Правозахисницький та дисидентський рух в Україні.

Гальмівні процеси у соціальному та економічному розвитку СРСР та УРСР в 60-70 рр.

Хрущовська “відлига”: та її характер в Україні.

Включення УРСР у світову повоєнну політику та в ООН.

Наприкінці Другої світової війни Україна стала суб'єктом міжнародного права. 27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин. Вступ України до ООН мав створити ілюзію її державності й заспокоїти національно-визвольні сили. Прийняття України в ООН було результатом визнання її внеску в розгром фашизму, свідчило про зростання її міжнародного авторитету. Однак зовнішня політика України в повоєнний період цілком підпорядковувалась інтересам Кремля.

1956р промова хрущова на 20 зьїзді цк кпсс про розслідування сталінських репресій

Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (др..пол.. 1950-х р. — поч..1960-х р.). Його характерними рисами був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Над програми:мьясо-молочна, кукурудзяна, цілинна

Припинення масових репресій

Послаблення ідеологічного тиску

Розширення прав і повноважень республік

Політична "відлига" привела до нової хвилі "українізації". Хрущовська "відлига" привела до часткової лібералізації суспільного життя. "Відлига"" мала вплив на сферу культури. Знову було поставлено питання про збереження і розвиток української мови.

У першій половині 60-х років пройшла ціла серія судових процесів над інакомислячими - у Донецьку, Запоріжжі, Рівному, Тернополі, Чернівцях, Луганську, Києві.

Саме в першій половині 60-х рр. визначається відкрите протистояння влади та дисидентів. У серпні - вересні 1965 р. в Україні пройшла перша велика хвиля арештів дисидентів.

На початку 80-х рр. дисидентський рух в Україні практично було придушено.

Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

.Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Щоб не дати властям ізолювати дисидентів одного від одного й від суспільства, щоб інформувати світ про подробиці переслідувань в СРСР, у 1970 р. українські дисиденти почали таємно поширювати часопис «Український вісник». Іншою формою діяльності дисидентів було поширення підготовлених книг, статей, відозв. Вони потайки переписувалися, передавалися з рук в руки. Така система називалася «самвидавом». Першою «самвидавською» роботою (1966 р.) була «Правосуддя чи рецидиви терору?» В’ячеслава Чорновола. В січні 1970 року почав виходити журнал «Український вісник». була започаткована традиція 22 травня вшановувати пам'ять Тараса Шевченка. На початку 1970-х рр. дисидентство стало впливовим чинником політичного життя. Очолив Українську Гельсінкську групу (УГГ), створену 9 листопада 1976 р., письменник Микола Руденко. Діальність Української гельсінської групи засвідчила про перехід дисидентського руху на самостійницькі позиції

Рух опору в Україні здобув широкий розголос у СРСР та за кордоном. Завдяки їх самовідданій боротьбі у громадський свідомості поступово стверджувалася думка, що український народ є не просто придатком до «великого брата», що можливе створення незалежної держави.

58. Перші кроки перебудовчих процесів в Україні (кінець 80-х - поч. 90-х рр.)

Саме за ініціативою М. Горбачова у квітні 1985 р. розпочалася перебудова в СРСР. Перебудова мала охопити п’ять провідних сфер життєдіяльності суспільства: економіку,внутр.. політику, зовн. Політику, соц.. сферу і ідеологію. Перебудова мала чотири етапи. У березні 1985 р. – січені 1987 р. – перебудова здійснюється під гаслом «більше соціалізму». В період з 1987 по 1988 рр.— основний лейтмотив – «більше демократії», а 1989 – 1990 рр. характеризувалися розмежуванням і розколом у таборі провідників перебудови, що призвело у 1991 р. до перемоги радикал-реформізму та розпаду СРСР. Перебудова швидко зайшла в глухий кут, поглибила суспільно-політичну, економічну та національну кризи.

Загальна переодидизація

1період 1985-1988- період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ.Визрівання політичного курсу перебудови

2період 1988-1991 період активних політичних перетворень під гаслами побудови демократичного, гуманітарного соціалізму

Політика гласності

Звільнення всіх політичних в’язнів

Кадрові зміни в партійному керівництві

1989р. вибори нар. Деп.. срср на альтернативній основі

Запровадження посади Президента срср

Економічні реформи

1.квітневий пленум цккпрс 1985р- прискорення соц..-економ. Розвитку

2. реформи рижова-абалкіна 1987 (три «с» самостійність,самоокупність,самофінансування

3. програма переходу до регульованої ринкової економіки

Наслідки реформ: розвал існуючої системи влади

Зростання політичної активності населення

Зародження багатопартійності

Розпад срср

Припинення «холодної війни»

Ліквідація «світової соціалістичної системи»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Українське питання на західноукраїнських землях у міжвоєнний період.	\|	Ярослав Мудрий

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.