ТЕМА 6. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Реальним продуктом професійної діяльності практичного психолога є обговорення і спільно з клієнтом вироблення системи соціальних взаємодій і програми поведінки, що забезпечує створення оптимальних умови життєдіяльності і нейтралізацію негативних наслідків пережитої життєвої ситуації відповідно до вікових можливостей та індивідуальних особливостей людини.

Практичний психолог орієнтує клієнта в його цілях, допомагає побачити ситуацію з різних сторін і вибрати оптимальний спосіб рішення проблеми і виходу з травмуючої ситуації. Пошук вирішення конфліктних соціальних стосунків, а також форми роботи з конкретними запитами і складають основні напрями діяльності практичного психолога.

Серед різноманітних напрямів діяльності практичного психолога, описаних і представлених в різноманітних літературних джерелах, вважаємо за доцільне виділити наступні:

· психодіагностичну роботу;

· психопрофілактичну роботу;

· психокорекційна діяльність;

· психологічне консультування;

· психотерапевтична дія.

Психодіагностична робота

Встановлення психологічного діагнозу - одне із завдань, що стоять перед практичним психологом. Психологічна діагностика може розумітися в широкому і вузькому сенсі. У широкому сенсі вона близька до психометрики - науки про вимір індивідуальних відмінностей і практики використання психологічного знання. У вужчому сенсі мається на увазі вимір індивідуально-психологічних особливостей людини, основу якого складають класифікація і ранжирування людей за психологічними і психофізіологічними ознаками.

Психологічна діагностика базується на використанні психодіагностичних інструментів і методів, що дозволяють здійснювати застосування сучасного статистичного апарату і забезпечує надійність і достовірність отриманих даних.

У психодіагностичному обстеженні можна виділити три основні етапи: збір даних; переробку і інтерпретацію даних; встановлення діагнозу і прогнозу. Діагноз як основна мета психодіагностики може встановлюватися на різних рівнях: перший рівень - симптоматичний, або емпіричний. На цьому рівні діагноз обмежується констатацією особливостей або симптомів(ознак); другий рівень - етіологічний, такий, що враховує не лише наявність характеристик, але і причини їх виникнення; третій, вищий рівень - рівень типологічного діагнозу, що полягає у визначенні місця і значення виявлених характеристик в загальній картині психічного життя людини. У своїй практичній роботі психолог часто обмежується діагнозом першого рівня, в основі якого лежить застосування того або іншого психодіагностичного інструменту.

Таким чином, психодіагностична робота практичного психолога передбачає вибір методу або конкретної методики дослідження, яка максимально відповідала б цілям і завданням дослідження.

Психопрофілактична робота

Психопрофілактична робота пов'язана з повідомленням необхідних психологічних знань тим, хто їх потребує - батькам, вчителям, учням, працівникам соціальних служб тощо, з метою попередження можливих порушень психологічних умов розвитку і підвищення рівня психологічної компетенції. Це може бути також робота із створення умов, максимально сприятливих для розвитку продуктивних міжособистісних взаємодій в педагогічних колективах або в організаційних структурах на підприємстві. Психопрофілактика торкається також превентивних заходів по попередженню неблагополуччя в психічному і особистісному розвитку, здійснення протиправних дій, наслідків наркотичних і алкогольних пристрастей. Психопрофілактика включає роботу з неблагополучними сім'ями, батьками і дітьми з цих сімей, попереджаючи випадки можливих соціальних ускладнень.

Психокорекційна діяльність

Під психокорекційною діяльністю розуміється діяльність психолога по усуненню відхилень в психічному та особистісному розвитку людини і робота по розвитку її здібностей.

Психокорекційна діяльність тісно пов'язана з психодіагностикою і діями, спрямованими на розвиток особистості. Практичний психолог не лише ставить діагноз, на основі якого розробляє корекційну програму розвитку, але і сам здійснює значну частину корекційної роботи.

Психокорекційна дія проводиться за результатами обстеження і припускає співставлення отриманих даних з віковими особливостями і з тим, як ці особливості проявляються в життєвих ситуаціях.

Психокорекційна діяльність досить складна і багатопланова, її виконання включає послідовний ряд дій:

· вивчення практичного запиту;

· формулювання психологічної проблеми;

· висунення гіпотез про причини спостережуваних явищ;

· вибір методів дослідження;

· використання методу;

· формулювання психологічного діагнозу;

· розробку рекомендацій, програми психокорекційної роботи;

· здійснення цієї програми;

· контроль за її виконанням.

Зрозуміло, що в реальному житті психолог навряд чи постійно фіксуватиме послідовність виконання кожного етапу, але орієнтація на їх послідовність необхідна завжди. Рекомендації мають бути конкретними і зрозумілими тим, кому вони призначені. Психолог несе повну відповідальність за реалізацію рекомендацій і кінцевий результат.

Зміст психологічної корекції залежить не лише від вдало підібраних і валідних психодіагностичних методів, але і від успішної індивідуальної взаємодії психолога і людини, яка вимагає від психолога терпіння, винахідливості, уміння контролювати свою поведінку, вміння викликати до себе позитивне ставлення, почуття симпатії і довіри. Психолог повинен розвивати в собі особливий стан емпатичного співпереживання з установками, почуттями, досвідом і поведінкою іншої людини. Цим визначаються продуктивні результати взаємодії психолога і його клієнтів і успішність діяльності практичного психолога, в яких би сферах практичної діяльності вона не здійснювалась.

Психологічне консультування

Важливим напрямом діяльності практичного психолога, є психологічне консультування. Фактично у будь-якій сфері діяльності, в якій використовуються психологічні знання, в тій чи іншій мірі застосовується консультування. Змістом психологічного консультування є робота з конкретним запитом, що йде як від окремого клієнта, так і від групи або організації в цілому.

Найбільш широкою сферою застосування психологічного консультування є сімейне консультування, пов'язане з рішенням подружніх проблем, дитячо-батьківських стосунків, дошлюбних проблем, передрозлучних і післярозлучних станів.

Вікове консультування спрямоване на рішення проблем психічного розвитку дитини на різних вікових етапах, у тому числі в періоди вікових криз.

Значне місце займає консультування організацій, пов'язане з проблемами відбору персоналу, з управлінням персоналом, формуванням команди, плануванням кар'єри окремих працівників, прогнозом розвитку організації в цілому.

Психологічне консультування можна визначити як безпосередню роботу з людьми, спрямовану на рішення різного роду психологічних проблем, пов'язаних з подоланням труднощів в міжособистісних стосунках, де основним засобом дії є певним чином побудована бесіда.

Психологічний сенс консультування полягає в тому, щоб допомогти людині зрозуміти причини труднощів, проблем соціальних взаємодій в особистих, сімейних і професійних контактах. Основне завдання психолога-консультанта - допомогти клієнтові подивитися на свої проблеми і життєві складнощі з боку.

Психологічне консультування орієнтоване на вирішення конкретної проблеми і досягнення конкретної мети, служить своєрідною сходинкою до більш тривалої і глибокої психотерапевтичної роботи.

Психотерапевтична дія

Якщо психологічне консультування орієнтоване на роботу з проблемою клієнта, то психотерапія - це робота з глибинними рівнями самопізнання особистості.

За психотерапевтичною традицією людина, що звернулася за психологічною допомогою, називається пацієнтом, а не клієнтом. Важлива відмінність психотерапії від психологічного консультування полягає в тому, що між пацієнтом і психотерапевтом встановлюються особливі стосунки, аналіз яких в термінах перенесення і контрперенесення є одним з найважливіших засобів поглиблення і розширення можливостей дії.

У консультуванні подібні питання не завжди є предметом обговорення. Психологічне консультування частіше буває короткостроковим, тоді як психотерапія може тривати декілька років. Крім того, робота психотерапевта вимагає спеціальної підготовки, що включає ряд необхідних етапів: власний індивідуальний психотерапевтичний досвід в якості клієнта, потім тривалий період супервізорської практики і, нарешті, власну психотерапевтичну практику під контролем супервізора. Вимоги до освіти фахівців з психотерапії значно жорсткіші і включають разом з теоретичною психологічною підготовкою і певні медичні знання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 5. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЇ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА. КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСАДИ ПСИХОЛОГА	\|	ТЕМА 7. ЕТИКА ПОВЕДІНКИ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ ЕТИКЕТ КОНСУЛЬТАНТА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.