• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми масової поведінки

Однією з форм поведінки натовпу є паніка. Слово «паніка» походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів і стад. Своїм гнівом він викликав паніку ( від грец. panikon – несвідомий жах) у стада. Тварини кидались у прірву без видимої причини. Жах, що виникає ненароком, розповсюджується з величезною швидкістю і приводить всіх тварин до загибелі. Панічна поведінка властива людям у натовпі. Панікою називається емоційний стан, що виникає як наслідок недостачі чи надлишку інформації в умовах реальної чи уявної загрозливої ситуації. Для виникнення паніки необхідні умови.

1. Ситуативні умови. Ймовірність масових панічних настроїв зростає у періоди загострення суспільних ситуацій. Коли люди чекають певних подій, вони краще сприймають будь - яку загрозливу інформацію.

2. Фізіологічні умови. Змореність, голод, алкогольне та наркотичне сп’яніння, недосипання виснажують людей фізіологічно і психічно. Унаслідок цього зменшується спроможність раціонально сприймати і оцінювати ситуацію, люди стають більш емоційно сприйнятливими. Усе це разом сприяє виникненню масової паніки.

3. Психологічні умови. Це раптові загрозливі події, сильне хвилювання, здивування, переляк.

4. Ідеоголічні та політичні умови. Сюди належать нечітке усвідомлення людьми цілей, недостатньо організоване управління і недостатня згуртованість групи. У недостатньо слабо згуртованих груп за умови екстремальної ситуації швидко руйнуються загальні цінності і норми в ім’я індивідуального порятунку. За умов високої згуртованості, спеціальної підготовки, тренувань і загальних цінностей військові підрозділи під час бойових дій демонструють високий рівень стійкості до паніки.

Окремим приводом для паніки є чутки. У 1917 році у Росії був високий урожай. Чутки про можливий голод викликали паніку. Всі крамниці, комори були очищені.

Для того щоб стимул викликав паніку, він має бути:

- досить інтенсивним;

- досить тривалим;

- повторюватися (це вибухи, постріли, сирени…).

Такий стимул має привертати зосереджену увагу і викликати неусвідомлений, тваринний страх. Виникнення паніки проходить кілька етапів.

Перший. Стимул викликає збентеження, сприймання ситуацій як кризової, і навіть безвихідної.

Другий. Збентеження переходить у потрясіння та індивідуальні недоцільні спроби зрозуміти подію. Необхідність негайного усвідомлення заважає логічному мисленню і викликає страх. Якщо страх не ліквідувати, то «циркулярна реакція» викликає третій етап.

Третій. Страх одних відображається іншими, що посилює страх. Зростаючий страх зменшує впевненість у спроможності протистояти ситуації і створює почуття приреченості.

Четвертий. Страх викликає дії, що, на думку людей, є рятівними, а насправді вони не є рятівними і викликають панічну втечу (у прірву). Якщо втікати нікуди, виникає агресивна поведінка, бо небезпечним стає навіть боязливий звір, «загнаний у кут».

П’ятий. Паніка закінчується виходом окремих людей з втечі. Змореність людей зупиняє будь - які дії та емоційні переживання. Якщо ситуація не розв’язується, то натовп може бути готовий до повторного прояву паніки.

Оцінюючи цикл панічної поведінки, слід мати на увазі:

1. Якщо інтенсивність стимулу дуже велика, то етапи ніби «згортаються» і натовп переходить до дій. Типовий приклад: атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі 1945 р. Панічним проявом стала масова втеча.

2. Словесне позначення стимулу може викликати страх і паніку. Страхом і панікою реагували солдати під час Першої світової війни на крик «гази».

3. Завжди необхідно брати до уваги соціально - політичні умови, характер і рівень загрози, об’єктивність інформації. Це дасть можливість попередити або припинити паніку.

Вплив на панічну поведінку є нічим іншим як соціально – пси­хологіч­ним впливом на масу. Тут діють всі механізми натовпу: зменшити інтенсивність емоційного зараження, вивести людей із гіпнотичного стану, раціоналізувати та індивідуалізувати психіку. У випадку паніки слід урахувати її специфічні особливості.

Перша. Хто є зразком для наслідування натовпу. Після появи стимулу є декілька секунд, коли натовп готується до дій. Тут натовпу можна і потрібно «підсунути» бажаний приклад для наслідування. Хтось може крикнути «Лягай», «По місцях». Той, хто виконає команду, стає зразком для наслідування. Жорстке управління людьми у панічні моменти є способом ефективного зупинення паніки.

Друга. Особлива роль у масових поведінках належить ритму. Якщо його немає, то слід ввести ззовні. У 1930 р. на велодромі у Парижі закінчився мітинг. Люди пішли до виходу. Почалася давка, що могла б перерости у паніку. Група друзів – психологів швидко оцінила ситуацію і почала ритмічно кричати «Не – штов – хай». Цей крик підхопили інші. Паніка зникла.

Ритмічна хорова музика і співи мають величезне значення для регуляції масової стихійної поведінки. Невипадково суботники супроводжуються маршовою музикою. Таку роль має хоровий спів у військових на марші. Революційні та патріотичні пісні мають подібну ритміку. Чилійська «Venceremos», французька «Марсельєза», польська «Варшав’янка», радянська «Вставай страна огромная» - стали засобом протистояння страху та паніці у гострих ситуаціях.

Відомі і протилежні засоби. Якщо у вас є бажання зірвати мітинг політичних противників, то підгоніть до місця мітингу радіофікований автобус і почніть транслювати щось типу «Ви жертвою пали…» або інший реквієм. Це викличе негативні емоції і панічні настрої.

Ще більш небезпечною є масова або стихійна агресія. Стихійною агресією називають масові ворожі дії, спрямовані на спричинення страждань, завдання фізичної або психічної шкоди. Дуже часто вона передбачає знищення інших людей або спільностей. Зовнішня агресія стихійна, але за нею стоїть внутрішня агресивність. Вона обумовлена емоційним станом у відповідь на переживання непереборності якихось бар’єрів. Стихійна агресія завжди супроводжується додатковими сильними емоціями негативного гніву, ворожості, ненависті.

Слід пам’ятати, що війни ведуть організовані маси, а повстання та революції здійснюють агресивні натовпи. У цьому плані агресію розглядають як масову агресивну поведінку натовпу.

Дослідники виділяють умови виникнення та умови розвитку агресії. До умов виникнення відносять:

1) фізіологічні – алкоголь, наркотики;

2) психологічні – відчуття фрустрації як неможливості досягнення мети;

3) ситуативні – наявність лідерів та засобів прояву агресії (камінь на дорозі);

4) провокаційні дії властей або окремих їх представників.

Умовами розвитку агресії є:

1) конкретний привід, що підкреслює психологічну безнадійність ситуації;

2) люди, які підтримують це уявлення і готові спрямувати натовп проти винних осіб;

3) конкретний об’єкт агресії – представник влади чи певний інститут влади.

Виділяють декілька варіантів масової агресивної поведінки натовпу: експресивна, імпульсивна, афективна, ворожа, інструментальна.

Експресивна агресія – це агресивна поведінка що лякає, метою якої є демонстрація агресивних намірів. Це необов’язково руйнівні дії. Класичним прикладом експресивної агресії є ритуальні танці, військові паради, масові процесії.

Імпульсивна агресія провокується певними діями, і швидко натовп починає діяти. Така агресія має флюктуаційний (хвильовий) характер, виявляється у вигляді припливів чи відпливів агресивної поведінки.

Афективна агресія. Вона позбавлена діючого компонента, дуже вражаюча, але безглузда агресія. Афективна агресія натовпу часто призводить до загибелі самого натовпу. Це такий стан натовпу, що вимагає жертв і руйнувань за будь - яку ціну.

Ворожа агресія передбачає завдання шкоди.

Інструментальна агресія – мета дії суб’єкта нейтральна, агресія – є засобом її досягнення. Дві останні форми агресії є організованими, але маскуються під стихійну поведінку натовпу.

Механізми впливу на агресивний натовп підпорядковується загальним законам. Позбавлення натовпу анонімності за допомогою ЗМІ шкодить зростанню його агресивності і сприяє його організованості.

Велика роль лідерів у натовпі як ініціаторів повстання. Вплив лідерів зменшується в міру збільшення натовпу. Лідери мають великий вплив лише до того часу, поки навколо них не утворюється натовп. Далі він діє за законами власної стихійної поведінки.

Читайте також:

1. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
2. А) Заробітна плата її форми та системи.
3. А) Заробітна плата, її форми та системи.
4. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
5. Абетка елементів поведінки тварини
6. Автоматизовані форми та системи обліку.
7. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
8. Акредитив та його форми
9. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
10. Алгоритм адресного вибору оптимального безрецептурного вітаміновмісного лікарського препарату, лікарської форми і шляху введення
11. АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
12. Аристотель розглядав дві форми грошей — гроші як простий засіб обігу товарів і як засіб обігу грошового капіталу.

Переглядів: 1035