• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Малі, середні та великі підприємства

Класифікація підприємств

За характером діяльності:

ü комерційні — орієнтовані на отримання прибутку;

ü некомерційні — створюються для досягнення певних соціальних цілей і не мають за мету отримання прибутку. За формами власності:

ü індивідуальні — засновані на особистій власності;

ü приватні — засновані на власності окремого громадянина або громадян з пра­вом найму робочої сили;

ü сімейні — засновані на власності та праці членів однієї родини;

ü державні — засновані на державній власності;

ü колективні — засновані на власності трудового колективу;

ü спільні — створюються на базі об'єднання майна різних власників, в числі засновників можуть бути іноземні особи та громадяни;

ü орендні — засновані на договірному тимчасовому володінні та користуванні майном. Об'єктом оренди можуть бути цілі підприємства, їхні структурні підрозділи або окремі види майна.

За належністю капіталу:

ü національні — капітал належить підприємствам певної країни;

ü змішані (спільні) — капіталом володіють і громадяни певної країни, і іноземці.

За обсягом виробництва, кількістю номенклатурних виробів:

ü масового виробництва — виготовляють однотипний продукт у великій кількості;

ü серійного виробництва — виготовляють невеликі партії продукту;

ü одиничного виробництва — виробляють продукцію на замовлення (ексклюзивні товари).

За ступенем механізації:

ü автоматизовані; частково механізовані; комплексно-механізовані; ручного виробництва.

За цілісністю та ступенем підпорядкування:

ü головні — контролюють діяльність дочірніх підприємств і філій;

ü дочірні — є юридично самостійними у здійсненні господарської діяльності, склада­ють звітний баланс, але контрольний пакет акцій належить головному підприємству;

ü філії — не є юридично й економічно самостійними, не мають власного балансу, діють від імені та за дорученням головного підприємства. Майже весь їхній акціо­нерний капітал належить головній компанії.

За галузями:

ü промислові; торгівельні; сільськогосподарські; посередницькі; транспортні;

ü інноваційні та ін.

За чисельністю працівників:

малі — до 50 осіб; середні — від 51 до 500 осіб; великі — понад 500 осіб.

Критерії віднесення підприємств до малих, середніх і великих відрізняються залежно від країни. В Україні з 2004 року малими вважаються підприємства до 50 осіб, середніми — від 51 до 1000 осіб; великими — понад 1000 осіб. Часто малі та середні підприємства об'єднують у одне поняття — малий бізнес— і проводять аналіз, про­тиставляючи малий і великий бізнес.

У розвинених країнах малий бізнес вважається особливим феноменом. Малі підпри­ємства виробляють більше 70% обсягу всієї продукції, забезпечують понад 50% зайня­тості, їхнє повсюдне поширення пов'язано з такими обставинами. Сучасний ринок вия­вився перенасиченим масовими, стандартними товарами, основні потреби задоволе­но. Нині дедалі більше з'являється специфічних потреб, для задоволення яких потрібні дрібні серії високоякісної продукції. Цю проблему і вирішує малий бізнес.

Малі підприємства вважаються фундаментом ринкової економіки, внаслідок своєї чисельності вони пов'язують всі економічні ланки між собою і швидко покривають нестачу будь-яких товарів або послуг на ринку. Вони також сприяють підтриманню конкуренції.

Переваги малих підприємств:

ü вони гнучкіші, ніж великі, легко пристосовуються до змін на ринку, реагують на коливання смаків споживачів;

ü швидко освоюють нову продукцію;

ü не потребують великих інвестицій;

ü орієнтуються на місцеві ринки, тому краще знають потреби невеликого кола своїх клієнтів.

Недоліки малих підприємств:

ü неспроможні здійснювати дорогі науково-дослідні розробки;

ü дуже чутливі до змін у цінах і відсоткових ставках;

ü схильні до банкрутства.

Низька стійкість малих підприємств, звісно, є їхнім недоліком, але багато хто вбачає в цьому і перевагу. Так, на місце компаній, які розорилися, приходять нові, більш стійкі, життєздатні, які виживають у конкурентній боротьбі. Банкрутство одного малого підприє­мства не відбивається на стані всього сектору малого бізнесу.

У сучасній економіці великі підприємства часто використовують переваги малих і запроваджують їхні принципи управління. Крім того, вони встановлюють постійні ко­операційні зв'язки з малими фірмами, які стають постачальниками якісної і дешевої продукції (наприклад, комплектуючих).

Розвиток малих підприємств є дуже актуальним для економіки України. Відхід від монополізму та перехід до конкурентної ринкової економіки давно потребує створен­ня прошарку малих підприємств, які зможуть швидко розширити асортимент товарів, сприяти НТП, утворювати робочі місця та ін. З допомогою малих підприємств можна здолати галузеві диспропорції в Україні, а саме — недостатній рівень виробництва спо­живчих товарів порівняно із засобами виробництва військового призначення. Раніше для цього було вирішено проводити конверсію — перепрофілювання підприємств військово-промислового комплексу на випуск споживчої продукції. Проте це виявило­ся досить проблематичним, тому що основний капітал у них зношений на 50—70%, а його заміна потребує величезних витрат часу та коштів. Щоб побудувати нові фабри­ки, також потрібні кошти. Тому вся надія покладається на малі підприємства, які не по­требують великих капіталовкладень і скуповуються через 1,5—2 роки.

Водночас сучасний рівень розвитку малого бізнесу в Україні недостатній для потреб економіки: малі підприємства забезпечують не більше 12% зайнятості та 10% виробництва.

Середні компанії не такі чисельні, як малі підприємства, і їхня кількість скорочується: вони розорюються або переходять до розряду великих. Середні підприємства мало вивчені з погляду їхніх функцій і поведінки, проте відомо, що вони охоплюють тільки окремі сегменти ринку, є серйозними конкурентами великих компаній і сприяють по­дальшій концентрації виробництва.

Великі підприємства часто асоціюються з монополіями, але можуть мати різні масштаби діяльності. Вони постійно перебувають у двоїстому стані: з одного боку, праг­нуть монополізувати свою сферу діяльності, а з іншого — зазнають впливу конкуренції, у тому числі і з боку малого бізнесу. Конкуренція спонукає великі підприємства до зни­ження цін і постійної турботи про якість. Вважається навіть, що загроза конкуренції є джерелом прогресу не тільки великих компаній, а й усієї економіки.

Переваги великих підприємств:

ü мають можливість здійснювати масове виробництво, що знижує витрати та дає змогу задовольнити суспільні потреби;

ü сприяють НТП, інвестуючи наукові дослідження;

ü є більш стійкими — велике підприємство майже ніколи не ліквідується фізично, а лише змінює свого власника;

ü сприяють успішному вирішенню соціальних питань.

Недоліком великого підприємства є те, що кожна занадто велика фірма перестає бути дохідною через зростання витрат на:

ü ускладнення управлінського апарату;

ü перевезення сировини та матеріалів;

ü робочу силу,

Отже, з часом фірми у тій або іншій галузі прагнуть до своїх оптимальних розмірів.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
3. WEB - сайт підприємства в Інтернет
4. А середній коефіцієнт росту в такому випадку визначається як
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Абсолютні, відносні та середні величини.
7. Автопідприємства вантажних автомобілів
8. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
9. Активами торговельного підприємства
10. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
11. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
12. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства

Переглядів: 9114