Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ВСТАНОВЛЕННЯ МОМЕНТУ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

значення визначення конкретного моменту виникнення у особи права власності:

v з цього моменту власник набуває право на захист набутої власності передбаченими законом способами.

v при відчуженні речі ризик випадкової загибелі або її випадкового псування переходить на набувача водночас з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлено законом або договором. З цього моменту набувач має право здійснювати правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження набутим майном.

Право власності виникає:

1. з моменту передання речі за договором

Момент набуття права власності за договором пов’язується з переданням майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна є його вручення однією особою іншій з наміром перенести право власності.. передачі потребують як рухомі так і нерухомі речі.

Передача не здійснюється у випадках, коли:

набувач вже володіє річчю (приклад - при набутті права власності на об’єкт його орендарем)

річ, яку відчужує власник, перебуває у іншої особи, і тому фактично власник поступається правом на позов, а на самою річчю

2. за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально.

3. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

4. за набувальною давністю – зі спливом встановленого строку або з моменту державної реєстрації нерухомого майна

5. при створенні нової речі - у момент її створення, оскільки власника у неї не було, бо не було самого об’єкта права власності до його створення

6. на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди) – з моменту завершення будівництва (створення майна) або з моменту його прийняття до експлуатації, якщо законом або договором передбачене прийняття нерухомого майна до експлуатації чи з моменту державної реєстрації, якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону підлягає такій реєстрації

7. на самочинне будівництво – з моменту набрання законної сили рішенням суду

Право власності на окремі види майна обов'язково має підтверджуватися відповідними правовстановлюючими документами. Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно до правовстановлюючих документів, за якими здійснюється така реєстрація, належать:

ü Договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, посвідчені державними та приватними нотаріусами.

ü Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними та приватними нотаріусами.

ü Свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріусами.

ü Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами.

ü Свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними та приватними нотаріусами.

ü Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

ü Свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.

ü Свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України.

ü Договори відчуження нерухомого майна між юридичними особами, які не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

ü Рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

ü Акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель.

ü Витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевими органами виконавчої влади, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію.

ü Рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору.

ü Мирова угода, затверджена ухвалою суду.

ü Накази органів Фонду державного майна з додатком — переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам та акт приймання-передавання зазначеного майна, підписаний у встановленому порядку.

ü Дублікати правовстановлюючих документів, видані державними та приватними нотаріусами, органами приватизації, державними архівами.

ü Свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

За загальним правилом ризик випадкового знищення або пошкодження майна в результаті дії непереборної сили чи інших, незалежних від власника обставин, несе сам власник. З переходом права власності на майно до нового власника одночасно переходять і зазначені ризики.

« ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЗА ВСІМА ЇЇ ВИДАМИ».

1. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

2. ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ, ОБ’ЄКТИ, УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ.

3. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО.

4. ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ, ОБ’ЄКТИ, ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІСТ І ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ.

5. ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ, ОБ’ЄКТИ, ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.

6. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРАВА СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ. ЇХ ОСОБЛИВОСТІ.

7. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ (ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ).

1. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Український народ визнається самостійним суб'єктом права власності нарівні з державою, окремими особами тощо. , земля як об'єкт права власності Українського народу пов'язана з тим, що суверенітет України поширюється на всю її територію (ст. 2 Конституції України), а носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ (ст. 5). Таким чином, Конституція України, закріплюючи верховенство народу на всій території, яку займає Україна і яка обмежена кордонами з іншими країнами, відображає ставлення (право) Українського народу до землі як до території держави, як до об'єкта природи, а не до конкретних ділянок, розмежованих на земельній території держави для спеціального використання. Конституція визначає просторові межі суверенітету Українського народу, закріплює право верховенства народу на земельну територію як вираження політичного панування над певною частиною земної кулі. поєднання належності права власності українського народу і водночас його здійснення від імені власника дає змогу робити висновок, що власність Українського народу є водночас державною власністю. З іншого боку, право власності на землю не є лише правом держави

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Органи державної влади та місцевого самоврядування не є власниками того майна, що належать до об'єктів права власності Українського народу. Повноваження цих органів визначені Конституцією України та іншими нормативними актами, але в цілому їхні повноваження стосовно цього майна торкаються сфери управління зазначеним майном.

Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону, але таке користування має відбуватися відповідно до меж, які встановлюються законом.

2. ПОНЯТТЯ, СУБ’ЄКТИ, ОБ’ЄКТИ, УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ.

Розглядати право приватної власності можна у двох сенсах: обєктивному та субєктивному.

У обєктивному значенні- це сукупність правових норм, що регулюють право приватної власності. Ці правові норми знаходять своє вираження у законодавстві, тобто у законах та інших нормативно-правових актах. В Україні найбільш повно регламентує право власності Цивільний Кодекс. Відповідно, право власності у суб’єктивному значенні - це вид і міра поведінки власника щодо володіння, користування і розпорядження майном, встановлена законодавчо. Таким чином, субєктивні права власників знаходять своє закріплення у обєктивному праві. Захист субєктивних прав власності можливий на підставі норм, що містить, наприклад, Цивільний Кодекс України чи інші закони, що відображають право приватної власності.

Відповідно до Закону України “Про власність” суб’єктами права приватної власності в Україні є

- громадяни України,

- іноземні громадяни та особи без громадянства - Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються правами і несуть обов’язки щодо належного їм на території України майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Важливе значення в законодавстві про власність має встановлення принципу рівності всіх суб’єктів права приватної власності. Але можливе встановлення певних обмежень у придбанні іноземними громадянами та особами без громадянства окремих видів майна, або його використання (наприклад, земельних ділянок).

- юридичні особи - У разі, якщо юридична особа передає належне їй майно як вклад в товариство, новостворена юридична особа стає власником такого майна, так само як і набутого на інших підставах. Зокрема, згідно зі ст. 115 ЦК господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Отже, навіть якщо 100% акцій акціонерного товариства належить державі чи територіальній громаді, майно цього товариства є об'єктом його права приватної власності. Державі чи територіальній громаді належать корпоративні права на участь в управлінні, на отримання дивідендів тощо. Це правило не поширюється на юридичних осіб, які створені за розпорядчим актом органу державної влади або місцевого самоврядування, і за якими майно закріплюється на праві повного господарського відання чи оперативного управління. Це, зокрема, особи публічного права, які створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 81 ЦК). Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності юридичних осіб, не обмежується.

Об’єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього вжитку, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, грошові кошти, акції, інші цінні папери, інше майно споживчого і виробничого призначення, а також твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної праці.

Склад, кількість і вартість майна, що може бути у приватній власності, не обмежується, крім випадків, передбачених законом.

Громадяни мають право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, тобто “дозволяється все, що не заборонено законом”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відмова власника від права власності	\|	Важливими джерелами набуття приватної власності є

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.