Сутність права та відносин власності.

Власність — це особливі відносини між людьми, які віддзеркалюють певну форму привласнення життєвих благ.

Власність розглядається у двох аспектах:

ü в економічному сенсі — це реальні відносини між людьми щодо привласнення та використання засобів виробництва і результатів господарської діяльності;

ü в юридичному сенсі — це регулювання майнових відносин через законодавчі норми.

Об'єктами власності можуть бути засоби виробництва, трудові ресурси, а також результати їхньої взаємодії. Усі об'єкти доцільно розділити на три групи:

ü нерухоме майно — речі, які не можуть вільно переміщуватися, як-от: земля, дороги, будівлі, будинки, трубопроводи, лінії електропередач та ін.;

ü рухоме майно — речі, які можуть вільно переміщуватися: автомобілі, меблі, машини, устаткування, сировина, матеріали;

ü інтелектуальна власність — винаходи, патенти, рукописи, наукові відкриття, сценічні постанови, комп'ютерні ігри та ін.

Суб'єктами власності, тобто власниками, є окремі особи, групи людей, держава, підприємства, установи.

Власність охоплює так звані відносини власності:

ü володіння — належність благ якій-небудь особі;
ü розпорядження — прийняття рішень щодо використання певного блага;	Власність — це відносини між людьми, які відображують певну форму привласнення життєвих благ

ü користування — практичне застосування блага.

Відносини власності передбачають наявність прав суб'єктів на об'єкти власності:

ü право володіння, тобто виключний фізичний контроль;

ü право користування — особисте використання;

ü право управління (розпорядження) — прийняття рішень про те, хто і як може використовувати об'єкт власності;

ü право на дохід або від особистого використання власності або ж від надання іншим особам можливості користуватися нею;

ü право на відчуження, споживання, знищення об'єкта власності;

ü право на захист об'єкта від експропріації;

ü право на передачу об'єкта у тимчасове користування або назавжди;

ü право на безстроковість: об'єкт належить власнику доти, доки останній існує;

ü право заборони на шкідливе використання об'єкта;

ü право відповідальності — можливість відчуження речі за потреби оплати боргів;

ü право на відновлення порушених за якихось обставин прав власника.

Права власності мають велике значення для економіки, тому що на їхній основі формуються основи поведінки економічних суб'єктів.

4.4.. Основні форми власності та їхня еволюція.

Власність існує у трьох основних формах: приватна, колективна, державна.

Історично першою була общинна форма власності, передусім на землю. У первіснообщинному устрої відносини володіння та розпорядження були єдині, причому існувала можливість тільки колективного привласнення об'єкта власності, тому що люди жили у спільноті родиною, родом або общиною.

Під впливом першого суспільного поділу праці та спеціалізації виробництва з'явилася приватна власність. Цьому сприяло відокремлення общини від родини, общинна власність почала доповнюватися індивідуальною. У період другого поділу праці посилилася майнова нерівність, і виникли суспільні класи та держава.

У рабовласницькому устрої основним об'єктом власності були раби та продукти їхньої праці. У той час виникла і державна власність. З розпадом рабовласницького суспільства та появою феодальних відносин панівною стала приватна форма власності на землю. В епоху феодалізму, коли основною галуззю було сільське господарство, виділився клас великих землевласників, які мали землю та інші засоби виробництва, і клас селян, які були наділені ділянками землі. Феодальний устрій став переломним періодом в історії людства, тому що на його основі сформувався капіталізм.

За капіталізму відносини "феодал — селянин" перетворилися на відносини "капіталіст — найманий працівник". Капіталіст був приватним власником виробничих засобів і готової продукції, найманий працівник був юридично незалежною особою, яка не мала права власності та працювала задля заробітної плати.

З розвитком капіталізму відбулася еволюція приватної власності, яка модифікувалася у більш гнучку форму — акціонерну (корпоративну) та партнерську власність. У сучасний період всередині кожної з трьох основних форм власності вирізняють їхні різновиди:

ü загальнонародна — загальнодоступна всім членам суспільства (власність на природні ресурси);

ü державна— ресурси земельних надр, підприємства й установи центральної влади (уряду);

ü муніципальна (комунальна) — перебуває у розпорядженні місцевих органів влади;

ü колективна — перебуває у володінні та розпорядженні трудових колективів;

ü корпоративна приватна — існує на основі об'єднання майна з пайових внесків членів;

ü індивідуальна приватна — належить одній особі;

ü власність громадських організацій (спілок, асоціацій та ін.);

ü сімейна.

В Україні вирізняють п'ять основних форм власності:

ü приватну; - державну; - колективну; - власність інших держав; - власність міжнародних організацій.

Усі підприємства залежно від форм власності мають організаційно-правову форму. Найпоширеніші у світі форми приватної власності — одноосібне володіння, партнерство та корпорація.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Малі, середні та великі підприємства	\|	Види партнерств, їхні переваги та недоліки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.