Суб’єкти масових проявів

Дослідник масової поведінки Г. Лебон стверджував, що принципової відмінності стихійної масової поведінки різних суб’єктів відсутні. Він виділяє 3 суб’єкти: натовп; організована або зібрана публіка; неорганізована або незібрана публіка, і всі зводить до одного – натовпу.

Натовп – це не тільки фізичне скупчення людей, це можуть бути читачі у бібліотеці. Незважаючи на існування загальних механізмів поведінки, виділені 3 суб’єкти мають своєрідні механізми та певні відмінності.

Натовпом називається контактна, зовні неорганізована спільність, що відрізняється високим рівнем конформізму її членів, які діють емоційно і одностайно. Виділяють загальні психологічні фактори існування натовпу.

1. Стійкий психологічний зв'язок між людьми натовпу. Натовп утворюється з подібних або ідентичних емоцій, що викликаються одним стимулом. У натовпі відсутні організаційні чи моральні норми. Вплив натовпу на людей випливає з емоційно - імпульсивного зв’язку між ними. У натовпі виявляються примітивні, але сильні емоції, що не стримуються жодними етичними нормами.

2. Часткова втрата індивідуальних рис особистості. За рахунок цього у людей зростає готовність до зараження і схильність до наслідування. Реакція на зовнішні стимули спрямовується емоційним імпульсом або наслідуванням поведінки інших. Рефлективність зникає, з’являється деіндивідуалізація, що посилює почуття єдності з натовпом. Усе це викликає послаблення відчуття важливості етичних та правових норм. Разом з тим виникає сильне відчуття правильності їх дій. Способи дій не оцінюються критично. Емоційна напруженість у натовпі збільшує відчуття власності сили і зменшує почуття відповідальності за вчинки. Особливої сили натовпу надає наявність конкретних опонентів.

Усі ці феномени, властиві членам натовпу, діють ніби під впливом гіпнозу. Виділяють умови дії такого «гіпнозу».

Перша. Це попередньо сформовані стійкі установки і переконання. Наприклад, легко викликати діючий натовп проти ненависних соціальних груп чи інститутів.

Друга. Переконання, що відповідають лозунгам, під якими натовп діє.

Третя. Молодий вік членів натовпу і відсутність достатнього соціального досвіду.

Четверта. Низький рівень інтелектуального розвитку, відсутність звички аналізувати свою поведінку, недостатньо сильна воля, нетвердість соціально - політичних поглядів, відсутність стійких переконань.

Виділяють чотири види натовпу:

- випадковий;

- експресивний;

- конвенційний;

- діючий.

Випадковий натовп виникає на вулиці під час ДТП. Зіткнулися два автомобілі. Навколо події зупиняються допитливі перехожі. Поки водії з’ясовують сутність події між собою, допитливі з’ясовують деталі. Головною емоцією тут є елементарна допитливість. Вона захоплює все нових і нових перехожих. Вони звертаються до присутніх, уточнюють деталі. «Циркулярна реакція» допитливості запускається на повну силу. Безперервно по колу переповідається: хто звідки їхав, куди повертав, як гальмував, хто винен. Тепер уже переповідаються події все новими членами натовпу, які самі не бачили події. Починає «емоційне кружляння»: захоплює все нових допитливих, натовп по колу переповідає одну і ту саму емоційну розповідь. Часто буває, що водії розібралися між собою, роз’їхались, а натовп залишається і навіть може збільшуватися. Діють одні і ті самі емоційні механізм.

Особливо типові такі ситуації для східних країн, де перехожі менше схильні до раціонального використання часу. Поступово випадковий натовп може перетворитися в експресивний.

Експресивний натовп – це сукупність людей, які спільно висловлюють радість чи горе, гнів чи протест. Це може бути горісний натовп на похоронах, радісний натовп вболівальників, чия команда виграла матч.

Крайній випадок експресивного натовпу – екстатичний натовп. Він виникає у спільних молитовних чи ритуальних ритмічних діях. Люди доводять себе до несамовитості. Це відбувається на мусульманських святах, сектантських зборах, на бурхливих карнавалах. У екстатичний натовп часто перетворюється молодь на концертах чи навіть на дискотеках.

Конвенційний натовп.Такий натовп збирається з приводу, що попередньо був оголошений: спортивне змагання, політичний мітинг. У такому випадку люди спонукаються певним конкретним інтересом. Люди готові діяти до певного часу відповідно до прийнятих норм. Це можуть бути глядачі футбольного матчу. Зовні у такого натовпу всі ознаки «конвенції», встановлені правилами поведінки: квитки, місця, загорожі, недоступні зони. Внутрішньо зрозуміло, що глядачі на стадіоні - це не слухачі консерваторії. Такий натовп залишається «конвенційним» до певного моменту. Він буде конвенційним, доки вистачить сил у міліції. Але внутрішні особливості поведінки вболівальників, фанатів такі, що вони можуть зтерти і міліцію. Тоді цей натовп стає діючим.

Діючий натовп–члени натовпу починають активно діяти. У діючому натовпі виділяють підвиди. Агресивний натовп – велика кількість людей, які спонукаються злістю та гнівом, прагнуть знищувати, руйнувати, вбивати.

Панічний натовп. Люди спонукаються почуттям страху і прагненням уникнути небезпеки (реальної чи уявної). Здирницький натовп. Люди об’єднані бажанням здобути чи повернути собі певні цінності. Такий натовп різнорідний – поєднує мародерів, вкладників збанкрутілих банків, розбійників. Головна особливість цього натовпу – це загальна емоційно – діюча єдність. Люди глибоко у душі усвідомлюють конфлікт: вони боряться за цінності, яких на всіх не вистачить. Бунтівний (повстанський) натовп. Підсумкова назва залежить від результату дій. Якщо дії успішні – то повстанський, і навіть революційний. Якщо поразка – то бунтівний, і навіть випадковий набрід чи путчисти.

Повстанський натовп – необхідна умова всіх революційних подій. Такий натовп класовооднорідний, члени його поділяють цінності класу. Повстанський натовп перетворює стихійний виступ у свідомий акт політичної боротьби. Але все змінюється і стихійний виступ часто буває керованим.

Натовп характеризується великою спроможність до динамічних змін, до трансформації від випадкового до революційного. Динамічні зміни можуть здійснюватися за кілька годин чи кілька днів.

Наприклад, експресивний натовп, що висловлює негативне ставлення до поліції, легко перетворюється у агресивний. Після руйнування поліційного відділку натовп може перетворитися у здирницький. Якщо буде достатній зовнішній вплив, то натовп перетворюється у бунтівний. Такому натовпу одного відділку мало, адже винна у всьому – влада. Такий натовп збільшується у масі і рухається до місць органів вищої влади. Захопивши їх, натовп перетворюється на революційний.

Зібрана (організована) публіка – це скупчення певної кількості людей, які чекають певних переживань або цікавляться одним і тим самим предметом. Зібрана публіка характеризується такими рисами:

1) загальна зацікавленість одним і тим же предметом чи подією;

2) готовність реагувати подібним чином;

3) подібність установок і орієнтацій;

4) готовність до дій.

Механізм психологічного об’єднання відбувається так:

· фізичне об’єднання в одному приміщенні;

· на всіх діють одні і ті самі стимули;

· утворюються загальні реакції та переживання.

Така публіка усвідомлює свої настрої, у ній можуть виникати такі ж явища, як у натовпі, а саме: загальне емоційне напруження, втрата рефлексивності, відчуття єдності та солідарності.

Зібрання людей у публіці набуває певних рис, властивих натовпу, зокрема свідома особистість зникає.

Особливе значення зібраної публіки виявляється у періоди соціальних хвилювань, розвитку революційних настроїв, війн, страйків. Будь - яке зібрання може перетворитися у агресивний натовп, а тоді – повстанський. У випадку, коли ним оволодівають організовані групи чи окремі вожді, то вони можуть спрямувати його дії у бажаному для них напрямку.

Незібрана (неорганізована) публіка – це читачі одних і тих самих газет, слухачі одних радіопередач, глядачі одних телепрограм. Сьогодні можна говорити про незібрану публіку користувачів Інтернету.

Зовні незібрана публіка – це велика кількість людей, мислення та інтереси яких орієнтуються ідентичними стимулами в одному напрямку. Тому і поведінка у них подібна. Ця подібність виявляється як на побутовому, так і більш важливому соціальному напрямку, а саме в ідеології та політиці.

Незібрана публіка має такі особливості:

1) зовні не виявляються феномени, характерні для натовпу чи зібраної публіки;

2) не виявляється емоційне зараження;

3) повністю не зникає рефлексивність;

4) не розвивається деіндивідуалізація.

Будь - які види незібраної публіки складають підґрунтя для формування подібних поглядів, готовності некритичного сприймання інформації. Все це складає базу для створення певних думок щодо деяких питань та готовність реагувати подібним чином на ідентичні стимули. Таким чином, незібрана публіка є базою для виникнення думок і настроїв – макроформ масової свідомості і відповідної поведінки.

Особливим прикладом незібраної публіки є дії виборчих компаній та масова електоральна поведінка. Механізмом електоральної поведінки залишається стихійність. Електорат поділяється на дві частини. Перша, менша частина, – це організований електорат, діє на підґрунті індивідуальної чи групової свідомості і підпорядковується управлінським структурам.

Друга, більша, є неорганізованим електоратом.

Механізмом поведінки незібраної публіки є масові настрої, що виникають на підґрунті віри у підвищені обіцянки. На цьому грали і грають основні політичні гравці – політичні партії, рухи, блоки, окремі кандидати. Виборці вимагають неможливого і тому обіцяють те, що вимагають. Звідси перманентні реформи без найменшого уявлення про наслідки. Будь - яка партія (чи інша соціальна сила), що бажає влади, знає: досягти її можна тільки перевищенням обіцянок суперників. Таким чином, інструментом масової демократії, на думку Г. Лебона, є вплив на масові настрої з метою спонукання певної поведінки мас.

У рішеннях більшості виборців переважає стихійний вибір, що ґрунтується на емоційному ставленні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні механізми масової психології	\|	Форми масової поведінки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.