• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система, структура та загальна компетенція адміністративних судів в Україні.

У відповідності із Законом України «Про судоустрій України» та Кодексом адміністративного судочинства України систему адміністративних судів складають:

а) місцеві адміністративні суди як суди загальної юрисдикції;

б) окружні адміністративні суди;

в) апеляційні адміністративні суди;

в) Вищий адміністративний суд України.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди (п.4 ст.4 Закону).

У відповідності до частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), до юрисдикції місцевих адміністративних судів як судів загальної юрисдикції відносяться розгляд:

1) адміністративних справ, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усіх адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до п. 5 Прикінцевих положень КАСУ у місцевих загальних судах запроваджується спеціалізація суддів з розгляду адміністративних справ. В той же час не визначеними зостаються два питання: який порядок призначення суддів в адміністративні суди? Та хто може бути призначеним суддею адміністративного суду?

Відповідь на перше питання ми можемо знайти здійснивши аналіз законодавства. Так, у відповідності до ст.. 62 Закону України „Про судоустрій України”, суддя може бути переведений до іншого суду за його письмовою заявою. Переведення судді за його заявою з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України або голови відповідного вищого спеціалізованого суду згідно з вимогами закону. Виходячи з аналізу цієї статті, можна визначити, що порядок призначення суддів в місцеві адміністративні суди повинен здійснюватись наступним чином: суддя місцевого суду загальної юрисдикції подає заяву з проханням призначення його суддею адміністративного суду до голови місцевого суду; ця заява підписується головою місцевого суду і подається до голови Вищого адміністративного суду України, який подає її разом з клопотанням на затвердження Президенту України.

З урахуванням вимог статті 20 Закону України „Про судоустрій України” можна визначити, що кількісний склад суддів, які уповноважені розглядати адміністративні справи в місцевих судах повинен визначатися Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із головою Вищого адміністративного суду України, з урахуванням обсягу роботи суддів, та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

Повноваження голови місцевого суду загальної юрисдикції поширюється на діяльність всіх суддів цього суду. Голова суду, у відповідності з законодавством, має заступника або декілька заступників. Заступник голови місцевого адміністративного суду як суду загальної юрисдикції призначаються на посаду строком на п’ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Вищого адміністративного суду України на підставі рекомендації президії суду.

До повноважень заступника голови місцевого адміністративного суду як суду загальної юрисдикції відноситься: 1) здійснення керівництва діяльністю суддів, що уповноважені розглядати адміністративні справи;

2) забезпечення ведення судової статистики та узагальнення судової практики;

3) організовує роботу по підвищенню кваліфікації суддів, що уповноважені розглядати адміністративні справи та працівників апарату суду;

4) звітує перед вищестоящим судом про результати діяльності суддів, щодо розгляду адміністративних справ;

5) здійснює інші надані йому повноваження.

Що стосується повноважень суддів місцевого адміністративного суду, то тут знову ж таки слід вказати на відсутність їх визначення в КАСУ. З урахуванням статті 23 Закону України „Про судоустрій України” можна визначити, що до повноважень суддів місцевого адміністративного суду відносяться здійснення: 1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду адміністративної справи; 3) контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням; 4) інші передбачені законом повноваження.

Відповідно до Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 „Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” в Україні з 1 січня 2005 року в системі адміністративних судів України повинні бути створені окружні адміністративні суди в кожному обласному центрі України, Автономній республіці Крим, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень КАСУ окружний адміністративний суд починає свою діяльність після призначення (обрання) до його складу не менше трьох суддів і за наявності облаштованого приміщення. Про початок діяльності кожного окружного адміністративного суду Державна судова адміністрація України повідомляє через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання.

До початку діяльності окружних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій інстанції відповідні місцеві загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих загальних судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

Відповідно до пункту 3 статті 25 Закону України „Про судоустрій України” апеляційні адміністративні суди утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України. Згідно Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 „Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” в Україні з 1 січня 2005 року в системі адміністративних судів України повинні бути створені такі апеляційні адміністративні суди: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд; Донецький апеляційний адміністративний суд; Київський апеляційний адміністративний суд; Львівський апеляційний адміністративний суд; Одеський апеляційний адміністративний суд; Севастопольський апеляційний адміністративний суд; Харківський апеляційний адміністративний суд. Відповідно до цього указу територіальні повноваження апеляційних адміністративних судів розподілені таким чином:

1) Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду - Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області;

2) Донецького апеляційного адміністративного суду - Донецька, Луганська області;

3) Київського апеляційного адміністративного суду - Вінницька, Житомирська, Київська, Черкаська, Чернігівська області та місто Київ;

4) Львівського апеляційного адміністративного суду - Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області;

5) Одеського апеляційного адміністративного суду - Миколаївська, Одеська, Херсонська області;

6) Севастопольського апеляційного адміністративного суду - Автономна Республіка Крим, місто Севастополь.

7) Харківського апеляційного адміністративного суду - Полтавська, Сумська, Харківська області.

До повноважень апеляційних адміністративних судів України, у відповідності до статті 20 КАСУ, відноситься перегляд судових рішень місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

У відповідності до норм Перехідних положень КАСУ апеляційний адміністративний суд починає свою діяльність після призначення (обрання) до його складу не менше семи суддів і за наявності облаштованого приміщення, але не пізніше 1 вересня 2006 року.

Про початок діяльності кожного апеляційного адміністративного суду Державна судова адміністрація України повідомляє через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання. До початку діяльності апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у апеляційній інстанціях відповідні апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У апеляційних загальних судах запроваджується спеціалізація суддів з розгляду адміністративних справ.

Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних загальних судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.

Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито апеляційними загальними судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами. До початку діяльності апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у апеляційній інстанціях відповідні апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційні адміністративні суди:

1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

2) розглядають по першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів);

3) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику;

4) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам;

5) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

До складу апеляційного адміністративного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники.

В апеляційних адміністративних судах утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Голова апеляційного адміністративного суду та його заступники мають ширші повноваження порівняно з головами місцевих адміністративних судів.

Поряд з виконанням повноважень судді голова такого суду:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

2) розподіляє обов’язки між заступниками голови суду;

3) на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду їх персональний склад;

4) організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на засіданнях президії;

5) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

6) приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

7) організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду;

8) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;

9) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

10) вносить пропозиції Голові Вищого адміністративного суду України щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників;

11) здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова апеляційного суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження. Голова апеляційного суду має першого заступника та заступників голови суду.

Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п’ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням голови Вищого адміністративного суду України на підставі рекомендації ради суддів апеляційного адміністративного суду України.

В апеляційних адміністративних судах для вирішення організаційних питань діє президія апеляційного адміністративного суду.

До складу президії апеляційного адміністративного суду входять голова суду, його заступники, а також судді, кількісний склад яких визначається рішенням загальних зборів суддів цього суду. Судді обираються до складу президії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування. Президія апеляційного адміністративного суду:

1) розглядає питання організації діяльності суду, судових палат та апарату суду;

2) за поданням голови апеляційного суду затверджує персональний склад судових палат, визначає кількість заступників голів судових палат;

3) заслуховує інформацію голів судових палат щодо діяльності судових палат;

4) розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, приймає відповідні рекомендації;

5) розглядає питання організаційного забезпечення діяльності суду та виробляє пропозиції щодо його поліпшення;

6) розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апарату суду та підвищення їх кваліфікації;

7) заслуховує інформацію голів місцевих адміністративних судів щодо організації діяльності цих судів;

8) надає методичну допомогу місцевим адміністративним судам з метою забезпечення правильного застосування ними законодавства;

9) забезпечує виконання рішень зборів суддів відповідного суду;

10) здійснює інші передбачені законом повноваження.

Засідання президії апеляційного адміністративного суду проводяться не рідше одного разу на місяць. Засідання президії є повноважним, якщо на засіданні присутні не менше двох третин її складу. Постанови президії приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні, і підписуються головою суду чи його заступником, який головував на засіданні.

У відповідності до статті 125 Конституції України та статті 38 Закону України „Про судоустрій України” в Україні діють вищі спеціалізовані суди , одним із яких є Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ).

Згідно статті 18 КАСУ Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:

1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

Вищий адміністративний суд України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку.

Касаційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі не менше п’яти суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України складається з суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників. У ньому можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Склад судових палат Вищого адміністративного суду України формується за поданням голови суду.

ВАСУ розташований і діє відповідно до вимог Закону України „Про судоустрій України” у місті Києві, на сьогодні за адресою вул. Московська, 8.

До повноважень ВАСУ відносяться:

1) розгляд в касаційному порядку адміністративних справ;

2) ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики;

3) надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; надання спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

4) здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Розгляд справ у вищому адміністративному суді України здійснюється колегіально.

Очолює Вищий адміністративний суд України його голова, який призначається на посаду строком на п’ять років з числа суддів та звільняється з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України на підставі рекомендації Ради суддів України.

Коло повноважень голови Вищого адміністративного суду України, визначено в статті 43 Закону України „Про судоустрій України”. Відповідно до цїєї норми Голова ВАСУ:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю ВАСУ;

2) розподіляє обов’язки між заступниками голови суду;

3) на підставі акта про обрання суддею ВАСУ або припинення повноважень судді цього суду видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду пропозиції щодо їх персонального складу;

4) організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання та головує на її засіданнях; скликає Пленум ВАСУ, вносить на його розгляд питання та головує на його засіданнях; може головувати в судових засіданнях колегій суддів при розгляді будь-якої справи, що належить до юрисдикції даного суду;

5) керує організацією роботи судових палат, здійснює керівництво роботою апарату ВАСУ;

6) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

7) приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця в порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

8) погоджує подання щодо утворення та ліквідації відповідних місцевих та апеляційних адміністративних судів;

9) вносить подання про призначення та обрання безстроково суддів місцевих і апеляційних адміністративних судів, ВАСУ, а також про звільнення їх з посад;

10) вносить подання про призначення суддів на адміністративні посади в порядку;

11) затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання ВАСУ;

12) організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату ВАСУ;

13) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;

14) інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність ВАСУ;

15) представляє ВАСУ та відповідну систему спеціалізованих судів у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами і організаціями, органами влади та організаціями інших держав;

16) здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова ВАСУ з питань, що належать до його повноважень, видає накази та розпорядження.

Голова ВАСУ має першого заступника та заступників голови суду. У разі відсутності голови ВАСУ його обов’язки виконує перший заступник голови суду, а за його відсутності — один із заступників голови цього суду відповідно до розподілу обов’язків.

У складі Вищого адміністративного суду України для вирішення організаційних питань діє президія суду у складі голови суду, його заступників, заступників голів палат, а також суддів даного суду, обраних до складу президії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

До компетенції Президії ВАСУ відноситься:

1) розгляд питань організації діяльності суду, судових палат та апарату суду;

2) затвердження складу кожної з судових палат за поданням голови ВАСУ;

3) заслуховування інформації голів судових палат про діяльність судових палат;

4) розгляд матеріалів узагальнення судової практики та аналіз судової статистики, прийняття відповідних рекомендацій;

5) розгляд питаньорганізаційного забезпечення діяльності суду і вироблення пропозицій щодо його поліпшення;

6) розгляд питань роботи з кадрами суддів і працівників апарату ВАСУ та підвищення їх кваліфікації;

7) заслуховування інформації голів апеляційних та місцевих адміністративних судів щодо організації їх роботи;

8) опрацювання пропозицій щодо кількості суддів у відповідних місцевих та апеляційних адміністративних судах;

9) надання методичної допомоги апеляційним та місцевим судам для забезпечення правильного застосування ними законодавства;

10) здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Засідання президії ВАСУ проводяться не рідше одного разу на два місяці. Засідання президії є повноважним за присутності не менше двох третин її складу. Постанови президії приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів членів президії, присутніх на засіданні, і підписуються головою суду чи його заступником, який головував на засіданні.

Для вирішення загальних питань діяльності ВАСУ у ньому діє Пленум ВАСУ. Пленум діє у складі всіх суддів ВАСУ та голів апеляційних адміністративних судів.

Пленум ВАСУ:

1) дає роз’яснення з питань застосування адміністративними судами законодавства при вирішенні адміністративних справ;

2) затверджує склад Науково-консультативної ради при ВАСУ та положення про неї; затверджує склад редакційної колегії друкованого органу ВАСУ;

3) визначає кількісний склад суддів — членів президії ВАСУ;

4) заслуховує інформацію голови ВАСУ про діяльність відповідних адміністративних судів, а також повідомлення заступників голови ВАСУ та голів апеляційних і місцевих адміністративних судів про практику вирішення судових справ;

5) вносить в установленому порядку пропозиції щодо необхідності змін чинного законодавства;

6) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо офіційного тлумачення Конституції України ;

7) розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

Пленум ВАСУ скликається не рідше двох разів на рік. Про дату його скликання члени Пленуму повідомляються за десять днів до засідання. У цей же строк надсилаються матеріали щодо питань, які вносяться на розгляд Пленуму. Засідання Пленуму ВАСУ є повноважним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин складу Пленуму. При розгляді Пленумом питань щодо роз’яснень про застосування законодавства у роботі Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України. Постанови Пленуму ВАСУ приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів Пленуму і підписуються головуючим на його засіданні.

При ВАСУ може утворюватись науково-консультативна рада. Науково-консультативна рада створюється при ВАСУ для опрацювання питань, пов’язаних з роз’ясненням законодавства, а також для надання висновків щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів та з інших питань, пов’язаних з необхідністю наукового забезпечення діяльності суду. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується Пленумом ВАСУ. Слід відразу зазначити, що на сьогодні такий орган при ВАСУ не діє, однак є надія на його створення та ефективної діяльності.

Відповід до законодавства ВАСУ повинен мати офіційний друкований орган, в якому публікуються матеріали судової практики, рішення з організаційних питань діяльності ВАСУ та відповідних адміністративних, інші матеріали. На жаль, на даний час такого офіційного друкованого органу при ВАСУ не створено, деякі результати його діяльності поки що друкуються у Віснику Верховного Суду України, в той же час маємо надію що його створення це лише справа часу.

Що стосується сучасних реаліїв існування та діяльності системи адміністративних судів в Україні, то вона наступна.

Створення системи адміністративних судів з метою повноцінного судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади задекларовано ще у 1992 р. з прийняттям Концепції судово-правової реформи в Україні (Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2296-ХІІ „Про Концепцію судово-правової реформи в Україні”). Але реальне запровадження системи адміністративних судів стало можливим лише після прийняття 7 лютого 2002 р. Закону № 3018-ІІІ „Про судоустрій України”, в якому визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в державі, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлено загальний порядок забезпечення діяльності судів та врегульовано інші питання судоустрою.

Відповідно до вимог цього Закону протягом трьох років, тобто в період з 1 червня 2002 р. по 1 червня 2005 р., планувалося запровадити систему спеціалізованих адміністративних судів.

У Законі „Про судоустрій України” передбачено поетапну побудову системи адміністративних судів: на першому етапі - створення Вищого адміністративного суду України та Судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України, запровадження спеціалізації суддів з розгляду справ адміністративної юрисдикції, в тому числі утворення судових колегій в місцевих та апеляційних адміністративних судах; на другому і третьому етапах - створення місцевих окружних та апеляційних адміністративних судів.

На реалізацію цих положень Президент України 1 жовтня 2002 р. видав Указ № 889/2002 „Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України”, в якому йдеться про створення Вищого адміністративного суду України. У державному бюджеті, затвердженому на 2003 і 2004 рр., були передбачені видатки на здійснення правосуддя зазначеним судом, але ці бюджетні призначення залишилися невикористаними, а фактично створений Вищий адміністративний суд України протягом цих двох років так і не зміг почати роботу.

7 листопада 2002 року Президента України своїм Указом № 995/2002 „Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України” затвердив штатну чисельність суддів Вищого адміністративного суду України в кількості 65 осіб.

В той же час на сьоднішній день Верховною Радою України обрано лише дев’ять суддів цього суду, які не мали можливості приступити до виконання своїх професійних обов’язків протягом всього 2004 р., оскільки без призначення Президентом України Голови цього суду неможливо було реалізувати цілий комплекс заходів організаційного характеру. На жаль, процедура призначення на цю посаду, незважаючи на погодження кандидатури у Раді суддів України і відповідного подання Голови Верховного Суду України, затягнулася на цілий рік, хоча вже спливав трирічний термін, відведений у Законі „Про судоустрій України” для запровадження системи спеціалізованих адміністративних судів в Україні. І лише в грудні 2004 р. було призначено Голову Вищого адміністративного суду України . Таким чином, перший етап - створення і становлення Вищого адміністративного суду України - затягнувся на три роки, протягом яких мали бути створені та функціонувати також місцеві й апеляційні адміністративні суди.

Компетенція адміністративних судів поширюється на:

- спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

- спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

- спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

- що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

- що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

- про накладення адміністративних стягнень;

- щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

До сфери адміністративного судочинства належать публічно-правові відносини, отже центральним є розуміння публічності, публічного права. На сьогоднішній день в законодавстві не встановлено поняття публічного права та його відмінності від приватного. Ці критерії виробляються правовою наукою. Традиційно вважається, що публічне право регламентує організацію і діяльність публічної влади і її відношення з приватними особами. Приватне право регулює відносини між приватними особами (і їх об'єднаннями). Метою публічного права є задоволення загального інтересу, приватне право орієнтоване на індивідуальні, приватні інтереси. Іноді виводяться і деякі інші критерії, але вони, як правило, походять з попередніх (такі, як характер регулювання - в публічному праві найчастіше імперативне, владне, а в приватному - диспозитивне; позиції суб'єктів відносин - суб'єкт публічного права володіє прерогативами публічної влади, суб'єкти ж приватного права знаходяться в рівному положенні). Мабуть, ключовим поняттям публічного права є публічний інтерес. Публічний інтерес часто ототожнюється з суспільним інтересом, або вважається, що категорія «публічні інтереси» охоплює як суспільні, так і державні потреби.

Зазначене дозволяє зробити висновок, що предметом оскарження в адміністративний суд є нормативно-правові акти й рішення, в тому числі нормативні акти органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також дії або бездіяльність цих органів, які на думку фізичних осіб чи інших суб’єктів публічно-правових відносин, порушують або обмежують права та свободи людини і громадянина.

Поновлення прав громадян та інших суб’єктів публічно-правових відносин є основним видом провадження в адміністративних судах. Незалежні адміністративні суди відіграють особливу роль у формуванні демократичної, соціальної, правової держави, що керується конституційними принципами й захищає права та свободи людини і громадянина.

Адміністративне судочинство базується в основному на справах «особа проти держави», воно має не каральну, а, передусім, правозахисну спрямованість. Так, адміністративні суди не накладають адміністративні стягнення, однак вони розглядають скарги на рішення чи дії адміністративних органів щодо накладення адміністративних стягнень.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
4. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
5. ISO 15504.Структура еталонної моделі
6. IV. Загальна оцінка діяльності вчителя
7. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
8. IY.3. Общество и его структура.
9. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
10. VІ. План та організаційна структура заняття
11. А) Структура економічних відносин.
12. Автономія в Україні. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим

Переглядів: 3729