ПОНЯТТЯ, ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ СТРОКІВ ТА ТЕРМІНІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ.

Строк – це певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення.

Змістом строку є або дія, або подія. Поза цими фактами встановлення та існування строків не мають сенсу. Тому настання або закінчення строку набуває значення не само по собі, а в сукупності з подіями або діями, для вчинення або утримання від вчинення яких цей строк встановлено.

Отже, строки не належать ні до дій, ні до подій, як і не посідають самостійного місця у загальній системі юридичних фактів. Як форма час (строк) властивий і першим, і другим. Строки як часова форма, в якій відбуваються події або здійснюються дії (бездіяльність), породжують юридичні наслідки лише у зв'язку з діями і подіями. Наприклад, пропуск строку позовної давності тягне за собою відмову у позові не просто у зв'язку із закінченням такого строку, а тому, що позивач у встановлений строк не вчинив позову до відповідача про захист порушеного права.

Термін – це певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення.

Відмінність між строком і терміном:

1. строку властива тривалість, на відміну від терміну.

2. строки містять у собі початковий і кінцевий терміни, що відмежовують їх у часі, тобто будь-який строк повинен бути довшим ніж термін

3. фізична тривалість терміну, на відміну від строку не має значення в силу його короткості.

4. дія чи подія набуває юридичного значення з настанням моменту у часі. Щодо строку, то дія або подія, що має юридичне значення, пов’язується з його спливом, а не настанням

Значення строків:

1. Суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників цивільних правовідносин виникають, розвиваються і припиняються у певний час.

2. Дія самих законів також обмежена у часі.

3. Строки, які встановлюються у цивільних правовідносинах як вияв соціального часу (у формі існування соціальної матерії, суспільного буття), є важливим правовим засобом цілеспрямованого регулювання діяльності громадян та організацій.

4. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.

5. Строк обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків у часі.

6. строки (терміни) можуть спрямовувати волю і поведінку учасників суспільних відносин на досягнення цілей, поставлених ними.

Строки, встановлені законом, стають обов'язковими для суб'єктів правовідносин або внаслідок того, що закон забороняє їхнє скорочення за угодою сторін (наприклад, строки позовної давності), або тому, що сторони не використали надану їм можливість визначити строк на свій розсуд (наприклад, збільшити гарантійний строк).

Види цивільно-правових строків (термінів):

1.За підставами (джерелами) встановленняможна виділити строки (терміни), які визначаються:

а) законом(наприклад, авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, починаючи з січня року, який настає за роком смерті автора);

б) адміністративним актом(наприклад, місячним планом перевезення вантажів визначається строк дії зобов'язання залізниці з надання перевізних засобів, а вантажовідправника — з пред'явлення вантажів до перевезення протягом календарного місяця);

в) угодою (договором) (наприклад, за договором позики сторони визначили строк повернення грошей до жовтня певного року);

г) рішенням суду, господарського або третейського суду(наприклад, за рішенням суду дається відстрочення виселення наймача з жилої площі на три місяці).

2. За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин у встановленні строків їх поділяють на:

а) імперативні - не підлягають зміні за угодою сторін (наприклад, не допускається скорочення позовної давності),

б) диспозитивні, що визначаються за угодою сторін (наприклад, строки в орендних відносинах).

3. За розподілом обсягу прав та обов'язків сторін за окремими періодами часу розрізняють

а) загальні й окремістроки (наприклад, річний строк дії договору — це загальний строк поставки продукції, окремі ж строки — місячні, квартальні тощо — визначають поставку окремих партій продукції до закінчення цих проміжків часу у межах загального строку).

4. регулятивні - це строки здійснення суб'єктивних прав і виконання обов'язків, дає можливість управомоченій особі здійснювати закладені у суб'єктивному праві можливості і задовольнити свої інтереси у межах відведеного на це часу. Так само виконання обов'язків у цих відносинах, що здійснюється зобов'язаною особою у встановлений строк, свідчить про звичайний, нормальний перебіг суспільних процесів.

5. охоронювальні. - є строками захисту цивільних прав.

а) гарантійні; - при виявленні у товарах (роботах, послугах) відступів від умов договору про якість покупець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготовлювача: а) заміни товару: б) відповідного зменшення винагороди: в) безоплатного усунення недоліків: г) розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків. Конкретні гарантійні строки встановлюються у стандартах, технічних умовах, правилах про договори підряду на капітальне будівництво та інших підзаконних актах. Сторони можуть встановити гарантійні строки у договорі, якщо вони не визначені в нормативному порядку, а також встановити триваліші гарантійні строки, ніж це передбачено нормативно-технічною документацією.

б) оперативного захисту;

в) претензійні;

г) позовної давності;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МОДУЛЬ 3	\|	Д) процесуальні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.