Основні планувальні елементи громадських будинків

Функціональне зонування громадських будинків.

При проектуванні великих громадських будинків доцільно проводити функціональне зонування, тобто розбивку на зони однорідних груп приміщень, виходячи зі спільності їх функціонального призначення й внутрішніх взаємозв'язків. Функціональне зонування вносить в архітектурно-планувальне рішення певну чіткість.

Розрізняють два види функціонального зонування: горизонтальне й вертикальне. У першому випадку всі внутрішні простори розташовуються, як правило, у горизонтальній площині й поєднуються в основному горизонтальними комунікаціями: коридорами або галереями. У другому - внутрішні простори розташовуються за рівнями і зв'язуються між собою, як правило, вертикальними комунікаціями: сходами, ліфтами, ескалаторами.

Організація громадського будинку визначається розташуванням і взаємозв'язком його ядра (головного за функцією й розмірами приміщення) зі структурними вузлами або групами приміщень по горизонталі (у площині поверху) і вертикалі (між поверхами).

До структурних вузлів громадських будинків відносять:

- вхідні групи (тамбури, вестибюлі, гардероби);

- групи основних приміщень (різні зали, класи, аудиторії, кабінети);

- групи підсобних і допоміжних приміщень (санвузли, комори, вентиляційні);

- горизонтальні комунікації (коридори, галереї, холи, фойє);

- вертикальні комунікації (сходи, ліфти, ескалатори).

Входи бувають головні, службові й допоміжні. Головні входи включають комплекс приміщень: вестибюль із тамбурами, гардеробні, а також ряд допоміжних приміщень (довідкове бюро, різні кіоски й т.п.), які розміщуються в безпосередньому зв'язку з вертикальними комунікаціями. Як правило, у будинках влаштовується один головний вхід, але в будинках великої місткості влаштовується кілька головних входів і вестибюлів. Так, у критих стадіонах є кілька головних входів і вестибюлів для кожного сектора глядачів і для спортсменів. У більшості будинків входи виконують і евакуаційні функції.

У вестибюлі відбувається формування людських потоків і розподіл їх по коридорах, сходах, пандусах, ліфтових вузлах або ескалаторах. Архітектурно-просторове рішення вестибюля залежить від призначення будинку, його місткості й загальної планувальної структури.

Тамбури - невеликі шлюзові пристрої, які захищають вестибюлі від влучення холодного повітря в зимовий час. Основною вимогою до тамбура є вибір необхідних розмірів шлюзу по глибині. За евакуаційними вимогами всі двері тамбура повинні відкриватися назовні.

Гардеробні проектують для верхнього одягу з розрахунку площі на 1 місце 0,08м² - 0,1м². Глибина гардеробних не повинна бути більше 6м. Виключення становлять гардеробні шкіл і спортивних споруд. Бар'єр для видачі одягу повинен мати ширину 0,6-0,7м. Перед фронтом бар'єра передбачається вільний простір шириною не менше 3м для розміщення гардеробних, де здають і одержують одяг. Гардеробні можуть бути однобічні, двосторонні й острівні.

Групи основних приміщень діляться на три підгрупи:

- перша підгрупа приміщень осередкового характеру щодо невеликої площі (50-100м²) і висоти (3,3-3,6м) з бічним природним висвітленням, із застосуванням в основному сітки колон 6х6м і 6х3м (шкільні класи, лікарняні палати та т.п.);

- друга підгрупа приміщень великої площі (більше 200м²) і щодо невеликої висоти (3,3; 3,6; 4,2м), функціональний процес якої допускає розміщення колон із застосуванням уніфікованої й укрупненої сітки колон (6х6, 6х9, 9х9 і 12х12м м) із природним або змішаним висвітленням (торговельні зали, проектні зали);

- третя підгрупа зальних приміщень, де за функціональними вимогами не допускається розміщення колон. Такі зали мають великі площі (більше 1000м²) і висоту (6-12м і більше) з великопролітними конструкціями покриття, із застосуванням бічного й природного верхнього або штучного висвітлення (спортивні, виставочні зали, торгові центри, ринки, зали кінотеатрів і театрів).

Група підсобних і допоміжних приміщень ділиться на дві підгрупи:

- невеликі приміщення осередкового типу (лаборантські, комори, санвузли);

- приміщення великої площі (складські приміщення магазинів і т.п.).

Санітарні вузли включають убиральні, умивальні, а в деяких випадках душові, ванни, сушарки для одягу й т.п. Вони розміщуються в характерних місцях плану будинку: біля сходових кліток, вестибюлів, у внутрішніх кутах будинку, на основних шляхах руху людей у коридорах. У таких будинках, як лікарні, дитячі дошкільні установи, санітарні вузли розташовують при палатах і групових.

Кількість санітарно-технічних приладів установлюють залежно від призначення будинку, відповідно до існуючих норм. Звичайний санітарний вузол складається із двох приміщень - шлюзу, де розміщуються умивальники, і вбиральні, де розташовуються окремі кабіни з унітазами, а в чоловічих убиральнях - кабіни й пісуари. Двері кабін повинні відкриватися назовні, розміри кабін у чистоті приймаються 1,2х0,85м. Висота перегородок кабін повинна бути не менше 1,8м.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функціональні основи проектування громадських будинків	\|	Лекція №6

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.