана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду;

3) є гарантія того, що отримана інформація не буде передана за межі органу банківського нагляду.

Положення цієї статті не поширюються на випадки повідомлення бан­ками відповідно до законодавства про операції, що мають сумнівний хара­ктер, та на інші передбачені законом випадки повідомлень про банківські операції спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

(частина восьма статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.11.2002 p. № 249-IV) Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банків­ської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

ГЛАВА 11. ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ

(ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ

ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Стаття 63. Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержа­них злочинним шляхом

Банки зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлюва­ти правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здій­снення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю бан­ків не рідше одного разу на рік проводить перевірку банків з питань до­тримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Читайте також:

1. I.1. Порядок збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного) розміщення акцій
2. III. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
3. IV ПОРЯДОК ПРОВЕДЕНИЯ ОПРОБОВАНИЯ ТОРМОЗОВ
4. The peace – порядок
5. V. Порядок подання роботи на рецензiю i захист роботи
6. V. Порядок подання скарги
7. V. ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
8. V. Порядок прийому заяв та документів для участі у конкурсному відборі до НАУ
9. VIII. Порядок розгляду скарг
10. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
11. Автоматизація банківської діяльності в Україні
12. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.

Переглядів: 291