Стандартизація ‑ це діяльність з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування в певний галуза шляхом встановлення положень для загального i багаторазового використання реально існуючих чи можливих завдань.
Стандартизація ‑ це наука про виявлення об’єктивних подій, які повторюються, та встановлення результатів усвідомлення i погодження груп властивостей об’єктів, всередині, поза (i між) об’єктів з суб’єктом.
Слід розрізняти стандартизацію офіційну i фактичну.
Офіційна стандартизація завершується випуском стандартів, еталонів або інших нормативних документів.
Фактична стандартизація має поступовий розвиток (писемність, грошові одиниці, одиниці мір i ваги, закони i моральні норми), її успіхи сприяють культурному, науково-технічному та економічному прогресу на всіх етапах цивілізації.
В Україні стандартизація має державний характер та спрямована на забезпечення єдиної технiчної полiтики, захисту iнтересiв вiтчизняних виробникiв та споживачiв продукцiї, економiї всiх видiв ресурсiв, а також вiдповiдностi продукцiї свiтовому рiвню якостi та надiйностi. Крiм того, стандартизацiя сприяє гармонiзацiї нацiональних нормативних документiв зi свiтовими аналогами, вiдповiдностi вимог нормативних документiв законодавчим актам, а також покращує умови виходу української продукцiї на свiтовий ринок.
Головне завдання стандартизацiї полягає у створеннi системи нормативної документацiї, що визначають прогресивнi вимоги до продукцiї.