• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА ТА ЇХ ВИДИ. ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ.

Господарські товариства – юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками

1.1. повне товариство – учасники відповідно до засновницького договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном , що їм належить і на яке може бути звернене стягнення

Учасник, який сплатив борги має право регресної вимоги до інших учасників відповідно до їх часток. Управління діяльністю здійснюється за згодою всіх учасників товариства. Кожен учасник має право діяти від імені товариства, якщо інше не передбачено засновницьким договором. Прибуток та збитки розподіляються між його учасниками пропорційно до їх часток у складеному майні.

1.2. командитне товариство – у якому разом з учасниками, котрі здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном (повні учасники) є один чи декілька учасників (вкладників) які несуть ризик збитків пов’язаних з діяльністю товариства у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі у діяльності товариства.

1.3. товариство з обмеженою відповідальністю – засноване одним або декількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір котрих встановлений статутом.

Різниця між товариством з обмеженою відповідальністю і акціонерним товариством:

Акціонерні то­вариства формують статутний фонд шляхом випуску і розповсюдження акцій, володільці яких можуть бути наперед невідомими. Товариства з обмеженою від­повідальністю утворюють статутні фонди за рахунок коштів учасників (пайови­ків), число яких, як правило, невелике і наперед відоме. Як і акціонерне, това­риство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями відповідає теж належним йому майном. І ця відповідальність є, за загальним правилом, повною (відшкодування всіх заподіяних збитків), якщо тільки за даним видом зобов'я­зань не передбачено обмеженої відповідальності. Поняття ж "обмежена відпові­дальність" тут означає, що при зверненні стягнення на майно товариства за його боргами, пайовик втрачає лише свій пай (внесок), а на решту його майна ця від­повідальність не поширюється (наприклад, при банкрутстві товариства). У цьому розумінні й відповідальність акціонерів у акціонерному товаристві є також обме­женою, бо вони відповідають за зобов'язаннями товариства лише в межах на­лежних їм акцій.

1.4. товариство з додатковою відповідальністю – учасники солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном у розмірі який встановлений статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі банкрутства одного з учасників – його відповідальність розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

1.5. акціонерне товариство – статутний капітал поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'я­заннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства лише у межах належних їм акцій. У випадках, передбачених стату­том, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зо­бов'язаннями товариства також у межах несплачених сум.

Акціонерні товариства бувають:

§ відкритими, акції яких можуть поширюва­тися шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах,

§ закритими, ко­ли їхні акції розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися шля­хом передплати, купуватися і продаватися на біржах.

Проте закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і вне­сення змін до статуту товариства (статті і Закону України "Про господар­ські товариства").

виробничий кооператив – добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої чи іншої господарської діяльності, що базується на їхній особистій трудовій участі й об’єднанні його членами майнових пайових внесків

8. ДЕРЖАВА УКРАЇНА ЯК ОСОБЛИВИЙ СУБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА. УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ В ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ.

Закон України "Про власність" , Конституція України та ЦК України закріплюють за Українською державою певне майно. Воно становить основу її участі у цивільно-правових відносинах. Однак держава порівняно з та­кими суб'єктами, як громадяни та юридичні особи, є менш активним учасником цивільного обороту, оскільки більшість свого майна вона закріплює за державни­ми підприємствами на правах повного господарського відання, а також за державними установами (організаціями) на правах оперативного управління.

У ЦК Ук­раїни передбачається, що держава бере участь у цивільних відносинах як суб'єкт публічного права. Вона може створювати як юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо), так і на загальних підставах юридичні особи приват­ного права (підприємства, товариства тощо), якщо інше не передбачено законом. При цьому держава діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ст. 67 ЦК України). Створені державою юридичні особи діють у цивільному обороті як самостійні суб'єкти від свого імені, а не від імені держави.

Українська держава як суб'єкт цивільного права, що має відокремлене від ін­ших суб'єктів майно, несе також самостійну відповідальність за своїми зо­бов'язаннями. Держава не відповідає за зобов'язаннями державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше прямо не передбачено законом.

Держава як суб'єкт цивільного права має праводієздатність. Але, на відмі­ну від праводієздатності юридичних осіб, правосуб'єктність держави має універ­сальний характер. Держава реалізує правосуб'єктність через систему своїх органів, тому що по­за їхньою діяльністю вона діяти не може. Від імені держави -- незалежної Ук­раїни — у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально упов­новажені державою органи. Названі бюджетні установи, хоч і є юридичними осо­бами, діють у майновому обігу у багатьох випадках від імені держави.

Українська держава бере участь перш за все у правовідносинах власності та інших речових правовідносинах. Держава як власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, яке їй належить.

Державну власність становлять: 1. майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів;

2. майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ;

3. оборонні об'єкти; єдина енергетична система;

4.системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення;

5. кошти державного бюджету;

6. Національний банк України, інші банки та їхні установи і створювані ними кредитні ресурси;

7. державні резервні, страхові та інші фонди;

8. майно вищих і середніх спеціальних закладів та інше майно.

Держава може бути також суб'єктом спільної власності за участю всіх суб'єктів цивільного права.

За рішенням суду може бути здійснено викуп у власника пам'ятки історії та культури, якій загрожує пошкодження або знищення, внаслідок чого вона переходить у власність держави.

Цивільні правовідносини власності за участю держави виникають при рекві­зиції і конфіскації майна; стягненні в дохід держави майна, отриманого особами за окремими видами недійсних угод, віднайденні скарбу.

Держава бере участь у зобов'язальних правовідносинах, зокрема випускає облігації державної позики, а утримувачі їх вступають у цивільно-правові відно­сини з державою. Зобов'язальні відносини виникають з державного кредиту, ви­пуску казначейських зобов'язань тощо.

Цивільно-правові відносини виникають також у разі стягнення у дохід держа­ви з осіб, засуджених за вчинення злочинів, коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих громадян при заподіянні шкоди їхньому здоров'ю у резуль­таті злочинних дій. Такі правовідносини виникають також при відшкодуванні ор­ганізаціями та громадянами збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону природи.

Чинне законодавство передбачає ряд підстав, за якими державі переходять певні правомочності в галузі права інтелектуальної власності. Держава може виступати суб'єктом цивільного права зі спадкових правовід­носин (перехід до держави майна).

9. ЗМІСТ ЦИВІЛЬНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ТА АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку випадків участі тери­торіальних громад у цивільних правовідносинах. Найпоширенішими серед них, зокрема, є: відносини власності; договірні відносини; відносини, що виникають із факту заподіяння шкоди.

Матеріальною і фінансо­вою основною місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи міс­цевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності терито­ріальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Тери­торіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними ор­гани місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній влас­ності На практиці територіаль­ні громади управляють комунальним майном, як правило, через утворені ними органи.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються зако­нами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відпо­відальність за свою діяльність згідно з законом.

Представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Для ефективної реалізації цих завдань створюються виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад: виконавчі комітети, відділи, управлін­ня та інші створювані радами виконавчі органи. Виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад у сфері цивільно-правових відносин є прийняття рішень про випуск місцевих позик, про відчуження комунального майна, про приватизацію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ та ор­ганізацій комунальної власності відповідної територіальної громади, про переда­чу іншим органам (наприклад, державним адміністраціям) окремих повноважень щодо управління комунальним майном, про створення спільних підприємств.

Територіальна громада може отримувати в дар та успадковувати майно, тоб­то бути суб'єктом договірних та спадкових відносин. У порядку, встановленому законом, територіальна громада може набути право власності на безхазяйну річ, на знахідку, на бездоглядну домашню тварину, на скарб .

Територіальні громади є також суб'єктами цивільно-правової відповідально­сті. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями належним їм майном. Вони не­суть субсидіарну майнову відповідальність за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, які перебувають на місцевому бюджеті і володіють майном на праві оперативного управління, але не несуть таку відповідальність за зобов'я­заннями своїх юридичних осіб, які володіють майном на праві повного господар­ського відання.

Повноваження АРК визначаються Конституцією України та Конституцією АРК. Так, АРК є суб'єктом права власності щодо належного їй майна. Відповідно до ст. 8 ЦК України у власності Автономної Республіки Крим є майно, у тому числі грошові кошти, які належать їй відповідно до закону. Від імені та в інтере­сах АРК право власності здійснюють її органи влади.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Предмет та метод цивільного права

2. Функції цивільного права.

3. принципи цивільного права.

4. поняття цивільного права.

5. система цивільного права.

6. поняття цивільного законодавства.

7. структура цивільного законодавства.

8. дія цивільного законодавства в часі.

9. дія цивільного законодавства в просторі.

10. дія цивільного законодавства щодо кола осіб.

11. аналогія закону.

12. аналогія права.

13. співвідношення актів цивільного законодавства та договору.

14. звичаї ділового обороту.

15. поняття цивільних правовідносин.

16. ознаки цивільних правовідносин.

17. елементи цивільних правовідносин.

18. суб’єкти цивільних правовідносин, їх характеристика

19. об’єкти цивільних правовідносин, їх характеристика

20. зміст цивільних правовідносин, їх характеристика

21. суб’єктивне цивільне право та його характеристика

22. суб’єктивний цивільний обов’язок та його характеристика

23. види цивільних правовідносин.

24. здійснення суб’єктивних цивільних прав та його межі

25. виконання цивільних обов’язків.

26. принципи виконання суб’єктивних цивільних обов’язків.

27. захист цивільних прав.

28. підстави для захисту цивільного права.

29. форми захисту цивільних прав.

30. способи захисту цивільних прав.

31. фізична особа та її цивільна правоздатність.

32. ознаки цивільної правоздатності.

33. види обмеження цивільної правоздатності.

34. ім’я та місце проживання фізичної особи

35. цивільна дієздатність.

36. види цивільної дієздатності.

37. різниця між неповною та частковою цивільною дієздатністю.

38. випадки надання повної цивільної дієздатності.

39. випадки обмеження цивільної дієздатності особи.

40. порядок обмеження.

41. наслідки такого обмеження.

42. визнання особи недієздатною

43. правові наслідки визнання особи недієздатною

44. порядок визнання особи недієздатною.

45. умови для визнання особи безвісно відсутньою.

46. правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою.

47. умови для оголошення особи померлою.

48. правові наслідки оголошення особи померлою.

49. фізична особа-підприємець.

50. особи над якими встановлюється опіка.

51. особи над якими встановлюється піклування.

52. ким встановлюється опіка та піклування.

53. вимоги до опікуна та піклувальника.

54. хто не може бути опікуном чи піклувальником.

55. права та обов’язки опікуна.

56. права та обов’язки піклувальника.

57. правочини, які опікун може здійснювати лише з дозволу органів опіки та піклування.

58. випадки припинення опіки.

59. випадки припинення піклування.

60. причини звільнення опікуна чи піклувальника від їх обов’язків.

61. помічник фізичної особи та його повноваження.

62. поняття юридичної особи.

63. ознаки юридичної особи.

64. види юридичних осіб.

65. організаційно-правові форми юридичних осіб.

66. створення юридичної особи.

67. способи створення юридичної особи.

68. документи, необхідні для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

69. цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи.

70. особисті немайнові права юридичної особи.

71. органи юридичних осіб.

72. філія та представництво.

73. форми припинення діяльності юридичної особи.

74. обставини для припинення юридичної особи.

75. правонаступництво та його форми.

76. злиття

77. поділ

78. приєднання

79. перетворення

80. виділення

81. порядок припинення юридичної особи при правонаступництві.

82. ліквідація юридичної особи – порядок .

83. випадки ліквідації юридичної особи.

84. господарське товариство та його види.

85. участь держави в цивільних правовідносинах.

86. участь територіальних громад в цивільних правовідносинах.

Читайте також:

1. А).Наукові товариства.
2. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
3. Адміністративно-господарські санкції
4. Адміністративно-господарські санкції
5. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
6. Акціонерне товариство, як форма організацій бізнесу. Акції, їх суть і види.
7. Акціонерний капітал і акціонерні товариства
8. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
9. Акціонерні товариства як механізм трансформації
10. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
11. Банки в Україні створюються за організаційно-правовою формою у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
12. Безготівкові міжгосподарські розрахунки

Переглядів: 2271