• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Чинники трудової активності

Стандартизація вікових коефіцієнтів як метод побудови узагальнюючого показника, трудової активності

Аналітичні розрахунки вікових рівнів трудової актив­істі звичайно виконуються за п'ятирічними групами, тобто зактично на кожну сукупність населення розраховується при-інзно 11 коефіцієнтів (від 16 до 70 років). Зрозуміло, що вень трудової активності населення 30-34 років набагато ви- щшї, ніж 65-69-річних, помітні розбіжності і в інших групах. У тих випадках, коли сукупності населення суттєво відрізняють­ся за віковим складом, висновки, що спираються на загальні (або навіть спеціальні) коефіцієнти трудової активності можуть бути помилковими. Для виконання коректного аналізу і відо­кремлення саме різниці в трудовій активносгі населення не­обхідно елімінувати вплив різниці вікового складу.

З цією метою застосовується спеціальний методочний засіб: стандартизація, подібний до розрахунків індексів поспйно-го складу в економічній статистиці. При ньому кожна група порівнюється з певним загальним еталоном або стандаргом.

Вважатимемо, що вікові рівні трудової активності поз­начаються як /у » питома вага кожної вікової групи - 5'у, рівні трудової активності стандартного населення - 1°^ , питома вага відповідної групи стандартної сукупності - 8°^ .

Загальний рівень трудової активності населення вира­жається формулою середньої арифметичної: і ^ ^ Су5^ , а

рівень трудової активності населення; що прийняте за сган-дарт ї° == ^ ^^х • Показник, елімінований від впливу особ­ливостей вікової структури, - стандартизований коефіцієнт:

Базою формування трудової активі юсі і, безумовно, с працезда шість, звичайно повна, але інколи - час<кова (залиш­кова). У загальному розумінні працездатність вишачається на­самперед станом здоров'я, але сучасне виробництво ставить більш високий рівень вимог до робочої сили. Відповідно сучас­на трактовка працездагності містить також певний освітній і професійно-кваліфікаційний ценз. Однак цього теж не досить. Необхідний ще відповідний потяг до прані, тобто трудова ак­тивність.

Головним узагальнюючим факгором її формування є соціально-економічні умови життєдіяльності, псіполоігші насганови і економічні стимули трудової діяльності. Суттєві ко­рективи при цьому вносяться соціопсихологічним оточенням, що формуються відповідно до загальних ідеологічних і політич­них настанов держави і одночасно поділчють всю сукупність населення на окремі групи за професіями, освітою, соціальним статусом, рівнем добробуту, сімейним станом тощо.

Таким чином, перелік чинників, що формують кон­кретні рівні трудової активності, містить такі групи.

Соціально-демографічпі: стать, вік, сімейний стан,

наявність малолітніх дітей, утриманців і членів сім'ї, які потре­бують систематичного догляду, стан здоров'я.

Цємоекономічні: рівень освіти і професійно-кваліфіка­ційної підготовки, рівень доходів і їх співвідношення з можли­вим заробітком, наявність інших (крім заробітної плати) дже­рел життєдіяльності.

Соціопсихологічш: мобільність (професійна, галузева,

територіальна), ставлення до легальної і нелегальної трудової діяльності, готовність до зміни при необхідності первинних умов своєї трудової діяльності, настанови на рівень інтенсив­ності праці (орієнтація на часткову, повну або вторинну зай­нятість).

Економічні: потреба в робочої силі, рівень оплати праці і його співвідношення з прожитковим мінімумом, мож­ливості працевлаштування після перекваліфікації.

Вплив перелічених чинників помітно диференційований по території. Насамперед виділяються індустріальні регіони з переважною концентрацією великих підприємств, які навіть за умов швидкої приватизації збережуть потребу в великій кількості найманих працівників; відповідно і населення цих регіонів виявляє підвищений подяг до найманої праці, яка тут градиційно забезпечує не лише прибутки, а й соціальний статус.

Міста, що є крупними центрами не тільки промисло­вості, а й торгівлі, культури, науки, можливо рекреації, поряд з високорозвиненин державним сектором економіки мають за-зодки приватного сектору, сімейних підприємств тощо. Це за-зезпечує більш високу орієнтацію їх жителів не на найману працю, а на самозайнятість; дружини та інші члени родин влас­ників малого бізнесу взагалі досить рідко пропонують свою ро­бочу силу на ринках праці. Така ситуація є характерною в ціло­му для західних областей України.

Мещканці сільських регіонів, котрі не пропонують свою робочу силу як маятникові мігранти в міських населених пун­ктах, - зорієнтовані на потреби сільських ринків праці, з їх вже нині обмеженою місткістю для найманих працівників. Відповідно формуються і особливості потягу до трудової діяль­ності, прагнення створити власне фермерське господарство то­що,

Перелічені особливості, хоча й досі загально окреслені, вимагають відповідної диференціації акцентів в оцінках масш­табів пропозиції робочої сили і розробці перспективних оцінок чисельності трудоактивцих контингентів населення.

Аж до теперішніх часів головним напрямком регулюван­ня трудової активності було прагнення забезпечити її зростан­ня з метою залучення до суспільного виробництва все більшої маси працездатного населення. Економіка розвивалась пере­важно екстенсивним шляхом, продуктивність праці була низь­кою, адміністрація підприємств аж ніяк не була зацікавлена в скороченні чисельності працюючих.

Формування ринкових відносин принципово змінило (або змінить в недалекому майбутньому) рівень і пропорції зай­нятості^ скороченню потреби в робочій силі також сприяє спад виробництва. 1 хочц нині загальна чисельність незайнятого на­селення порівняно невелика, масштаби пропозиції робочої си­ли об'єктивно перевищують потреби в ній діючого виробницт­ва. Це зумовлює-відповідні зміни в регулюванні трудової актив­ності: важливим напрямком стає її зниження, зокрема це сто­сується пенсіонерів за віком, жінок, які мають малих дітей, дружин підприємців, військовослужбовців, шахтарів тощо.

Для з'ясування мотивів і визначення рівнів трудової ак­тивності, притаманних кожній соціодемографічній групі, про­вадяться відповідні вибіркові обстеження. За Їх результатами .визначається конкретний перелік чинників, шо є найваж­ливішими для кожної групи населення. Визначаються також рівні трудової активності і масштаби пропозиції робочої сили з боку цієї групи іш місцевих ринках праці.

Читайте також:

1. Аналіз ділової активності підприємства
2. Аналіз ділової активності підприємства
3. Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності
4. Видатки та заощадження як функції доходу. Автономні величини та їх чинники. Крива планових видатків.
5. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають, послідовність розрахунків
6. Види стимулів трудової діяльності
7. Види трудової поведінки
8. Види трудової поведінки.
9. Виробництво. Головні чинники зростання ефективності виробництва.
10. Виробниче середовище: сутність і основні чинники.
11. Внутрішні чинники
12. Внутрішні чинники ризику

Переглядів: 1278