Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

1) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку. Процедурою такої відмови є: а) отримання згоди органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування на одержання земельної ділянки у власність; б) підготовка та укладення угоди про передачу земельної ділянки відповідно державі або територіальній громаді; в) нотаріальне посвідчення укладеної угоди та її державна реєстрація.

2) Смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

3) Відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

4) Звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

5) Відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

6) Конфіскація за рішенням суду;

7) Не відчуження земельної ділянки іноземним особам та особам без громадянства у встановлений строк у визначених Земельним кодексом випадках.

Право власності на землю — це Ваше право на володіння, користування і розпорядження земельними ді лянками.

Можливість володіння є правом фактичного панування над певною земельною ділянкою. Відомо, що не можна викорис товувати земельну ділянку, не маючи господарського або фактичного панування над нею. Проте, право володіння земельною ділянкою має певну своєрідність. Це викликано невід’ємністю земельної ділянки від навколишнього природного середовища, їх екологічним взаємозв’язком, неможливістю її вилучення та переносу, скажімо в інше місце. Зазначимо, що право володіння може належати не тільки власнику, але й особі, якій власник передав земельну ділянку на підставі договору (наприклад, оренди). Власник при цьому не втрачає права володіння. Він перестає здійснювати його, але цілком зберігає можливість мати зе мельну ділянку у своєму господарстві, у складі майна.

Можливість користування є правом влас ника задовольняти за допомогою землі свої потреби, тобто можливістю її безпосередньої господарської експлуа тації шляхом отримання корисних властивостей, в тому числі отримання плодів та інших прибутків. Право користування, як і право володіння, може на підставі договору з власником на лежати й іншій особі, яка не є власником.

Можливістю розпорядженняє визнане за власни ком і гарантоване йому право учиняти дії, спря мовані на зміну юридичного статусу, економічного призначення чи стану земельних ділянок, визначення їх юридичної долі (передача їх іншим особам у власність). Такими діями є, головним чином, угоди (купівля-продаж, дарування, обмін та ін.). Внаслідок виконання цих угод власник передає іншій особі всі свої права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Юридичні особи України набувають право власності на земельну ділянку для ведення підприємницької діяльності у разі:	\|	Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, які між собою є рівними.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.