• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Нематеріальні активи підприємства

Крім основних фондів, до складу активів підприємства належать нематеріальні ресурси та активи підприємства, значення яких останнім часом збільшується.

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, яка не має матеріальної основи, здатна забезпечувати підприємству економічну вигоду протягом тривалого часу при невизначеності розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

У складі нематеріальних ресурсів виділяють:

1. Об’єкти промислової власності – це об’єкти інтелектуальної власності людини, які використовуються в галузях промисловості, торгівлі, сільського господарства та стосовно всіх продуктів промислового чи природного походження.

До складу об’єктів промислової власності належать:

винахід – це принципово новий конкретний продукт чи спосіб виробництва, який дає позитивний ефект для народного господарства. Ідентифікація нового технічного рішення як винаходу здійснюється при наявності новизни винаходу, наявності винахідницького рівня, промислової придатності винаходу;

корисна модель – нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна до промислового виготовлення;

промисловий зразок – це результат творчої діяльності в сфері художнього конструювання, який може бути об’ємним (модель), плоским (малюнок) або комбінованим;

товарний знак і знак обслуговування – це оригінальне позначення, яке має правовий захист і відрізняє конкретний товар або послугу від подібних. Для охорони товарного знака або знака обслуговування необхідна їх державна реєстрація, на яку видається державне свідоцтво;

позначення походження товару – це словесне або графічне позначення яке вказує на місце походження товару;

фірмове найменування –це позначення підприємства чи окремої особи без вказівок на продукцію, яку воно виробляє і характеризує репутацію і стан підприємства в цілому.

2. Об’єкти, що охороняються авторським правом,до них належать:

твори науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які існують в письмовій, усній, образотворчій та об’ємно-просторовій формах;

комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді цифр, слів чи символів, придатних для читання машиною і призначених для приведення її в дію з метою досягнення певного результату;

база даних – сукупність даних або матеріалів, систематизованих у формі, придатній для читання машиною.

Авторське право не поширюється на офіційні документи, державні символи та знаки, твори народної творчості, об’єкти промислової власності, твори, для яких закінчився термін дії авторського права.

Суміжні права – це права, які прилучаються до авторського права і є похідними від нього. До цих прав належать права виконавців, права виробників фонограм і права організацій мовлення.

3. Інші об’єкти інтелектуальної власності – це результат творчої діяльності людини, який не належить до перших двох груп об’єктів інтелектуальної власності.

До складу інших об’єктів інтелектуальної власності належать:

раціоналізаторська пропозиція – це технічне рішення, що не є новим взагалі, але є новим і корисним для підприємства, для якого воно подано. Як правило, це стосується вдосконалення конструкції виробу, техніки, технології виробництва або складу матеріалів;

«ноу-хау»–це знання чи досвід підприємства в технічній, організаційній, економічній, виробничій чи інших сферах, які можуть бути фактично використані та принести підприємству певні переваги. «Ноу-хау» не захищається охоронними документами, але й не оприлюднюється, воно є власністю підприємства, оскільки на його розробку витрачаються значний час і кошти;

гудвіл –це сформований імідж підприємства, який складається з досвіду, ділових зв’язків, прихильності споживачів як до товарного знаку (знаку обслуговування) так і до фірмового найменування, домінуючі позиції на ринку товарів і ін.;

комерційна таємниця –відомості, безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства в галузях науково-технічної, виробничо-господарської, фінансово-економічної діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.

Нематеріальні активи – це володіння правами власності на нематеріальні ресурси і їх використання в господарській діяльності з метою одержання доходу.

До складу нематеріальних активів включаються:

1) права, що з'являються внаслідок володіння підприєм­ством патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; свідоцтвами на знаки на товари і послуги, фірмове найменування;

2) права, що виникають унаслідок володіння підприєм­ством об'єктами авторського права та суміжних прав;

3) права на використання на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності;

4) права на користування земельними дільницямиі природними ресурсами;

5) монопольні права на використання рідкіснихресурсів;

6) права, що з'являються внаслідок укладання з іншими суб'єктами ліцензійних угод на використання об'єктів інте­лектуальної власності.

Юридичний захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробки. Право власності на винаходи, корисні моделі та промис­лові зразки засвідчується патентами.

Патент– це виданий державним органом (патентним відом­ством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, позначення походження товару і фірмового найменування здійснюється на основі їхньої державної реєстрації, результатом якої є видача посвідчення, що підтверджує його пріоритет.

Правова охорона позначення походження товару не має виключного права на його використання і не може не давати дозволу іншим особам на його використання. Такий дозвіл може бути наданий патентним відомством будь-якій іншій фізичній чи юридичній особі, що господарює на тій же самій території і виробляє товари з тотожними властивостями.

Для посвідчення авторства на опублікований чи неопублікований добуток, факти і дати публікації добутку чи наявності договорів, що стосуються права на добуток, автор у будь-який час (протягом терміну охорони авторського права) може зареєструвати своє право й інші необхідні зведення в офіційних державних реєстрах. У цьому випадку видається посвідчення про реєстрацію прав автора.

«Ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, комерційна таємниця що є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства. За розголошення інформації про «ноу-хау» і комерційну таємницю передбачена відповідальність (аж до карної).

Передача права власності на використання нематеріальних ресурсів здійснюється в формі відповідного договору – ліцензійної угоди, за якою власник нематеріального ресурсу (ліцензіар) передає іншій особі (ліцензіату) ліцензію на використання своїх прав на патенти, товарні знаки тощо.

Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріальних ресурсів протягом обумовленого періоду за визначену винагороду.

Відповідно до обсягів використання нематеріальних активів виділяють види ліцензій:

звичайна – надає власнику нематеріального ресурсу (ліцензіарові) право як самостійного використання технічного рішення, так і його передачу іншій особі (ліцензіату);

виключна – надає право використання нематеріального ресурсу ліцензіату, але власник ресурсу (ліцензіат), зберігає за собою право користування технічним рішенням;

повна – надає виключне право використання нематеріального ресурсу ліцензіату, при цьому власник ресурсу (ліцензіат), втрачає право користування технічним рішенням протягом терміну, оговореного в ліцензійній угоді.

Відповідно до підстави для дозволу на використання об’єкта ліцензії виділяють такі ліцензії:

добровільна – власник нематеріального ресурсу надає право на використання технічного рішення на підставі договору, де оговорені обов’язки сторін, терміни надання, розміри, порядок виплати винагороди;

примусова – видається на підставі рішення державного органу влади проти волі власника (ліцензіара), розмір винагороди та терміни використання встановлюється також державним органом.

За використання об’єктом ліцензійної угоди користувач сплачує певну винагороду, різновидами якої є:

роялті– періодичні відрахування, які сплачуються протягом дії ліцензійної угоди, встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу і включаються в собівартість продукції, виготовленої за допомогою ліцензії;

паушальна виплата – одноразова винагорода за право користування об’єктом ліцензійної угоди, яка є фактичною ціною ліцензії і не залежить від майбутніх обсягів виробництва та збуту продукції.

У зв’язку з відсутністю речової складової нематеріальних активів підприємства, їх оцінка має деяку специфіку. Виділяють три основні підходи до визначення їх вартості:

1) витратний, відповідно до якого економічна цінність нематеріального активу визначається як сума витрат, необхідна для створення точної копії подібного об’єкта або його придбання;

2) прибутковий, виходить із припущення, що вартість нематеріального активу визначається розміром доходів, який сподіваються отримати від його використання;

3) ринковий, відповідно до якого ціна конкретного об’єкта нематеріальних активів визначається за вартістю аналогічного об’єкта, який нещодавно був проданий на ринку (за паушальною виплатою), або за сумою роялті на подібний об’єкт за весь період його експлуатації.

Нематеріальні активи підприємства зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка враховує вартість придбання об’єкта, мито, непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, пов’язані з придбанням та доведенням до придатного для використання стану.

Нематеріальні активи підприємства подібно до основних фондів, підлягають амортизації. Норму амортизаційних відрахувань установлює підприємство (організація) залежно від терміну корисного використання окремого виду нематеріальних активів, але не більше ніж 20 років. Щодо нематеріальних активів, де неможливо встановити період їхнього використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10% у рік.

Читайте також:

1. I. Нематеріальні активи
2. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
3. IV група- показники надійності підприємства
4. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
5. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
6. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
7. V розділ. Товарна політика підприємства
8. WEB - сайт підприємства в Інтернет
9. XIV. Біологічні активи
10. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.
11. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
12. Автопідприємства вантажних автомобілів

Переглядів: 1065