• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Банки мають право відкривати своїм клієнтам

- Вкладний (депозитний) рахунок— рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

- Поточний рахунок— рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його поточному рахунку, за допомогою платіжних інструментів, зокрема платіжної картки. Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків.

- Кореспондентський рахунок,— це рахунок, що відкривається банку для здійснення розрахунків, які виконує за дорученням та за рахунок цього банку той банк, в якому відкривається цей рахунок.

- Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, установам, організаціям, які утримуються за рахунок бюджетів.

- Бюджетні рахункивідкриваються на підставі платіжного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства України, відповідного розпорядника бюджетних коштів з наданням в установу банку картки із зразками підписів та відбитком печатки, У разі якщо в цій установі банку відкрито поточний рахунок клієнта, надання картки не обов'язкове.

У відповідності до ст.. 1076 ЦКУ банк гарантує клієнту таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Банківська таємниця – це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта , яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Така інформація може бути надана лише:

· На письмовий запит чи з письмового дозволу власника такої інформації

· На письмову вимогу суду або за рішенням суду

· Органам прокуратури України, СБУ, МВС стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу

· Органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної особи

· Органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно конкретної особи

· У випадку смерті клієнта довідки по рахунках видаються особам , зазначеним власником рахунка в заповідальному розпорядженні банку, нотаріусам, іноземним консульським установам

Банк не має права також надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені в документах , правочинах чи операціях клієнта але при цьому банку надане право видавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам, в обсягах , необхідних пр. наданні кредитів, банківських гарантій.

Обидві сторони договору мають право на його розірвання.

Клієнт має право в односторонньому порядку розірвати договір банківського рахунку в будь-який час на підставі заяви . (ст..1075 ЦКУ).

Банк може в односторонньому порядку вимагати розірвання договору в таких випадках:

1. Якщо протягом 1 місяця після одержання попередження клієнта сума грошових коштів, що зберігається на рахунку, виявиться меншою від мінімального розміру , передбаченого банківськими правилами або договором

2. При відсутності операцій за рахунком протягом року , якщо інший строк не встановлено договором

3. В інших випадках , встановлених договором чи законом

4. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити його у разі відсутності операцій за рахунком протягом 3 років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку

У випадку розірвання договору банк зобов’язаний видати залишок грошових коштів клієнту або перевести їх на інший рахунок за його вказівкою. Ці операції банк робить у строки і порядку, встановлені банківськими правилами. Після повернення чи перерахування залишку коштів клієнта на рахунку , банк вправі закрити його рахунок.

8. ПОНЯТТЯ, СТОРОНИ ТА ІСТОТНІ УМОВИ ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ.

За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є:

ü Двостороннім – у обох сторін є права та обов’язки

ü Оплатний - отримуючи право грошової вимоги, фактор передає клієнту визначену в договорі суму коштів, тобто , одна сторона договору – фактор – за гроші набуває належне контрагенту – клієнту – майнове право: право вимоги певної грошової суми.

ü Реальний або консенсуальний

Види факторингу:

1. Оплатний факторинг – фактор бере на себе обов’язки з отримання коштів від третьої особи, несе ризик невиконання грошового зобов’язання , однак перераховує кошти клієнту переважно лише після їх надходження від третьої особи

2. Факторинг з оплатою та фінансуванням – фактор одразу після укладення договору перераховує клієнту більшу частину або всю суму належних йому коштів

3. Розкритий факторинг – боржнику клієнта направляється чи може направлятися повідомлення стосовно укладення між його колишнім та новим кредиторами договору факторингу

4. Нерозкритий факторинг – обидві сторони договору зобов’язані не розголошувати факт укладення договору з причин конфіденційності цієї інформації

5. Прямий факторинг – лише один фактор, з яким продавець-експортер уклав договір факторингу щодо обслуговування грошової вимоги

6. Непрямий факторинг – у цьому випадку існує також фактор з імпорту, тобто факторингова компанія країни покупця, з якою останній уклав факторингову угоду, щодо обслуговування своїх зобов’язань

сторонами договору факторингу є фактор та клієнт.

Фактором може бути банк, фінансова установа або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до законодавства має право здійснювати факторингову діяльність , тобто набувати права грошових вимог та надавати факторингові послуги

Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності

Третя особа - особа, право грошової вимоги до якої клієнт відступає факторові, не є стороною договору факторингу.

Предметом договору є належне клієнтові право грошової вимоги до третьої особи , яке він відступає або зобов’язується відступити факторові. Предмет стосується винятково відступлення права грошової вимоги.

Право грошової вимоги може бути 2 видів:

- Наявна вимога – право грошової вимоги, строк платежу за якими вже настав

- Майбутня вимога – право вимоги, яке виникне в майбутньому. Вона вважається такою, що перейшла до фактора лише після того, як виникло право на одержання від боржника коштів, які він, у випадку н6еукладення договору факторингу мусив би сплатити своєму кредиторові.

У відповідності до ст..1083 ЦКУ відступлення права грошової вимоги після укладення договору факторингу не допускається.

Істотні мови договору:

• Ціна– вартість права грошової вимоги, що відступається клієнтом на користь фактора, а не розмір самої грошової вимоги, тобто та сума коштів, яку фактор передає клієнтові , отримуючи взамін право грошової вимоги на отримання більшої, рівної чи меншої суми коштів. Розмір винагороди може визначатися

- у конкретній сумі коштів,

- у вигляді відсотків від розміру вимоги, право за якою відступлені,

- у вигляді різниці між номінальною вартістю права вимоги та її ринковою вартістю

• Строк дії договору – визначається сторонами, може бути укладений без встановлення строку

• Форма– має бути вчинений у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання , право вимоги за яким передається клієнтом

Договір фактору повинен містити такі реквізити:

1) Назву договору

2) Назву, адресу та реквізити суб’єкта підприємницької діяльності – фактора

3) ПІБ та адресу клієнта

4) Найменування тат місцезнаходження клієнта – юридичної особи

5) Найменування фінансової операції – факторингу

6) Визначення права грошової вимоги, яку клієнт передає або зобов’язується передати факторові,

7) сума коштів, яку фактор передає або зобов’язується передати клієнтові як плату за відступлене право вимоги

8) Строк дії договору

9) Порядок зміни та припинення дії договору

10) Права та обов’язки сторін договору

11) Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору

12) Інші умови

9. ПРАВА , ОБОВЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА ДОГОВОРОМ ФАКТОРИНГУ

Права фактора:

v Право на всі суми, які фактор одержить від боржника на виконання вимоги, що набув від клієнта, відповідно до умов договору

v Право наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, якщо це встановлено договором

v Право на отримання винагороди за здійснення факторингу, якщо це відповідає суті договору

v Інші права

Обов’язки фактора:

v Сплатити клієнтові суму коштів за грошову вимогу, права за якою придбані фактором, зменшеною на суму винагороди фактора, якщо інше не встановлено договором

v Надати клієнтові послуги , пов’язані з його грошовою вимогою, право якої він відступає, якщо це встановлено договором

v Надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором і інше не встановлено договором

v Інші обов’язки

Права клієнта:

ü вимагати від фактора сплатити суму коштів за грошову вимогу , права за якою придбані фактором, зменшеної на суму винагороди фактора, якщо інше не встановлено договором

ü на отримання звіту та грошової суми, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги , якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором і інше не встановлено договором

ü інші права

Обов’язки клієнта:

ü передати право грошової вимоги фактору в порядку передбаченому договором

ü повідомити боржника про відступлення права грошової вимоги фактору, якщо це передбачено договором

ü сплатити фактору залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором , якщо це відповідає суті договору

ü інші обов’язки

права боржника (третьої особи):

має право вимагати від фактора надання йому в розумні строки доказів того,що відступлення права грошової вимоги дійсно мало місце - у разі невиконання цієї вимоги має право сплатити борг первісному кредиторові

пред’явити фактору до заліку свої грощові вимоги, що ґрунтуються на договорі з клієнтом та виникли до отримання боржником повідомлення стосовно відступлення права грошової вимоги факторові

має право вимагати повернення сум , уже сплачених за відступленим правом вимоги безпосередньо від клієнта

10. ПОРЯДОК ТА ФОРМИ РОЗРАХУНКІВ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ОБОРОТІ. ОСОБЛИВОСТІ РОЗРАХУНКІВ МІЖ СУБЄКТАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ВИДИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1087 ЦК розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1087 ЦК).

З метою вдосконалення організації банками розрахунково-касового обслуговування народного господарства Правління Національного банку України постановою від 30 червня 1995 р. № 166 затвердило Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками.

Відповідно до цього акта комерційний банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуговування, яке включає комплекс взаємних платіжних зобов'язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме:

§ користування банком тимчасово вільними коштами клієнта;

§ здійснення розрахункових операцій;

§ касове обслуговування;

§ транспортне обслуговування перевезень готівки.

Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання здійснюються відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. (далі— Інструкція) та інших нормативних актів.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. III. ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО
3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. VI. УГОЛОВНОЕ ПРАВО И УГОЛОВНЫЙ ПРОЦЕСС
6. XII. Право на першочергове зарахування
7. XIX. ОСОБЕННОСТИ ПРАВОВОГО РЕЖИМА ПРИРОДНЫХ РЕСУРСОВ
8. А) Філософія православ'я
9. А. Правобережну Україну.
10. А/. Право власності.
11. Автозаправочні станції
12. Автономія в Україні. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим

Переглядів: 1134