Поняття про увагу

Навколишнє середовище постійно впливає на органи чуття людини, але не всі подразники вона відображає чітко.

Свідомість індивіда не спроможна відобразити все, що робиться навколо нього, не може з’ясувати водночас усі питання складного завдання. Для їх чіткого усвідомлення потрібне виділення окремих предметів і явищ дійсності та послідовне їх відображення.

Можливості чіткого бачення дорослої людини обмежуються 4 - 6 об’єктами одночасно. Тому вона завжди спрямована на щось, уважна до одних об’єктів навколишнього середовища і неуважна до інших.

Із сигналів оточення людина виділяє те, що необхідне для цілеспрямованої діяльності. У взаємодії з навколишнім середовищем складається вибіркове відображення предметів і явищ, що забезпечується увагою. Вибірковість, що регулює пізнавальну та продуктивну діяльність, визначається можливостями людини, спрямованістю, метою її діяльності. Механізмами вибірковості уваги служать процеси доцільної регуляції діяльності. У здатності довільно спрямовувати й зосереджувати увагу виявляється активність людини.

Увага— не саме відображення, вона не має свого предмета пізнання. Це не самостійний психічний процес, а швидше його необхідна умова, форма окремої відображуваної та продуктивної діяльності на різних рівнях свідомості. Увагає формою організації психічної діяльності людини, що полягає у спрямованості та зосередженості свідомості на об'єктах та забезпечує їх виразне відображення.

Увага завжди тісно пов’язана з діяльністю людини, забезпечує її свідомий характер, а також нею стимулюється і регулюється. Діяти — означає бути уважним до об’єктів діяльності. Напруження у діяльності завжди пов'язане з відповідним напруженням уваги. Вона служить внутрішньою умовою психічної діяльності. Чуттєве відображення об’єктів зовнішнього світу відбивається у свідомості суб’єкта, а кожний акт цілеспрямованої діяльності доходить до свідомості. Саме від її зосередженості залежать повнота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, мислення, вирішення повсякденних проблем. Особливого значення увага набуває у засвоєнні нового знання. З цього приводу К. Д. Ушинський зазначав, що це основні ворота до свідомості, «єдині двері нашої душі», через які входять до нас усі відомості про навколишній світ, чуттєві дані і знання. Таким чином, увагою називається спрямованість і зосередженість психічної діяльності людини на одних об’єктах з відключенням від інших.

Рефлекторна теорія уваги(І.М. Сєченов, І.П. Павлов, О.О. Ухтомський) пов’язує причини, що викликають увагу. Предмети і явища зовнішнього світу викликають орієнтувальні рефлекси та пристосувальні рухові реакції. Орієнтувальні реакції змінюють перебіг мозкових процесів у корі великих півкуль головного мозку, створюють осередок оптимального збудження (за І.П. Павловим) або домінанту (за О.О. Ухтомським). У цих зонах легко утворюються тимчасові нервові зв’язки, вирішуються нові проблеми. Виникнення домінанти викликає гальмування у сусідніх ділянках кори головного мозку, блокує інші реакції організму, підпорядковує собі побічні імпульси з інших ділянок кори головного мозку і тим самим домінанта посилюється. Інші дії у цей час можуть виконуватися переважно в автоматизованому режимі, обмежуючись менш активними ділянками кори мозку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види уяви	\|	Види уваги

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.189 сек.