• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І громадської за будови

1. Поняття і склад земель житлової і громадської забудови

У відповідності з нормами Земельного кодексу України до земель житлової і громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлових будинків, інших громадських будівель і споруд, а також об'єктів загального користування.

До складу земель житлової і громадської забудови входять земельні ділянки:

? житлової і громадської забудови, зайняті жилими, куль­турно-побутовими, адміністративними, культовими та іншими спорудами, будівлями;

? загального користування, зайняті майданами, вулицями, дорогами, переїздами, набережними, парками, лісопарка­ми, скверами, бульварами, водоймищами, пляжами та іншими об'єктами, і призначенні для задоволення гро­мадських потреб населення;

? промислової, комерційної і комунальної забудови, зайняті промисловими, комунально-складськими та іншими ви­робничими об'єктами;

? транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, зайняті бу­дівлями і спорудами, залізничного, автомобільного, річко­вого, моського, повітряного та трубопровідного транспор­ту, магістралями інженерної інфраструктури і зв'язку;

? особливо охоронних територій і об'єктів природно-запо­відного, природоохоронного, рекреаційного та історико-культурного призначення, зайняті пам'ятниками приро­ди, природними парками, національними парками і дендрологічними парками, ботанічними садами, лісами, що використовуються для організованого масового відпо-

Земельне право України

чинку населення і туризму, і також землі із джерелами, що володіють природними лікувальними властивостями, і землі, на яких розташовані пам'ятники історії і культури, музеї-заповідники, музеї-садиби;

? водних об'єктів, зайнятих поверхневими водопотоками, замкнутими водоймами, поверхневими водоймами, аква­торіями, водоохоронними зонами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами;

? сільськогосподарського використання, зайняті сільськогоспо­дарськими угіддями, а також будівлями і спорудами, що обслуговують потреби сільськогосподарського виробництва.

Склад і правовий режим міст і селищ міського типу в прин­ципі однакові. До останніх віносяться також робітничі, курортні і дачні селища.

На землях житлової і громадської забудови дозволяється будівництво будинків, будівель і споруд відповідно до законо­давства та державних стандартів, норм, а також місцевих пра­вил забудови. Дана забудова повинна здійснюватися згідно з вимогами генерального плану населеного пункту, іншої місто­будівної документації, плану земельно-господарського устрою.

Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської ради із земель права комунальної власності або за рішенням місцевої державної адміністрації із земель права державної власності можуть передаватися у власність або надаватися в оренду зе­мельні ділянки для спорудження індивідуальних житлових будинків, господарських будівель і гаражів.

Житловим, житлово-будівельним кооперативам за рішен­ням сільської, селищної, міської ради із земель права кому­нальної власності, а за рішенням місцевих державних адмін­істрацій - із земель права державної власності можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися у дов­гострокову оренду земельні ділянки для житлового будівниц­тва, розмір яких встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Гаражно-будівельні кооперативи можуть отримувати земельні ділянки у власність або корис­тування на умовах оренди.

Розділ XVII. Правовий режим земель житлової і громадської забудови

Прибудинкові земельні ділянки, на яких розташовані бага­токвартирні житлові будинки, що перебувають у державній або комунальній власності, надаються в постійне користування організаціям або будинковим кооперативам, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації багатоквартирних житлових будинків і утворення при цьому житлового товариства, прибудинкові зе­мельні ділянки передаються безоплатно у власність або нада­ються в оренду цим товариствам на їх вибір.

Порядок використання прибудинкових земельних діля­нок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, визначається спеціально уповноваженими органами вико­навчої влади з питань земельних ресурсів та з питань місто­будування і архітектури.

На землях населених пунктів забороняється діяльність, яка суперечить їх призначенню або може негативно вплинути на здоров'я населення, яке проживає на цих територіях.

З метою забезпечення ефективного використання земель, сприятливих санітарних і екологічних умов проживання насе­лення на землях поселень здійснюється зонування правового режиму їх використання, яке визначається законом.

Громадяни і юридичні особи, яким належить нерухоме май­но та земельна ділянка на праві спільної власності, володіють, користуються і розпоряджаються нею спільно.

Використання та розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам і юридичним особам на праві спільної часткової власності, визначається співвласниками нерухомого майна і земельної ділянки пропорційно розміру їх часток у спільній власності. Якщо згоди на використання та розпорядження спільної земельної ділянки не досягнуто, спір вирішується судом.

Крім висвітлених вище основних вимог Земельного кодек­су України головні напрями містобудівної діяльності та регу­лювання земельних відносин визначені також Законом Украї­ни "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 р.

Земельне право України

Відповідно до вимог цього Закону під час здійснення місто­будівної діяльності повинні бути забезпечені:

? розроблення містобудівної документації, проектів конк­ретних об'єктів згідно з державними стандартами, норма­ми і правилами, архітектурно-планувальними завданнями і технічними умовами;

? розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверд­жених у встановленому порядку містобудівної докумен­тації та проектів цих об'єктів;

? збереження і відновлення пам'яток архітектури і містобу­дування, природного ландшафту та охорона навколишнь­ого середовища;

? урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

? інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населе­них пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів;

? участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні місто­будівної документації, проектів окремих об'єктів і внесен­ня відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою.

Землі, визначені для перспективного розвитку населених пунктів, споруджених конкретних об'єктів, до часу їх вилучен­ня (викупу) і надання для містобудівних потреб використову­ються власниками землі, землекористувачами відповідно до земельного законодавства.

Сільські, селищні та міські ради користуються переважним правом викупу земель, будинків і споруд, передбачених затвер-

Розділ XVII. Правовий резким земель житлової і громадської забудови

дженою містобудівною документацією для розвитку населених пунктів та інших громадських потреб.

Державний контроль за використанням і забудовою зе­мель, визначених для містобудівних потреб, забезпечення можливості здійснення на них запланованої містобудівної діяльності провадиться органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, спец­іально уповноваженими на це державними органами та їх підрозділами на місцях.

Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудів­них потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передба­ченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

2. Управління землями житлової і громадської забудови

У зв'язку з тим, що землі житлової і громадської забудови перебувають у віданні міських, селищних і сільських держав­них і виконавчих органів, вони здійснюють управління: пла­нують і організують експлуатацію земель, надають і вилучають земельні ділянки. Підприємство, яке бажає отримати землю, повинно перш за все звернутись в місцеву адміністрацію за місцем знаходження земельної ділянки. Ці ж органи ведуть також державний облік землі і контроль за її правильним ви­користанням, розглядають конфлікти, пов'язані з використан­ням земельної ділянки.

Органи державної влади і управління встановлюють в ме­жах своєї компетенції порядок здійснення містобудівної діяль­ності на своїх територіях і забезпечують захист прав та інтересів її учасників, які охоронюються законом. Вони контролюють дотримання нормативних актів у напрямку фінансування містобудівної діяльності, результати експертизи і реалізацію містобудівної документації, а також погоджують питання фор­мування промислових, рекреаційних та інших функціональних

Земельне право України

зон і об'єктів, використання природних ресурсів, охорони істо-рико-культурної спадщини і навколишнього середовища.

В свою чергу органи місцевого самоврядування відповідно до погодженої і затвердженої в установленому порядку місто­будівною документації забезпечують її реалізацію у визначені строки, дотримання містобудівних нормативів.

Державне регулювання містобудівної діяльності забезпе­чується:

? управлінням державними капітальними вкладеннями в створення і розвиток соціальної і промислової інфраст­руктур;

? регулюванням податкової політики;

? наданням дотацій, субсидій, субвенцій, інших бюджетних і позабюджетних видів фінансової і матеріальної допомо­ги на розвиток об'єктів містобудівельної діяльності;

? контролем за дотриманням містобудівельних нормативів і стандартів;

? здійсненням антимонопольних заходів приватизації об'єктів державної власності, в тому числі об'єктів неза­вершеного будівництва;

? проведенням експертизи, в тому числі технічної і еколог­ічної, містобудівельної документації.

Питання розвитку і благоустрою міста (селища), покращан­ня навколишнього середовища вирішуються у відповідних пла­нах і проектах, які являються містобудівними документами. До таких документів відносяться:

? генеральна схема розселення, природовикористання і те­риторіальної організації виробничих сил України;

? схеми і проекти районної планіровки, адміністративно-територіальних утворень;

? генеральні плани міст, інших поселень і їх систем;

? проекти міської і селищної адміністративної межі, а також сільських поселень;

? генеральні плани територій, підвідомчих сільським (рай­онним) адміністраціям, а також промислових, рекреацій­них та інших функціональних зон;

Розділ XVII. Правовий режим земель житлової і громадської забудови

? територіальні комплексні схеми охорони природи і при­родовикористання зон інтенсивного господарського ос­воєння;

? проекти детального планування громадського центру, житлових районів, магістралей міст;

? проекти забудови кварталів і ділянок міст та інших посе­лень.

Кожний вид містобудівної документації відповідає конк­ретним об'єктам містобудівної діяльності, виконується в пев­ному масштабі, має своє призначення і зміст, а також поря­док проведення експертизи, затвердження і погодження, установлений Кабінетом Міністрів України згідно з містобу­дівельним законодавством.

Затверджена містобудівна документація обов'язкова для виконання всіма учасниками містобудівельної діяльності. Містобудівна документація розробляється, як правило, на конкурсній основі, являється власністю замовника і пере­дається в розпорядження відповідних органів архітектури та містобудівництва.

Схема і проект районного планування охоплює територію одного, декількох адміністративних районів, цілої області тощо. В схемах районного планування науково погоджуються і уточ­нюються основи перспективного розвитку району, області. В них передбачається організація комплексного територіального розміщення і розвитку об'єктів народного господарства, міст і селищ, а також планомірного і раціонального використання і охорони природних ресурсів. Строк дії схеми районного пла­нування буває досить довгим (25 років).

Генеральний план міста, іншого поселення, території, підвідомчої міській (районній) адміністрації, являється основним юридичним документом, що визначає в інтересах населення умови проживання, напрямки і межі територіального розвитку, функціональне зонування, забудову і благоустрій території, збе­реження історико-культурної і природної спадщини.

Генеральні плани визначають також основні напрями екс­плуатації земель; їх цільову приналежність, розміщення жит-

"Земельне право України

лових районів, промислових центрів та місць відпочинку; по­верховість будівництва, захисні санітарні зони тощо. Гене­ральні плани затверджуються на 25-30 років, вони покликані забезпечити оптимальну організацію земель житлової і гро­мадської забудови.

Проекти детального планування розробляються на основі генерального плану і охоплюють окремі частини міста (сели­ща): житлові та промислові райони, загальноміські центри, зони відпочинку і екологічного захисту. Такі проекти розра­ховані на 3-5 років.

Особливості правової охорони земель житлової і громадсь­кої забудови полягають в тому, що під час розміщення, проек­тування, будівництва та введення в дію нових і реконструйо­ваних об'єктів, будівель і споруд, а також впровадження нових технологій повинно передбачатися додержання екологічних та санітарно-технічних вимог щодо охорони земель.

Введення в дію об'єктів і застосування технологій, що не забезпечують вимог захисту земель від деградації або порушен­ня, забороняється.

Розміщення об'єктів, що впливають на стан земель, погод­жується з землевпорядними, природоохоронними та іншими органами в порядку, що визначається законодавством України.

3. Містобудівний кадастр земель житлової і громадської забудови

Ведення містобудівного кадастру житлової і громадської забудови здійснюється на підставі вимог Положення про місто­будівний кадастр населених пунктів, затвердженого постано­вою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 224 згідно з вимогами Закону України "Про основи містобудуван­ня" від 16 листопада 1992 р.

Містобудівний кадастр житлової і громадської забудови (далі - містобудівний кадастр) - це система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні

Розділ XVII. Правовий режим земель житлової і громадської забудови

ділянки, будинки й споруди, соціальну, інженерну і транспорт­ну інфраструктуру, екологічні та інженерно-геологічні умови.

Дані містобудівного кадастру використовуються суб'єктами містобудування під час вирішення питань:

? прогнозування розвитку, планування і забудови населе­них пунктів;

? розміщення, проектування, будівництва й реконструкції об'єктів житлово-цивільного, виробничого, комунального та іншого призначення;

? створення соціальної, інженерної і транспортної інфраст­руктури;

? охорони пам'яток архітектури і містобудування, регене­рації історичних поселень;

? регулювання земельних відносин на відповідних терито­ріях;

? визначення зон економічної оцінки територій, обґрунту­вання розмірів оподаткування і вартості земельних діля­нок, будинків і споруд з урахуванням місцевих умов;

? обліку власників і користувачів будинків і споруд;

? контролю за раціональним використанням територіальних ресурсів, аналізу реалізації затвердженої містобудівної документації та інших питань.

Містобудівний кадастр ведеться на окремий населений пункт і включає текстові, цифрові та графічні матеріали, які містять систему основних відомостей про:

? межі та площі населеного пункту, його адміністративно-територіальних утворень, окремих земельних ділянок, їхній правовий режим та якість;

? належність до відповідних функціональних зон окремих територій та земельних ділянок, їхнє сучасне використан­ня, стан забудови, інженерного забезпечення та озеленен­ня, перспективне містобудівне призначення;

? соціальну, інженерну та транспортну інфраструктуру на­селеного пункту;

? будинки і споруди, їхній правовий режим, технічний стан, архітектурну та історико-культурну цінність;

Земельне право України

♦ екологічні та інженерно-геологічні характеристики окре­
мих територій та земельних ділянок, можливість
здійснення на них містобудівної діяльності з урахуванням
планувальних обмежень.

Відомості та дані для ведення містобудівного кадастру на­селених пунктів збираються з документованих державних, відомчих та інших джерел інформації, зокрема:

? про землі - з даних державного земельного кадастру;

? про сучасне і перспективне призначення територій, їхню належність до відповідних функціональних зон - з мате­ріалів затвердженої містобудівної документації;

? про місце розташування окремих територій, земельних ділянок, будинків, споруд та інженерних комунікацій - з топографо-геодезичних і картографічних матеріалів;

? про інженерно-геологічний стан територій - з матеріалів інженерно-геологічних вишукувань;

? про будинки і споруди - з даних технічної інвентаризації та проектних рішень цих об'єктів;

? про екологічний стан території - з даних екологічних, гідрометеорологічних, радіологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень.

Інформація для ведення містобудівного кадастру може бути одержана також шляхом проведення спеціальних робіт і спос­тережень.

Організація ведення містобудівного кадастру забезпечуєть­ся місцевими державними адміністраціями і виконавчими ко­мітетами місцевих рад.

Містобудівний кадастр ведеться за рахунок коштів місцево­го бюджету.

Ведення містобудівного кадастру здійснюється місцевими орга­нами містобудування і архітектури на основі нормативно-мето­дичних документів, затверджуваних Держкомбудархітектури.

Для виконання робіт по веденню містобудівного кадастру при місцевих органах містобудування і архітектури можуть утворюватися спеціальні підрозділи, в тому числі госпрозрахун-

Розділ XVII. Правовий режим земель житлової і громадської забудови

кові, або залучатися на договірних засадах науково-дослідні та проектні організації містобудівного профілю, інші спеціалізовані організації.

Підприємства, установи й організації надають інформацію, необхідну для ведення містобудівного кадастру в порядку та обсягах, установлених Держкомбудархітектури.

Узагальнення окремих даних містобудівних кадастрів про­вадиться на рівні адміністративних районів, областей та Украї­ни в цілому. Форми звітності визначаються Держкомбудархі­тектури за участю Держкомзему, Держжитлокомунгоспу, Укргеодезкартографії за погодженням з Мінстатом України.

4. Земельно-кадастрова інвентаризація земель житлової і громадської забудови

Читайте також:

1. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
2. Алгоритм побудови
3. Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
4. Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
5. Алгоритм побудови організаційних структур управління.
6. Алгоритм побудови сітьових графіків.
7. Алгоритми побудови дерев екстремальної ваги
8. Атомарний рівень будови речовини
9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
12. Бюджетна система України: поняття та принципи побудови

Переглядів: 445