Загальні прийоми економічного аналізу та їх класифікація

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження.

Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу. Вони використовуються на різних етапах дослідження для:

- первинної обробки зібраної інформації;

- вивчення стану та закономірностей розвитку об'єктів, що досліджуються;

- визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;

- підрахунку невикористаних резервів збільшення ефективності виробництва;

- узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;

- обґрунтування планів економічного та соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.

Багато прийомів, що використовуються в економічному аналізі, запозичено з інших наук: математики, статистики, бухгалтерського обліку. Економічний аналіз, пристосовуючи ці прийоми до вивчення свого предмета, вносить у них необхідні зміни. Але певні прийоми притаманні тільки економічному аналізу.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають числової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні як процесу наукового пізнання в цілому, так і окремим науковим сферам дослідження.

До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми. Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічних явищ і поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають можливість визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, визначають стан та структуру економічних явищ, певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми уможливлюють не тільки визначення певних значень показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідження причинно-наслідкових залежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються для дослідження стохастичних взаємозв'язків. До перших відносять ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, часткової участі, балансовий прийом. Щодо засобів стохастичного факторного аналізу, то найбільшого поширення набули аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища: лінійне програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор та ін.

Порівняння – зіставлення досліджуваних даних і фактів господарського життя. Розрізняють горизонтальний порівняльний аналіз, що застосовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового; вертикальний порівняльний аналіз, використовуваний для вивчення структури економічних явищ; трендовий аналіз, застосовуваний при вивченні відносних темпів росту й приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

Обов’язковою умовою порівняльного аналізу є порівнянність порівнюваних показників, що припускає:

− єдність об’ємних, вартісних, якісних, структурних показників;

− єдність періодів часу, за які виробляється порівняння;

− порівнянність умов виробництва;

− порівнянність методики вирахування показників.

Середні величини – обчислюються на основі масових даних про якісно однорідні явища. Вони допомагають визначати загальні закономірності й тенденції в розвитку економічних процесів.

Групування – використовуються для дослідження залежності в складних явищах, характеристика яких відбивається однорідними показниками й різними значеннями (характеристика парку встаткування по строках уведення в експлуатацію, за місцем експлуатації, за коефіцієнтом змінності й т.д.)

Балансовий метод складається в порівнянні двох комплексів показників, що прагнуть до певної рівноваги. Він дозволяє виявити в результаті новий аналітичний (балансуючий) показник.

Наприклад, при аналізі забезпеченості підприємства сировиною порівнюють потребу в сировині, джерела покриття потреби й визначають балансуючий показник – дефіцит надлишок сировини.

Як допоміжний, балансовий метод використовується для перевірки результатів розрахунків впливу факторів на результативний сукупний показник. Якщо сума впливу факторів на результативний показник дорівнює його відхиленню від базового значення, отже, розрахунки проведені правильно. Відсутність рівності свідчить про неповне урахування факторів про допущені Х:

(1.1)

де y – результативний показник; x – фактори; – відхилення результативного показника за рахунок фактора х_i.

Балансовий метод застосовують також для визначення розміру впливу окремих факторів на зміну результативного показника, якщо відомо вплив інших факторів:

(1.2)

Графічний спосіб. Графіки є масштабним зображенням показників і їхньої залежності за допомогою геометричних фігур.

Графічний спосіб не має в аналізі самостійного значення, а використовується для ілюстрації вимірів.

Індексний метод ґрунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня, взятому як база порівняння. Статистика називає кілька видів індексів, які застосовуються при аналізі: агрегатні, арифметичні, гармонійні й т.д.

Використавши індексні перерахування й побудувавши часовий ряд, що характеризує, наприклад, випуск промислової продукції у вартісному вираженні, можна кваліфіковано проаналізувати явища динаміки.

Метод кореляційного й регресійного (стохастичного) аналізу широко використовується для визначення тісноти зв’язку між показниками не перебувають у функціональній залежності, тобто зв’язок проявляється не в кожному окремому випадку, а в певній залежності.

За допомогою кореляції вирішуються два головні завдання:

− складається модель діючих факторів (рівняння регресії);

− дається кількісна оцінка тісноти зв’язків (коефіцієнт кореляції).

Матричні моделі являють собою схематичне відбиття економічного явища процесу за допомогою наукової абстракції. Найбільше поширення тут одержав метод аналізу «витрати-випуск», що будується за шаховою схемою й дозволяє в найбільш компактній формі представити взаємозв’язок витрат і результатів виробництва.

Математичне програмування – це основний засіб рішення завдань по оптимізації виробничо-господарської діяльності.

Метод дослідження операцій спрямований на вивчення економічних систем, у тому числі виробничо-господарської діяльності підприємств, з метою визначення такого сполучення структурних взаємозалежних елементів систем, що найбільшою мірою дозволить визначити найкращий економічний показник з ряду можливих.

Теорія ігор як розділ дослідження операцій – це теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності конфлікту декількох сторін, що мають різні інтереси.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Змістовний модуль 1.2. Прийоми і методи економічного аналізу	\|	Змістовний модуль 1.3. Методика факторного аналізу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.