Система та джерела біржового права

Важливим критерієм внутрішньогалузевої систематизації є необхідність врахування того, що для біржового права, як і для інших галузей вітчизняного права, є характерною наявність норм, що закріплюють загальні для нього (права) принципи, ідеї та положення, і норм, що регулюють окремі види відносин, які складають його предмет. У зв’язку з цим, із погляду теорії та практики, доцільно згрупувати норми біржового права в найкрупніші правові інститути, якими є Загальна та Особлива частини

До Загальної частини входять інститути і норми біржового права, що закріплюють основі принципи, правові форми і методи здійснення біржової діяльності та її регулювання з боку державних органів, організаційно-правових форм біржових інститутів, основні риси правового становища суб’єктів біржового ринку та ін. Загальна частина біржового права виступає об’єднуючою основою для всіх інших норм, виражає спільність мети і завдань їх об’єднання в галузь права. Вона дає змогу забезпечити необхідну єдність правового регулювання суспільних відносин, що виникають в процесі побудови, функціонування і розвитку біржового ринку в Україні.

Норми Загальної частини біржового права конкретизовані в його Особливій частині, куди входять правові інститути, що мають вузько цільове значення в силу специфіки їх об’єкта. При цьому відповідні правові інститути в рамках Особливої частини біржового права групуються в значно крупніші структурні підрозділи – розділи. Таким чином, особливу частину складають розділи, в яких згруповані інститути і норми, що регулюють відносини у сфері організації та функціонування:

- товарних бірж;

- фондових бірж;

- валютного ринку;

- ринку праці;

- механізму ф’ючерсної торгівлі;

- механізму укладання і виконання біржових угод;

- механізму оподаткування біржової діяльності;

- механізму розрахунків за біржовими угодами;

- порядку обліку і звітності на біржі.

Як бачимо, у системі біржового права знаходить своє відображення об’єктивно наявна система вітчизняних біржових інститутів. Більше того, норми загальної частини біржового права конкретизуються у біржово-правових нормах особливої частини, а відтак Загальна і Особлива частини біржового права перебувають в нерозривному зв’язку, оскільки в своїй основі вони є відображенням цілого та його елементів.

Від системи біржового права як галузі права потрібно відрізняти систему біржового законодавства,тобто систему всіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів,що регулюють відносини, які виникають у сфері біржової діяльності. Біржове законодавство – це зовнішня форма біржового права, що відображає його внутрішню структуру. Норми біржового права містяться у великій кількості різноманітних правових актів, або джерелах як загального характеру, так і спеціально присвячених регулюванню біржових правовідносин. До них належать акти законодавчих і виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядування. Біржово-правові норми містяться безпосередньо в Конституції та законах України, постановах уряду, наказах міністерств і відомств, інших нормативних актах державних структур, у рішеннях місцевих рад та їх виконавчих органів, а також у внутрішніх актах біржових інститутів.

Під джерелами права розуміють систему зовнішніх форм, в яких містяться норми права, відтак джерелами біржового права виступають законодавчі та нормативно-правові акти, що містять в собі правові норми, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів.

Беручи до уваги складність джерел біржового права, викликану особливістю виникнення, зміни та/або припинення біржових правовідносин науковці сходяться в думці систематизувати їх (джерела) у дві групи:

- джерела, правові норми яких визначають загальні правила поведінки учасників біржових правовідносин;

- джерела, правові норми яких визначають безпосередню поведінку учасників біржових правовідносин, зокрема при укладанні і виконанні біржових угод.

До першої групи джерел біржового права належить Конституція України, Цивільний кодекс України, Митний кодекс України, Закони України “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, “Про інформацію”, “Про захист від недобросовісної конкуренції” та ін.

Основний закон України є визначальним актом (ст.ст. 1, 8, 9, 41‑43, 56, 58, 67) у правовому регулюванні біржової діяльності і таким, що має найвищу юридичну силу та містить норми прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Важливість Конституції України визначається тим, що у ній містяться конституційно-правові норми, які є основоположними для усіх інших джерел біржового права і які юридично оформляють важливі інститути біржового права. У Конституції знайшли своє втілення принципи біржової діяльності, загальногалузеві принципи біржового права, а також ключові принципи ряду найважливіших інститутів біржового права – фондового ринку, валютного ринку, біржового договору та деяких інших.

Важливе значення у регулюванні біржових правовідносин належить кодифікованому законодавчому акту – Цивільному кодексу України, норми якого зокрема регулюють відносини цивільно-правових зобов’язань, а саме механізм їх виникнення, зміни та/або припинення, вимоги до суб’єктів зобов’язань, правила та способи забезпечення їх виконання.

Правові норми глав 52‑54 ЦК України визначають поняття та умови договору, порядок укладення, зміни і припинення договору, а також договору купівлі-продажу, що за своєю юридичною природою відповідає форвардному біржовому договору. Відтак всі вимоги, що ставляться до порядку укладення, зміни і припинення договорів поставки та купівлі-продажу, можуть застосовуватись і до форвардних договорів.

Загальні питання правосуб’єктності учасників цивільних правовідносин також визначаються нормами ЦК України та Законів України “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про товарну біржу”, що має важливе значення і для визначення правосуб’єктності учасників біржових правовідносин та сторін біржових угод.

Друга група джерел біржового права представлена Господарським кодексом України, Законами України “Про товарну біржу”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, окремими нормативним атами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики, Міністерства праці та соціальної політики, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ін.

Правові норми Господарського кодексу України[4] займають особливе місце в регулюванні біржових правовідносин, зокрема визначають правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торговельно-біржової діяльності, що має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій.

Біржова діяльність як один із різновидів некомерційної господарської діяльності регламентується нормою ГК України (ст. 54), згідно якої на суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання.

Правові норми ГК України (ст. 185) визначають також особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах, основний зміст яких полягає у тому, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України визначає Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 р.[5]

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку є предметом регулювання правових норм Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р.[6]

Для регулювання вітчизняного фондового ринку і координації діяльності його учасників створена Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, правовий статус якої закріплено Указом Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 12 червня 1995 р.[7]

Виходячи з необхідності дальшого реформування ринку цінних паперів та у зв’язку з наданням Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку статусу державного органу, главою держави видано Указ Президента “Про затвердження Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 14 лютого 1997 р[8].

Правовою основою становлення та розвитку біржової торгівлі сільськогосподарської продукції став й Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення формування й функціонування аграрного ринку” від 6 червня 2001 р[9].

Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна” від 20 липня 2000 р. визначає основні напрями розвитку та механізм функціонування ринку сільськогосподарської продукції[10].

Основні напрями валютного контролю закріплені ПостановоюПравління Національного банку України “Про затвердження Положення про валютний контроль” від 8 лютого 2000 р.[11]

З метою врегулювання аграрного ринку в Україні спільним наказом Міністерства сільського господарства й продовольства та Міністерства фінансів України від 3 квітня 1996 р. затверджені Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Значна роль у регулюванні біржових правовідносин належить і нормам, що складають зміст міжнародних договорів, а саме міжнародних конвенцій з економічних питань, що ратифіковані Україною.

Неабияке значення у регулюванні біржових правовідносин належить локальним нормативно-правовим актам, дія яких поширюється лише в рамках відповідної біржі. Такими зокрема є Правила біржової торгівлі та Статут біржі, а також Засновницький договір. Відповідно до ч.2. ст. 17 Закону України “Про товарну біржу” Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань. До того ж, Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим. Складну структуру має також Статут біржі як локальний правовий акт, що визначає загальні положення, мету та завдання створення біржі, напрями діяльності біржі, порядок формування та зміни статутного капіталу, фондів і прибутків біржі та ряд інших напрямів діяльності біржі.

Не менш важливим джерелом біржового права можна вважати правовий звичай, який відповідно до ст. 7 ЦК України є правилом поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Разом з тим, законодавець наголошує, що звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Як один із різновидів звичаїв, законодавством передбачено звичай ділового обороту, основними ознаками якого називають: законність, тривалість дії, сталість дотримання, чітка визначеність тощо. При цьому звичай ділового обороту (практики) має складний зміст, головною частиною маючи узанції, тобто торгівельний порядок, що доповнює умови договору. Будучи найбільш важливим елементом комерційного звичаю, узанції ґрунтуються на загально-торгівельних звичаях, а саме на правилах, якими фактично керуються учасники договору. На думку Рябовол Л.Т. торгівельний звичай не є джерелом права, а виступає способом тлумачення договору, виходячи з попередньої поведінки учасників договірних відносин. Він застосовується лише за умови, що це правило знайшло своє відбиття в угоді у вигляді прямого відсилання або умови, що припускається[12].

Таким чином аналіз джерел біржового права свідчить, що його (права) норми розкидані в багатьох законодавчих і нормативно-правових актах і відображені в кількох інститутах цивільного і господарського права. Це свідчить про складність системи біржового права, а відтак вимагає від учасників біржових правовідносин та фахівців біржового ринку належного розуміння та високої практики застосування правових норм. Більше того, наразі є всі підстави стверджувати, що біржове право являє собою самостійну, що пов’язана внутрішнім змістом систему правових норм, яка утворює самостійну галузь вітчизняного права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Біржові правовідносини, їх ознаки та види	\|	Місце біржового права в системі права України .

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.