Пенсійне забезпечення

З А К О Н У К Р А Ї Н ИПро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вiд 09.07.2003 № 1058-IV Система пенсійного забезпечення в Україні складається з
трьох рівнів:
Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що
базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення
виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів
Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система
пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення
коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення
фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних
пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених
законом.
Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення,
що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців
та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою
отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку,
передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в
Україні становлять систему загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування.
Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в
Україні становлять систему накопичувального пенсійного
забезпечення. Накопичувальний пенсійний фонд (далі - Накопичувальний
фонд) - цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно
до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що
обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та
інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь
застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для
оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових
виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим
Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі,
передбачені цим Законом;
Накопичувальний пенсійний рахунок - частина персональної
облікової картки в системі персоніфікованого обліку, яка
відображає стан пенсійних активів застрахованої особи в
накопичувальній системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування; Право на отримання пенсій та соціальних послуг із
солідарної системи мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом
та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані
інвалідами в установленому законодавством порядку і мають
необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий
стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у
статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була
призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне
забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була
призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими
законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за
Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони
не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших
джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени
їхніх сімей.
Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати
за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застраховані особи
і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку,
визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного
фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання
(у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з
дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного
страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних
рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних
рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах
другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі
пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата. У солідарній системі надаються соціальні послуги за
рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за
віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника),
призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один
з видів довічної пенсії за її вибором. З 1 січня 2011 року набув чинності З А К О Н У К Р А Ї Н ИПро збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників,
визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами
загальнообов'язкового державного соціального страхування
встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати
застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги,
передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на
профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для
забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг
застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із
забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового
державного соціального страхування.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення
і сплати єдиного внеску.
Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та
застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не
можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів
інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені
законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску
визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до
нього нормативно-правовими актами.
Єдиний внесок встановлюється у відсотках до бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх
економічної діяльності.
Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі
36,3 відсотка визначеної бази нарахування. Для бюджетних установ сума єдиного внеску розподіляється:
- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття - 4,1322 відсотка;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням, - 3,8567 відсотка;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності, - 0,551 відсотка;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до
солідарної системи) - 91,4601 відсотка. Для зарахування єдиного внеску в органах Державної
казначейської служби України відкриваються в установленому порядку
небюджетні рахунки відповідному територіальному органу Пенсійного
фонду. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування
коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником
безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Особи мають право на призначення пенсії за віком після
досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше
15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті,
право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші
після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по
31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня
1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по
31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня
1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по
31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня
1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по
31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня
1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по
31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня
1961 року. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж
мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається
розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на
розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання
заробітної плати (доходу); Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у
чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу
встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років
чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1
відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього
Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії
за віком, За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж
передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком
встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу,
виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Особі, яка набула право на пенсію за віком, але після досягнення пенсійного віку виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, на
такий відсоток:
на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після
досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на
строк до 60 місяців;
на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після
досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на
строк понад 60 місяців. При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць
страхового стажу не здійснюється. ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання
інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату
працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі
каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства)
Вона призначається незалежно від того,
коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на
роботу чи після припинення роботи.
Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання призначається відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три
групи інвалідності.
Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який
встановлюється інвалідність, визначаються органом
медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право
в установленому законом порядку оскаржити рішення органів
медико-соціальної експертизи. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності
призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків
пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за
віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком.
Пенсія по інвалідності призначається на весь строк
встановлення інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 років і
жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються
довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх
заявою.
У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі
виплачується з дня зміни групи інвалідності.

ПЕНСІЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ГОДУВАЛЬНИКА
В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається
непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на
його утриманні. При цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його
утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника,
якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами
або досягли пенсійного віку, 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10
місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не
досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами
до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої
освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, -
до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж
до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними
23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з
батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого
годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона)
не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого
годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою
годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не
одержували аліментів від батьків.

Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в
розмірі: - на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків
пенсії за віком померлого годувальника; - на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними
частками.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на
весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника
вважається непрацездатним а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, - довічно.

3. Державна допомога сім’ям з дітьми: З А К О Н У К Р А Ї Н ИПро державну допомогу сім'ям з дітьми вiд 1.11.1992 № 2811-XII Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають
неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та
на умовах, передбачених Законом Про державну допомогу сім’ям з дітьми та іншими законами України. Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної
допомоги сім'ям з дітьми:
1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;
2) допомога при народженні дитини;
2-1) допомога при усиновленні дитини; 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку;
4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи
піклування;
5) допомога на дітей одиноким матерям; Покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у
вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у
зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків
(усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам,
призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).
Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у
розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії,
грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не
менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового
мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.
Одноразова допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну) і вважається власністю
дитини. Допомога батькам при народженні дитини призначається на
підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена
допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей
допомога надається на кожну дитину. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо
звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти
місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні
дитини не призначається. Допомога при народженні дитини нараховується у розмірах
прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановлених
на день народження дитини. Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22
розмірам прожиткового мінімуму - на першу дитину; кратній 45
розмірам прожиткового мінімуму - на другу дитину; кратній 90
розмірам прожиткового мінімуму - на третю і кожну наступну дитину.
Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі
прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги
на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців, на
другу дитину - 24 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 36
місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України". Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини,
усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично
здійснює догляд за дитиною і вважається власністю дитини.Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду
за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим
мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним
сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні
шість місяців, але не менше 130 гривень. Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування,
призначається особам, призначеним в установленому законом порядку
опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського
піклування. Така допомога вважається власністю дитини. Вона призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування. Ця допомога надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.
У разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому
порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога, розмір
допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування,
визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для
дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії,
аліментів, стипендії, державної допомоги. Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі
матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у
свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини)
відсутній запис про батька (матір). Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно
від одержання на дітей інших видів допомоги. Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам
(вдовам, вдівцям), матері (батьку) у разі смерті одного з батьків,
шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які мають дітей віком
до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у
вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та
професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими
дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23
років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками
прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та
середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу
за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового
мінімуму для дитини відповідного віку. Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам
(вдовам, вдівцям), матері (батьку) у разі смерті одного з батьків,
шлюб між якими було розірвано до дня смерті, призначається на
кожну дитину. 4. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям З А К О Н У К Р А Ї Н И Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям вiд 01.06.2000 № 1768-III Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі -
державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається
малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить
від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; Малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних
від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від
прожиткового мінімуму для сім'ї; Прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї
залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та
затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий
мінімум" для осіб, які відносяться до основних
соціальних і демографічних груп населення. Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені
сім'ї, які постійно проживають на території України. Порядок надання державної соціальної допомоги

Заява про надання державної соціальної допомоги подається
уповноваженим представником сім'ї до органу праці та соціального
захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого
комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської,
селищної ради передає заяву про надання державної соціальної
допомоги до органу праці та соціального захисту населення.
У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про
її власність, доходи та майно. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:
-документ, що посвідчує особу;
- довідка про склад сім'ї (до складу сім'ї включаються
чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, у
тому числі діти, які навчаються за денною формою навчання у
загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах
I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не
мають власних сімей, неодружені повнолітні діти, які визнані
інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і
проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та
дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні
у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом
з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним. До складу
сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному
утриманні); - декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу
сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога,
призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за
спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї
аліменти);
- довідка про наявність та розмір земельної частки (паю). Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця
між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним
сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у
сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути
більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється
виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного
бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про
Державний бюджет України на відповідний рік.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціально - економічні гарантії держави громадянам	\|	Тема 12.4. Видатки бюджету на культуру і мистецтво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.