• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 9. Юридичні факти у структурі цивільних правовідносин

Юридичні факти – це фактичні обставини, з якими цивільно-правові норми пов’язують юридичні наслідки виникнення, зміну чи припинення суб’єктивних юридичних прав. Це факти реального життя, що мають юридичне значення і є головною умовою виникнення і динаміки цивільно-правових відносин.

Часто для виникнення та динаміки цивільних правовідносин одного якогось юридичного факту недостатньо, тому використовується декілька взаємопов’язаних між собою фактів.

Без наявності юридичного факту неможливе застосування цивільно-правових норм.

Класифікація: правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі; дії – правомірні чи неправомірні; події, в т.ч. строки; факти самостійні та несамостійні (тобто діють у фактичному складі).

Види юридичних фактів:

1. Правочини ( угоди ).

2. Акти органів державної влади.

3. Судові рішення.

4. Юридичні поступки – дії фізичних осіб: правомірні та неправомірні.

5. Події, що мають юридичне значення для суб’єктів, в т.ч. строки.

У багатьох випадках для надання факту юридичного значення необхідне його належне оформлення (у формі договору тощо).

Правочини (угоди) є найбільш поширеним видом юридичних фактів є правочини – дії з цивільного права, що спрямовані на виникнення, зміну чи припинення чи на інші видозміни цивільних прав та обов’язків (ст. 202 ЦКУ).

Ознаки:

- вольові дії, спеціально спрямовані на створення юридичних наслідків;

- завжди дії суб’єкта цивільного права;

- правомірні дії (завжди);

- опосередковують динаміку цивільних відносин між суб’єктами.

Гарантією реалізації суб’єктами своїх цивільних прав є презумпція правомірності правочину, тобто він вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом чи він невизнаний недійсним судом.

Для чинності правочину необхідне дотримання таких умов:

- щодо змісту: не суперечить вимогам законодавства (ст. 12, 13, 203 ЦКУ);

- суб’єкти правочину повинні бути наділені правочиноздатністю (необхідний обсяг цивільної дієздатності) – ст. 203, 30-32, 34-39, 41-42, 92 ЦКУ;

- відповідність зовнішнього волевиявлення внутрішній волі суб’єктів чи суб’єкта;

- дотримана форма правочину (ст. 203ЦК);

- реальність правочину, спрямованість на настання реальних юридичних наслідків, що обумовлені конкретним право чином;

- дотримання спеціальних умов, якщо вони передбачені цивільним законодавством.

Види правочинів:

1) залежно від кількості сторін: одно-, дво- та багатосторонні. Їх необхідно відрізняти від право чинів за кількістю осіб – право чини з множинністю осіб;

2) оплатні /безоплатні;

3) залежно від моменту виникнення прав та обов’язків у правочині:

- консенсуальні – з моменту досягнення домовленості між сторонами;

- реальні – з моменту передачі майна (за умови, якщо момент укладення і виконання співпадають).

4) залежно від цілі правочину: абстрактні – у яких не визначено підстави їх здійснення (вексель); казуальні – підстави укладання визначено (купівля-продаж, оренда тощо);

5) строкові/безстрокові;

Форми правочину – спосіб вираження волі суб’єктів: конклюдентні дії; шляхом мовчазної згоди ; усно; письмово; письмово-нотаріально; письмово з дотриманням спеціальних вимог (державна реєстрація).

ЦКУ передбачає обов’язковість дотримання форми щодо різних видів правочинів.

Тлумачення правочинів: ст. 213 ЦКУ визначає коло суб’єктів тлумачення та відповідні правила здійснення тлумачення. Право тлумачити право чин мають сторони правочину, а у разі колізій – суд. До суду можуть звернутися й інші особи (щодо одностороннього договору) інтереси яких ущемлені неправильним тлумаченням правочину.

За загальним правилом (ст. 214 ЦКУ), особа, що вчинила право чин може відмовитись від нього. Насамперед, це стосується односторонніх правочинів, якщо це не порушує права інших осіб.

У дво- та багатосторонніх право чинах сторони можуть відмовитись за взаємною згодою. Крім цього, сторони можуть передбачити як підстави відмови, так і наслідки такої відмови.

Читайте також:

1. А.А.Налчаджан виділяє: образ тіла (тілесне Я), наявне Я (справжнє-Я), динамічне-Я, фактичне-Я, ймовірне-Я, ідеалізоване-Я, уявне-Я та інші.
2. Адміністративні правовідносини
3. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
4. Аналіз фактичних обставин справи.
5. Антропологія права в структурі філософсько-правового знання.
6. Артефакти культури. Знання, цінності і регулятиви як три основних види смислів культури.
7. Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
8. Банківські правовідносини
9. Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин, але в них є і свої специфічні ознаки.
10. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
11. Бюджетні правовідносини: об’єкти, суб’єкти, норми бюджетного права
12. В організаційній структурі.

Переглядів: 569