• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Земельне право України

♦ раціональне використання як самої землі, так і інформації
про землю як ресурсу для забезпечення економічного
зростання.

Дані принципи узгоджуються з принципами, розроблени­ми експертами Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй, зокрема, відповідно до ст.1 Першого прото­колу до Європейської конвенції з прав людини, підписаної в Римі 4 листопада 1950 р. Ці принципи визначають фактори, які слід врахувати при розробці законодавства, організаційної структури, бази даних і карт, а також механізмів фінансування, необхідних для впровадження і обслуговування належної сис­теми земельного кадастру. Йдеться, насамперед, про реєстрацію землі та управління земельними ресурсами.

Основними перевагами, які дає ефективна система управл­іння земельними ресурсами, є:

? гарантія прав власності і надійний захист прав володіння землею;

? підтримка системи оподаткування землі;

? забезпечення гарантій під кредит;

? розвиток і контроль земельних ринків;

? охорона державних земель;

? зниження кількості конфліктів;

? спрощення землевпорядних робіт при проведенні земель­ної реформи;

? підвищення ефективності процесу міського планування землекористування;

? підтримка заходів щодо охорони земель та використання довкілля;

? збір статистичних даних.

Впровадження нової системи управління земельними ре­сурсами, включаючи створення офіційних інформаційних реєстрів землі, - досить складний і трудомісткий процес. Тому не можна недооцінювати важливість проведення глибоких дос­ліджень і детального планування створення системи реєстрації землі та прав на неї.

________ Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

На початку створення системи управління земельними ре­сурсами необхідно:

? визначити потреби в інформації про землю держави та фізичних і юридичних осіб;

? створити адміністративні структури, аби система управл­іння земельними ресурсами відповідала потребам ринку;

? вдосконалити або розробити законодавство, яке охоплює аспекти раціонального використання земельних ресурсів і інформацію про землю;

? створити земельний реєстр, інформація якого відобража­ла б реальні факти;

? забезпечити встановлення меж земельних ділянок і виз­начення прав відповідно до розроблених стандартів;

? забезпечити простий і економічно ефективний доступ до даних, які містяться в системі реєстрації землі і прав на неї;

? інформувати громадськість про характер інформування системи і її переваги.

2. Управління як засіб реалізації земельного законодавства

Складовою частиною організаційно-правового механізму забезпечення ефективного природокористування в сільському господарстві є управління як засіб реалізації земельного зако­нодавства, як цілеспрямована діяльність уповноважених органів із забезпечення додержання всіма підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами агропромислово­го комплексу та громадянами приписів і вимог чинного зако­нодавства щодо ефективного використання земель, інших при­родних ресурсів, вжиття необхідних заходів з попередження, припинення і встановлення правопорушень у цій сфері, віднов­лення порушених прав і законних інтересів власників і корис­тувачів земель та інших природних ресурсів.

Управління природокористуванням у сільському госпо­дарстві передбачає забезпечення ефективного, збалансованого науково обгрунтованого, комплексного і цільового використан-

Земельне право України

ня земель та інших природних ресурсів, стимулювання відтво­рення цих ресурсів, захисту агроландшафтів як складних при­родних утворень (екосистем), гарантування сприятливої еколо­гічної обстановки та безпеки в процесі ведення сільського господарства.

Цьому сприятиме координація сільськогосподарської діяльності суб'єктів агропромислового комплексу щодо використання і відтво­рення природних ресурсів, стимулювання відтворення природних ресурсів з боку органів загального управління, зокрема:

? організація комплексного прогнозування у цій сфері, об­ліку і ведення земельного кадастру;

? збалансований розподіл та перерозподіл природних ресурсів між суб'єктами сільськогосподарського при-родовикористання;

? організація землевпорядних територіально-планувальних робіт, екологічної та землевпорядної експертизи обгрун­тувань передачі у власність та надання у використання природних ресурсів;

? проведення екологічного контролю, стандартизації і нор­мування;

? встановлення лімітів використання природних ресурсів;

? систематичне інформування населення та державних органів про можливі зміни внаслідок сільськогосподарсь­кої діяльності;

? здійснення моніторинг^' і вирішення спорів у галузі при-родовикористання.

Управління щодо використання та охорони земель под­іляється на державне і місцеве (самоврядне).

Державним органам належить провідна роль в управлінні земельними ресурсами: вони організують і здійснюють земле­устрій, земельний кадастр, моніторинг земель, державний кон­троль за використанням земель, вирішують земельні спори.

Основою державного управління являється принцип надан­ня широких повноважень місцевим органам виконавчої влади, органам самоврядування.

Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

Важливим напрямком управління земельними ресурсами з боку держави являється класифікація земель за категорія­ми в залежності від їх цільового призначення. Це дозволяє державі, по-перше, перебувати біля джерел визначення при­значення земель, не допускати без достатніх підстав переве­дення їх з однієї категорії в іншу, а по-друге, здійснювати кон­троль за режимом використання земель в залежності від їх цільового призначення.

Стабільність цільового призначення земель, збереження перш за все сільськогосподарських земель, недопущення їх без-іідставного переведення у менш ефективні форми використан­ій завжди являлось наріжним принципом земельного права України.

Органи місцевого самоуправління являються однією із форм народовладдя. Суб'єктом місцевого самоврядування є населення, що мешкає на території місцевого адміністративно­го утворення. До об'єкта управління, тобто те, на що направле­на владна дія населення, закон відносить питання місцевого значення.

До питань управління місцевого значення відносяться:

? прийняття і зміна уставів муніципальних (місцевих) ут­ворень;

? володіння, користування і розпорядження муніципаль­ною власністю, в тому числі земельною;

? місцеві фінанси, формування, затвердження і виконання місцевого кошторису, встановлення місцевих податків;

? регулювання планування і забудови територій місцевих земельних утворень;

? контроль за використанням земель на території муніци­пальних утворень;

? регулювання використання водних утворень, корисних копалин;

? благоустрій та озеленення територій місцевих утворень;

? участь в охороні навколишнього середовища.

Читайте також:

1. Http://www.minjust.gov.ua Міністерство юстиції України
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. III. ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО
4. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
5. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
6. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
7. Q Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996 - № 30 – Ст. 141
8. V. Класифікація і внесення поправок
9. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
10. VI. Накази Генерального прокурора України
11. VI. УГОЛОВНОЕ ПРАВО И УГОЛОВНЫЙ ПРОЦЕСС
12. XII. Право на першочергове зарахування

Переглядів: 297