Завершення роботи

Для завершення роботи з базою даних її потрібно закрити.

Якщо в базі даних були зроблені який-небудь зміни, з'явиться питання про збереження. Варто підтвердити збереження змін.

При визначенні зв'язку ключ в одній таблиці містить посилання на конкретні записи в іншій таблиці. Ключ, на який мається посилання в іншій таблиці, називають зовнішнім ключем. Поле зовнішнього ключа визначає спосіб зв'язування таблиць. Уміст поля зовнішнього ключа (тип даних і розмір) повинне збігатися з умістом ключового полю. Ці поля також можуть мати однакові імена. У таблицях дані можуть бути зв'язані між собою відношенням.

У загальному виді відносини позначаються в такий спосіб:

, де F(x) – це вид зв'язку А с В; G(x) – це вид зв'язку В с А.

Зв'язки можуть бути одиничними (U – унарними) і множинними N.

1. Відношення «один-до-одного»

Відношення «один-до-одного» створюється в тому випадку, коли два поля, що зв'язуються є ключовими чи мають унікальні індекси (при цьому введення в індексоване поле повторюваних значень стає неможливим. Для ключових полів унікальний індекс створюється автоматично). Приклад: одному табельному номеру може відповідати тільки одна людина.

2. Відношення «один-до-багатьох»

У відношенні «один-до-багатьох» головною таблицею є таблиця, що містить первинний ключ і складає частину «один» у цьому відношенні. Таблиця з боку «багато» є підлеглою таблицею. Сполучне поле (чи поля) у ній з таким же типом інформації, як у первинному ключі головної таблиці, є полем зовнішнього ключа. Приклад: університет один, а кафедр у ньому багато.

3. Відношення «багато-до-одного»

Такий зв'язок прямо протилежний зв'язки «один-до-багатьох». У цьому випадку багато дітей можуть мати одних батьків.

4. Відношення «багато-до-багатьох»

Зв'язок з відношенням «багато-до-багатьох»фактично представляє два зв'язка з відношенням «один-до-багатьох»через третю таблицю, ключ якої складається, принаймні, із двох полів, що є полями зовнішнього ключа в двох інших таблицях. У цьому випадку множина усіх викладачів університету читають усі предмети, що вивчаються в університеті. Причому, один викладач може читати кілька предметів, і декілька викладачів можуть читати один предмет, тільки різним групам.

Найбільш розповсюдженими є зв'язки «один-до-багатьох»і «один-до-одного».

На схемі даних загальні поля з'єднані лініями зв'язку. З однієї сторони ця лінія завжди маркірується знаком «1» (одинарною стрілкою), з іншого боку – або знаком «1» (одинарною стрілкою) – зв'язок «один-до-одного», або літерою «М» («N») (подвійною стрілкою) – зв'язок «один-до-багатьох». Зрозуміло, що якщо зв'язуються ключові поля, те це завжди зв'язок «один-до-одного», а якщо ключове поле зв'язане з неключовим, те це зв'язок «один-до-багатьох». За допомогою олівця і паперу розкреслюють зв'язки між таблицями. На рис.59 показаний приклад взаємозв'язку між группою таблиць, що входять у базу даних компанії, що займається трансляцією супутникових телевізійних каналів. Ключові поля таблиць у ній виділені напівжирним шрифтом. Таке креслення називається схемою даних.

Зміст створення реляційних зв'язків між таблицямискладається, з одного боку, у захисті даних, а з іншого боку – в автоматизації внесення змін відразу в кілька таблиць при змінах в одній таблиці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Створення і видалення таблиць	\|	Зміст і послідовність виконання завдань.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.038 сек.