Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Лекція №6

Тема 5. „Комунікаційні зв’язки громадських будівель та споруд”

5.1. Горизонтальні комунікації

Для здійснення зв'язку між різними групами приміщень у межах одного поверху будинку використовують горизонтальні комунікації: коридори, галереї, переходи, пасажі, проходи. У ряді суспільних будинків вони виконують також функції відпочинку, прогулянки, очікування. До цієї групи можна віднести також рекреації, коридори-чекальні, кулуари, фойє.

Основними горизонтальними комунікаціями є коридори. Вони діляться на наступні види: з однобічним розташуванням приміщень, із двостороннім і змішаним розташуванням приміщень, спарені коридори із приміщеннями з зовнішніх сторін і між ними.

Коридори можуть бути прямолінійними, криволінійними, з уступами, прямокутної, хресто- і В-образної форми, а також залежно від висвітлення, наскрізними (при двостороннім висвітленні з торців), тупиковими й зі світловими кишенями (при висвітленні з однієї сторони). Головними вважаються коридори, що ведуть до вертикальних комунікацій. Інші вважаються другорядними.

Мінімальна ширина головних коридорів (у чистоті) допускається 1,5м, другорядних - 1,25м при довжині не більше 10м, а в будинках учбово-просвітницьких і лікувально-профілактичних установ головні й другорядні коридори приймаються з мінімальною шириною відповідно 2,2м і 1,8м.

Довжина коридорів з однобічним розташуванням приміщень не нормується. При двостороннім розташуванні приміщень у тупиковому коридорі й висвітленні з одного торця максимальна довжина коридору допускається 24 м. Довжина наскрізних коридорів при висвітленні їх із двох торців не повинна перевищувати 48м. При більшій довжині коридору потрібно влаштовувати світлові кишені з максимальною відстанню між ними 24м, а між вікном у торці коридору й світловою кишенею - не більше 30м. Габарити світлових кишень без обліку коридору не повинні перевищувати двох квадратів щодо глибини.

Рекреаційні приміщення являють собою широкі коридори, призначені для відпочинку в навчальних закладах під час перерви між заняттями. У поліклініках основні коридори використовують також як приміщення для очікування. У цьому випадку при однобічному розташуванні кабінетів мінімальна ширина коридорів повинна бути 2,8м, а при двосторонньому - не менше 3м.

Кулуари і фойє включаються в ті будинки, які мають зали для глядачів. Кулуари безпосередньо примикають до залів для глядачів і є, з одного боку, місцем, звідки завантажується зал, з іншого боку - місцем для прогулянок і відпочинку під час антрактів. Фойє є основним приміщенням при залі для глядачів і призначено для очікування, відпочинку та прогулянок публіки, для устрою різних виставок і організації культурно-масових заходів.

Для горизонтальних комунікаційних зв'язків у великих громадських будинках і в суспільних центрах використовують також механічні пристрої – тротуари, що рухаються, і карвейери. Конструктивне устаткування й принцип дії тротуарів, що рухаються, практично не відрізняється від ескалаторів. Карвейер - невпинна транспортна система, обладнана кабінами з сидіннями місткістю 2-10 чоловік. Уздовж траси карвейеру через кожні 200-250м влаштовуються посадкові площадки, біля яких карвейер сповільнює рух.

 

5. 2. Вертикальні комунікації

Вертикальні комунікації діляться на звичайні конструктивні (сходи й пандуси) і механічні (періодичної й безперервної дії). Найважливішими елементами вертикальних комунікацій є сходи, які діляться на вхідні, головні, службові, додаткові, аварійні й пожежні.

Вхідні виконуються у вигляді піднятої перед входом платформи із щаблями. Головні сходи служать для повсякденної експлуатації й розраховані на пересування основної маси людей. Вони розміщуються у вестибюлях і виконуються, як правило, відкритими. У будинках, де зали для глядачів або інших основних приміщень розміщуються на другому поверсі, головні сходи виконуються як парадні. Службові сходи розташовують при службових входах і призначаються для обслуговуючого персоналу. Додаткові сходи служать для організації додаткових зв'язків між поверхами й забезпечення підсобних функціональних процесів. Для евакуації людей з будинків при аварійних ситуаціях, крім головних і додаткових, необхідно мати ще й зовнішні аварійні сходи. Для переміщення пожежних установлюють вертикальні пожежні сходи.

Сходи всіх типів діляться на одномаршові, двухмаршові, трьохмаршові й багатомаршові. Форма сходів у плані залежить від взаємного розташування маршів і буває прямолінійною, прямолінійною з поворотом, прямолінійною розгалуженою, криволінійною, овальною, гвинтовою. Найбільш поширені в практиці проектування й будівництва - двохмаршові сходи як найбільш прості в конструктивному відношенні, економічні й раціональні в експлуатації.

Число сходів і розташування їх у плані будинку залежать від архітектурно-планувального рішення, ступеня вогнестійкості будинку, поверховості й інтенсивності людських потоків. Мінімальна ширина основних сходів повинна бути не менше 1,2м, а максимальна - не більше 2,4м. На всіх сходах ширина маршів повинна бути однаковою, а ширина площадок - рівною ширині маршу або більше її. Для забезпечення рівномірності руху по сходах і щоб уникнути нещасних випадків марші проектують однієї довжини. Кількість щаблів в одному марші основних сходів повинне бути не менше 3 і не більше 18.

Для зв'язку між поверхами поряд зі сходами використовуються пандуси – плоскі похилі конструкції без щаблів. Однак їх застосування обмежене, тому що внаслідок малого ухилу вони займають в 2-3 рази більшу площу, чим сходи, і тому неекономічні. Разом з тим пандуси відрізняються високою пропускною здатністю й служать гарними комунікаційними шляхами в будинках з інтенсивним масовим рухом людей.

У громадських будинках застосовуються також механічні пристрої – ліфти періодичної й безперервної дії (патерностери) і ескалатори.

За призначенням ліфти підрозділяються на пасажирські, вантажні, маловантажні, лікарняні й спеціальні. Пасажирські ліфти мають більшу місткість (12-20 чоловік) і вантажопідйомність (1000-1600кг). Залежно від швидкості руху вони діляться на звичайні (0,71-1,4 м/сек), швидкісні (2-4 м/сек) і лікарняні ( 0,5 м/сек).

Ліфтові шахти влаштовуються в глухих цегельних або бетонних стінах, а також можуть бути каркасними й опиратися на власний фундамент. Машинне приміщення найчастіше розміщується над шахтою, рідше - під шахтою. Ліфтові шахти можуть розміщуватись як усередині будинку, так і зовні.

У будинках висотою до 9 поверхів допускається розташовувати не більше двох ліфтів безпосередньо в сходовій клітці. Для розміщення груп ліфтів на кожному поверсі передбачаються ліфтові холи, де ліфти можуть розташовуватися рядами (але не більше чотирьох у ряді) або по периметру холу. Ширина приміщення холу перед фронтом ліфтів не повинна бути менше 2,5м, а між рядами ліфтів, звернених друг до друга, не менше 3,3м. Відстань від ліфтів до дверей віддаленого приміщення не повинна перевищувати 60м.

Ліфт безперервної дії (патерностер)являє собою багатокабінний підйомник, що безупинно рухається, з кабінами на 1 - 2 чоловіків. З інтервалом, рівним висоті поверху, кабіни підвішуються на сталевих канатах у ліфтовій шахті, що має відкриті позаповерхові прорізи для входів і виходів пасажирів.

До механічних піднімальних пристроїв безперервної дії ставляться також ескалатори – похилі сходи, що рухаються. Вони, як правило, застосовуються в будинках і спорудах з інтенсивними постійними пасажиропотоками: на станціях метрополітену, у будинках залізничних вокзалів і аеропортів, у великих торгових центрах, у ряді інших видовищних і адміністративних будинках.

При великій висоті підйому ескалатори обладнаються машинним приміщенням висотою 2,5м і технічним проходом висотою 1,4м зі сходами під кожною смугою. Кут нахилу ескалатора приймається звичайно не більше 300 (глибина щабля-візка дорівнює 40см, висота – 20см). Ширина ескалаторного полотна розрахована на розміщення 1-2 чоловіків на одному щаблі без вантажу або на одну людину з вантажем і приймається 50, 60, 75, 100, 120см.

 


Читайте також:

  1. Вид заняття: лекція
  2. Вид заняття: лекція
  3. Вид заняття: лекція
  4. Вид заняття: лекція
  5. Вид заняття: лекція
  6. Вступна лекція
  7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
  8. Клітинна селекція рослин.
  9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
  10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
  11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
  12. Лекція 02.04.2013




Переглядів: 894

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Основні планувальні елементи громадських будинків | Пожежна безпека й евакуація людей з будинків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.