• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні фактори виробництва.

Структура виробництва.

За структурою виробництво можна розглядати по-різному:

I. типом товарів, які виробляються:

1) матеріальне — виготовлення матеріальних благ (промисловість, сільське гос­подарство, будівництво) та матеріальних послуг (громадське харчування, побу­тове обслуговування);

2) нематеріальне — нематеріальні блага (духовні цінності — музеї, театри) та нематеріальні послуги (охорона здоров'я, освіта, консультації).

У розвинутих країнах у сучасний період приблизно 30% виробництва припадає на матеріальну сферу, а 70% — на нематеріальні галузі. В Україні це співвідношення приблизно становить від 69% до 31% (за числом працівників). Це свідчить про недостатній розвиток сфери нематеріального виробництва, зокрема, сфери послуг. Велика частка працюючих у матеріальному секторі є ознакою низької продуктивності праці.

II. За характером зв'язків між сферами виробництва:

1) первинне — галузі, що найближче розташовані до природних ресурсів і діяльність яких зводиться до привласнення продуктів природи (сільське господарство, скотарство, гірничодобувна промисловість, лісне господарство, рибальство);

2) вторинне — галузі, що переробляють продукцію первинних галузей (обробна промисловість, будівництво);

3) третинне — галузі, які обслуговують підприємства першої та другої груп. Це різноманітні послуги — транспорт, зберігання сировини та готової продукції, торгівля, реклама. Третинний сектор ще називають інфраструктурою. Інфраструктура — це сукупність установ та організацій, які обслуговують основне виробництво.

Існує два види інфраструктури:

ü виробнича — безпосередньо допомагає виробничому процесу (транспорт, дороги, мости, водопостачання, торгівля, фінансово-кредитні установи, страхування та ін.);

ü соціальна — дає людям змогу задовольнити їхні соціальні та духовні потреби (охорона здоров'я, фізична культура, мистецтво).

У своїй господарській діяльності людство використовує ресурси — все те багатство, що є в його розпорядженні і яке бере участь у виготовленні товарів і послуг.

Таблиця 3.1. Виробничі ресурси, фактори та факторні доходи

Земля — вихідний фактор виробництва. До нього входять всі умови природного середовища, де здійснюється життєдіяльність людини. Багатство, яке можна отрима­ти від землі, залежить від якості самої землі та способів господарювання. Відмінності у якості землі зафіксовано в особливому документі — Земельному кадастрі, де пере­лічено земельні ділянки та їхні ціни залежно від якості. З урахуванням цього люди оби

транспорту, зв'язку, оборони, природоохоронного та оздоровчого призначення, лісо­вого фонду, водного та ін. Обмеженість земель потребує їхнього раціонального використання, поліпшення їхнього стану за допомогою нових технологій та ін.

Капітал — це сукупність матеріальних ресурсів, які належать підприємцям і використовуються для створення товарів і послуг. До капіталу належать засоби виробництва, приміщення, а також запаси готової або незавершеної продукції, яку буде використано у подальшому виробництві.

Дотепер відсутній єдиний погляд у розумінні сутності капіталу. Відомі такі означен­ня капіталу:

- запас багатства, здатний приносити його власнику постійний дохід;

- сукупність товарів виробничого призначення;

- блага, які можна використати для виробництва майбутніх благ;

- час як окремий фактор виробництва.

Поняття "капітал" часто використовують у різних значеннях:

- грошовий капітал — кошти, призначені для організації та розширення виробництва;

- матеріальний капітал — засоби виробництва;

- людський капітал — знання, працездатність, досвід, освіта та ін.

Найточніше капітал можна визначити як те, що може бути кимось створено, накопичено і згодом використано для отримання доходу. Капітал не призначений для поточного споживання, він тільки тоді себе реалізує, коли бере участь у виробничому процесі і приносить дохід. Наприклад,

Утворення капіталу відбувається за наявності двох умов:

ü створення заощаджень, отриманих завдяки стримуванню споживання. Заощад­ження можуть бути у грошовій формі та зберігатися вдома або на рахунках у банку;

ü вкладення капіталу у подальше виробництво. Вкладник (інвестор), використовуючи заощадження у виробництві, позбувається можливостей нинішнього застосування багатства. Він жертвує поточними інтересами задля майбутніх і натомість очікує винагороди у вигляді майбутніх доходів.

Класифікація капіталу доволі широка. Найпоширеніші критерії:

I.За джерелами формування:

ü власний — складається з особистих коштів вкладника;

ü позичковий — отриманий через кредити або боргові зобов'язання.

II.За тривалістю використання:

ü основний — слугує багато років, потребує великих витрат з утримання та ремонту. Це:

• приміщення, споруди;

• машини, устаткування, інструменти, прилади;

• патенти, товарні знаки, цінні папери, авторські права;

ü обіговий — слугує недовго та повністю входить до складу готового продукту. Це:

• сировина, паливо, матеріали, енергія, напівфабрикати;

• незавершене будівництво, запаси власної готової продукції, товари для пере­продажу;

• гроші у касі, на розрахункових рахунках та у платежах.

Основний капітал з часом зношується, тобто втрачає свої властивості. Існує два види зношування:

ü фізичне — пов'язане із закінченням терміну служби устаткування. Це означає, що, з одного боку, устаткування втрачає свої фізичні властивості, а з іншого — свою вартість;

ü моральне — старіння устаткування у зв'язку з появою нових моделей або радикальних новинок, що повністю замінюють старий тип устаткування.

Для будь-якого устаткування розраховують величину зношування у грошовому еквіваленті — амортизацію. Кажуть, що в процесі амортизації устаткування з часом зношується та переносить свою вартість на готову продукцію окремими частками. Амортизаційні відрахування підприємства здійснюють за нормами амортизації. Норма амортизації — це відсоток вартості певного виду основного виробничого капіталу, згідно з яким щороку відшкодовується його вартість.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. Абіотичні та біотичні фактори.
3. Агрегування та факторизація
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
6. Аналіз результатів національного виробництва.
7. Артеріальний пульс, основні параметри
8. Банківська система та її основні функції
9. Безвідходні й маловідходні виробництва.
10. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
11. Біологічні фактори
12. Біотичні фактори

Переглядів: 713