Різноманітність стосунків, що об'єднуються під назвою «зовнішнє передавання технологій», складає одну з найпрогресивніших форм ЗЕД. Передавання технологій відбувається за певними законами та правилами, до особливостей яких належать поступове зближення технологічного рівня всіх конкуруючих підприємств, досягнення світового рівня якості, створення нових ринків збуту тощо. Проте найхарактернішою рисою зовнішнього передавання технологій є особливий об'єкт цієї форми ЗЕД, адже технологію намагались типізувати впродовж тривалого часу, підносячи її до різновидів товару чи послуги. Сьогодні теорія міжнародних відносин визначає технологію як "систематизовані знання, що використовуються для випуску відповідної продукції, для застосування відповідного процесу або надання відповідних послуг". Практика ж зовнішньоекономічної діяльності свідчить, що під технологією розуміють певну інтелектуальну власність, котра може передаватися іноземним контрагентам у тимчасове або постійне користування.
Отже, інтелектуальна власність – результат творчої діяльності, об'єктом якої є не матеріальні носії, в яких реалізовані результати творчості, а саме ті ідеї, думки, міркування, образи, символи тощо, які реалізуються чи втілюються у певних матеріальних носіях. Кожен з таких об’єктів інтелектуальної власності має певний рівень правової охорони; найвищий рівень мають ті з них, на які видається спеціальний документ – патент, тобто техніко-економічний документ, що засвідчує авторство, визнання заявленої пропозиції винаходом, моделлю або промисловим зразком.