Модуль І.

ВСТУП

Один з шляхів подолання ”абстрактного теоретизму” у викладанні філософських дисциплін в українських вищих навчальних закладах полягає у перенесенні акценту на проблеми та питання, пов’язанні з тим чи іншим напрямком практичної діяльності, з майбутньою професією спеціалістів з вищою освітою. Впровадження багатоступеневої системи вищої освіти надає більше можливостей для регулювання змісту основних (обов’язкових) і спеціальних курсів, у тому числі за вибором студентів. Особливо це стосується філософсько-методологічної підготовки магістрів, аспірантів і пошукачів.

Як засвідчує досвід, слабкою ланкою у вищій освіті є здатність слухачів поєднати філософські та методологічні принципи і положення зі знаннями з фундаментальних природничих і технічних дисциплін. Певною мірою вказану прогалину має заповнити курс „Філософія пізнання, науки і техніки”, що протягом ряду років читається у вітчизняних ВНЗ, у тому числі і в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті.

У пропонованому навчальному посібнику представлений один з можливих варіантів викладання основ філософії науки. Автори поставили перед собою мету поєднати загальну інформацію про науку, її історію, динаміку, філософські підвалини з конкретизацією вказаних питань на матеріалі природознавства, що представлене фізикою, яка виступає однією з фундаментальних наук про найбільш загальні закони природи. При цьому якраз фізика є теоретичною науковою основою вищої технічної освіти. Даний текст підготовлено на основі доопрацьовання навчального посібника тих же авторів „Методологічні принципи та проблеми сучасного природознавства” (Харків: Видавництво ХНАДУ, 2008). Зокрема, були враховані зауваження щодо перевантаження тексту конкретними прикладами і обчисленнями, структура посібника приведена до вимог модульної організації вивчення курсу.

Філософсько-методологічні уявлення є важливою складовою інтелектуальної культури кожного спеціаліста. Знання загальних методів, їх співставлення з метою та завданнями дослідження є однією з умов успіху наукової діяльності в цілому.

Невід’ємною важливою складовою формування наукового світогляду є знання сучасної фізичної картини світу як синтезу фізичних та філософських знань, понять та ідей. Науковий світогляд є методологічною основою творчого мислення. Методологія будь-якої науки визначає принципи її побудови, форми та способи наукового пізнання, спирається на філософію як на загальнонаукову методологію, що надає змогу опанувати найбільш узагальнені принципи, категорії та закони в різних галузях знань.

Надзвичайно важливо, що методологія є світоглядом в дії, а не просто певною застиглою сукупністю уявлень про світ. Методологія є орієнтиром при виборі напрямку наукових досліджень, оскільки будь-який науковець спирається на такі загальнофілософські ідеї, як матеріальна єдність світу, його об’єктивність, пізнаванність, наявність в тому чи іншому вигляді причинно-наслідкового взаємозв’язку поміж явищами.

Вирішальний вплив філософії на розвиток природознавства, зокрема фізики, необхідність виявлення взаємозв’язків між ними для подальшого послідовного розвитку сучасного наукового світогляду визнавали такі творці сучасної фізики, як А.Ейнштейн, М.Планк, Н.Бор, М.Борн та інші. Так, А.Ейнштейн зазначав, що „якщо під філософією розуміти пошуки знання в його найбільш узагальненій та найбільш широкій формі то її, вочевидь, можна вважати матір’ю всіх шукань”. В свою чергу, один з перших лауреатів Нобелевської премії з фізики Макс Планк неодноразово підкреслював вирішальний вплив світогляду дослідника на вибір подальшого напрямку наукових пошуків.

З іншого боку, усе нове у науці народжується завдяки використанню і вдосконаленню методів дослідження, і без їх обновлення розвиток науки був би неможливий. Успіх у будь-якому напрямку, як свідчить історія науки, забезпечувався в значною мірою використанням передових методів дослідження.

Кожна наукова дисципліна відрізняється за сферою, об’єктом, предметом дослідження, а також сукупністю використовуваних методів пізнання. При цьому за очевидної різниці у методах діяльності механіка і соціолога, фізика і біолога, очевидним є також спільність багатьох використовуваних методів. Спільним є і філософсько-методологічний фундамент, що існує у певний історичний період. Це ж стосується логічних засобів, форм комунікації між вченими і науковими спільнотами при освоєнні результатів дослідження. Оволодіння методами науки було і є однією з найважливіших завдань підготовки кваліфікованого дослідника.

Сьогодні склався самостійний напрямок, що комплексно вивчає проблеми, пов’язані з наукою – наукознавство. В його межах значна частина питань має філософський характер і розглядається у філософії науки, яка об’єднує принаймні три групи проблеми.

До першої відносяться ті, що пов’язані з існуванням науки як суспільного явища. Тут шукаються відповіді на питання про сутність науки, її природу, місце в структурі людської діяльності, чим відрізняється наукове знання і пізнання від інших форм духовного освоєння світу. Роздуми над вказаними питаннями приводять до універсального осмислення науки як специфічної діяльності і суспільного інституту.

Друга група питань стосується проблем, що виникають у самій науці та породжуються потребами повсякденного життя. Їх вирішення пов’язане з аналізом особливих пізнавальних структур, процедур і дій, що використовуються у дослідженнях, та з уточненням таких понять, як моделювання, ідеалізація, пояснення, доведення, класифікація, визначення і т.п. Сюди також входить розгляд таких форм наукового знання, як факт, теорія, проблема, задача, гіпотеза, програма. За умов пошуку відповідей на ці питання розглядаються ідеали і норми наукового дослідження, закономірності їх зміни, уточнюються методи, прийоми і операції, що використовуються у всіх сферах науки, аналізуються способи і форми комунікації в науці.

До третьої групи відносяться питання, що виникають при вивченні процесів взаємодії наукового і філософського знання. Серед них – як впливає філософія на розвиток науки, як співвідносяться цінності науки з загальнолюдськими цінностями та ідеалами.

До проблематики філософії науки звертаються представники різних філософських шкіл та напрямків, у тому числі логічного емпіризму, феноменології, герменевтики, критичного раціоналізму, філософії лінгвістичного аналізу, діалектичного матеріалізму тощо. При цьому перелік проблем, їх формулювання і зміст в значній мірі залежать від загальнофілософських поглядів, у межах яких вони ставляться і обговорюються та отримуються результати і висновки.

Таким чином, філософія науки є підсумком синтетичної пізнавальної діяльності, спрямованої як на розвиток самої філософії, так і на узагальнення результатів у наукових дослідженнях.

Мета навчального посібника – висвітлити основну проблематику філософії і методології науки. При викладенні матеріалу автори виходили з того, що з деякими важливими поняттями і проблемами слухачі знайомі з бакалаврських курсів філософії та логіки. Тому окремі найважливіші поняття використовуються у тексті без визначень чи додаткових роз’яснень. Разом з тим, текст посібника супроводжується глосарієм, у якому розкриті основні поняття та категорії як філософського, так і природничого характеру.

Посібник пропонується тим спеціалістам негуманітарних спеціальностей, хто готує себе до науково-дослідницької діяльності або прагне поповнити власний методологічний багаж – для слухачів магістратури, для аспірантів та пошукачів.

Особливістю тексту посібника є також те, що другий модуль насичений конкретними природознавчими прикладами і задачами, які ілюструють теоретичний матеріал. Але разом з тим в залежності від обсягу годин, виділених на курс, профілю слухачів приклади можуть бути використані у повному обсязі або частково, або ж бути пропоновані для самостійного вивчення.

Основний текст посібника доповнений списком літератури, глосарієм та тестовими завданнями для перевірки ступеню засвоєння слухачами знань.

Модуль І.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОБРАЗИ НАУКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.