• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема №2 Фізіологічна сутність загартування людини

Загартовувати організм. Здоровий спосіб життя – сам собою є профілактикою різних захворювань. Щоб запобігти простуді й підвищити імунітет, придумали загартовування. Моржування або обливання холодною водою взимку – це радикальні методи.

Загартовування можна починати з прийому контрастного душу: три хвилини холодна вода, три – гаряча. Влітку можна обливатися холодною водою і купатися в джерелах.

Треба відзначити, що загартовування – це не просто звикання до низьких температур, це підвищення терморегуляції тіла. Здоровий спосіб життя у кожного свій, потрібно тільки вибрати його для себе і дотримуватись із задоволенням

Одним з сильних загартовуючи засобів є повітря. Повітря в основному потрапляє в організм через легені, але інтенсивний обмін речовин, в тому числі і дихання, іде через шкірний покрив. Система терморегуляції у нас включається при жарі чи холоді, а при комфортній температурі вона працює в автономному режимі. Терморегуляція не має специфічного органу, як люба інша, а використовує весь організм.

Терморегуляція – це:

· хімічні (тепло, утворюється при перетравленні їжі)

· фізичні (пов’язані з тепловіддачею) процеси

В забезпеченні постійної температури тіла суттєву роль відіграє фізична терморегуляція, скорочуючи вироблення тепла або утворюючи його. Місце утворення тепла в організмі здійснюється – м`язами, і чим кращий їх стан і стан шкіряних покривів, тим досконаліше працює механізм терморегуляції.

Шкіра та підшкірна клітковина – це лімфатична система, наша «каналізація», від стану якої залежить імунна система організму.

Імунітет – це захисна система організму. Постійно потрібно підтримувати свою імунну систему, допомагає справлятися з хворобами.

Розрізняють два основних види імунітети – вроджений та набутий.

Набутий ділиться на активний та пасивний. Пасивно-набутий імунітет виникає, наприклад у плода внаслідок отримання антитіл від матері через плаценту, такий імунітет не довготривалий. Активний імунітет набувається в результаті перенесених захворювань або шляхом вакцинація. Активність імунної системи пов’язана з вилочковою залозою (тимус). Вважається що саме звідціля відбувається команда на формування із клітин кісткового мозку, лімфатичної системи елементів захисної системи – Т і В лімфацитів. Як відомо, головним завданням імунної системи являється пошук і знищення чужих, хворих ослаблених клітин, мікробів вірусів, токсичних продуктів розпаду. Клітина складна біологічна структура, в якій відбуваються енергетичні та інформаційні процеси. Чім більше клітка працює тим інтенсивніше відбуваються в ній біохімічні та енергетичні процеси. І навпаки чим менше клітка працює тим менше в ній відбуваються хім. Та фізичні процеси. Це приводить до утворення замість вуглекислого газу окис вуглецю, а значить це приводить до самоотруєння. Клітина як основна структурна одиниця організму, «зашлаковуються» обмінні процеси ідуть повільно, що приводить до розладу роботи органів та систем.

Шкіра – головна ф-ція підтримувати постійну температуру тіла не залежно від температури оточуючого середовища. Шкіра є дзеркало здоров`я.

Тема №3 Принципи загартовування

Загартовування- це уміле використання вироблених, створених тисячолітньою еволюцією фізіологічних механізмів захисту і адаптації організму. Воно дає змогу задіяти приховані можливості організму, мобілізувати в потрібний момент захисні сили і тим самим усунути небезпечний вплив несприятливих чинників довкілля.

Починаючи загартовування, варто дотримуватися таких принципів:

· систематичність використання загартовувальних процедур. Загартовування організму треба проводити систематично, щодня впродовж усього року, незалежно від по- годних умов і без тривалих перерв. Найкраще, якщо ви­користання загартовувальних процедур закріплюється режимом дня. Тоді організм виробляє певну стереотипну реакцію на застосовуваний подразник: зміна реакції організму на вплив холоду, що розвивається внаслідок повторного охолодження, закріплюється і повторюється лише в разі чіткого режиму повторення охолоджень. Перерви в загартовуванні знижують набуту організмом стійкість до температурних впливів. У цьому разі немає швидкої адаптаційної відповідної реакції. Так, проведення загартовувальних процедур протягом 2—3 міс, а потім їхнє припинення призводить до того, що загартованість організму зникає через 3-4 тиж, а в дітей - через 5-7 днів;

· поступове збільшення сили подразнювального впливу. Загартовування матиме позитивний результат лише в тому разі, якщо сила і тривалість дії загартовувальних процедур наростатимуть поступово. Не слід починати загартовування відразу з обтирання снігом і купання в ополонці. Таке загартовування може нашкодити здоров'ю. Перехід від менш до більш сильних впливів має здійснюватися поступово, з урахуванням стану організму і характеру його відповідних реакцій на вплив. Особливо це важливо враховувати при загартовуванні дітей і людей похилого віку, а також людей з хронічними хворобами серця, легенів і травного каналу. На початку застосування загартовувальних процедур в організмі виникає відповідна реакція у дихальній, серцево-судинній, центральній нервовій системі. Після кількаразового повто­рення цієї процедури реакція організму на неї поступово слабшає, а подальше її використання вже не дає ефекту. Тоді треба змінити силу і тривалість впливу загартовувальних процедур на організм;

· послідовність у проведенні загартовувальних процедур. Необхідне попереднє тренування організму більш щадними процедурами. Розпочинати можна з обтирання, ножних ванн, а вже згодом перейти до обливань, дотри­муючись при цьому принципу поступовості зниження температури. Під час загартовування найкраще дотриму­ватися відомого медичного правила: слабкі подразники сприяють кращому функціонуванню організму, сильні - заважають йому, надмірні - згубні;

· урахування індивідуальних особливостей людини і стану її здоров'я. Загартовування досить сильно впливає на організм, особливо на осіб, які ніколи ним не займалися. Тому, перш ніж приступити до загартовувальних процедур, варто звернутися до лікаря. З огляду на вік і стан ор­ганізму пацієнта лікар допоможе правильно підібрати загартовувальний засіб і порадить, як його застосовувати, щоб запобігти небажаним наслідкам. Лікарський контроль під час загартовування дасть змогу виявити ефективність загартовувальних процедур або небажані відхилення в стані здоров'я, а також допоможе лікареві спланувати характер загартовування надалі. Важливим чинником оцінювання ефективності загартовування є самоконтроль. При самоконтролі особа, що загартовується, свідомо стежить за своїм самопочуттям і на підставі цього може змінювати дозування загартовувальних процедур. Самоконтроль проводять з урахуванням таких показників: загальне самопочуття, маса тіла, пульс, апетит, сон;

· комплексність впливу природних чинників. До природних чинників зовнішнього середовища, що використовують для загартовування організму, належать повітря, вода і сонячні промені. Вибір загартовувальних процедур залежить від низки об'єктивних умов: пори року, стану здоров'я, кліматичних і географічних умов місця проживання. Найефективніше використовувати різноманітні загартовувальні процедури, в яких зосереджується весь комплекс природних сил, які щодня впливають на людину. Загартовувального ефекту досягають не лише з допо­могою спеціальних загартовувальних процедур, а й зав­дяки оптимальному мікроклімату приміщення, у якому перебуває людина, теплозахисним властивостям одягу, які створюють мікроклімат для тіла. Найсприятливіший для загартовування так званий динамічний, або пульсивний, мікроклімат, коли температура підтримується не на постійному рівні, а коливається в певних межах. Тренувати організм треба швидкими і уповільненими, слабкими, середніми і сильними впливами холоду. Таке комп­лексне тренування має досить велике значення. В іншому разі виробляється біологічно недоцільний, жорстко закріплений стереотип стійкості лише щодо вузького діапазону впливів холоду. Ефективність дії загартовувальних процедур значно підвищується, якщо їх поєднувати зі спортивними вправами. При цьому важливо домагатися, щоб величина навантажень на організм була також різною.

Тема №4Основні методи загартовування

Загартовування повітрям. Важливою і винятковою особливістю повітряних процедур як загартовувального засобу є те, що вони доступні для людей будь-якого віку і їх можуть широко застосовувати не лише здорові, а й особи з деякими захворюваннями. Більше того, при деяких захворюваннях (неврастенія, гіпертонічна хвороба, стенокардія) ці процедури призначають як лікувальний засіб. Зазначений вид загартовування треба починати з вироблення звички до свіжого повітря. Велике значення для зміцнення здоров'я мають прогулянки.

Загартовувальна дія повітря на організм сприяє підвищенню тонусу нервової та ендокринної систем. Під впливом повітряних ванн поліпшуються процеси травлення, удосконалюється діяльність серцево-судинної і дихальної систем, змі­нюється морфологічний склад крові (підвищується кількість еритроцитів і рівень гемоглобіну). Перебування на свіжому повітрі поліпшує загальне самопочуття організму, впливаючи на емоційний стан, дає відчуття бадьорості і свіжості.

Загартовувальний ефект повітря на організм є наслідком комплексного впливу низки фізичних чинників: температури, вологості, напрямку і швидкості руху. Крім того, на березі моря на людину впливає і фізичний склад насиченого солями (що містяться в морській воді) повітря.

За температурними відчуттями розрізняють такі види повітряних ванн: гарячі (понад ЗО °С), теплі (понад 22 °С), індифе­рентні (21—22 °С), прохолодні (17—21 °С), помірно холодні (13—17 С), холодні (4—13 °С), дуже холодні (нижче ніж 4 °С).

Треба пам'ятати, що подразнювальна дія повітря впливає на рецептори шкіри тим різкіше, чим більша різниця температур шкіри і повітря.

Більш виражену дію справляють прохолодні і помірно холодні повітряні ванни. Застосовуючи для загартовування все більш прохолодні повітряні ванни, ми призвичаюємо організм до низьких температур зовнішнього середовища, активізуючи компенсаторні механізми, що забезпечують терморегуляторні процеси. Унаслідок загартовування насамперед тренується рухливість судинних реакцій, що є захисним бар'єром організму від різких перепадів зовнішніх температур.

Повітряні процедури для загартовування можна застосовувати або перебуваючи на відкритому повітрі (прогулянки, спортивні заняття), або приймаючи повітряні ванни, коли повітря певної температури короткочасно діє на оголену поверх­ню тіла людини.

Прогулянки на повітрі проводять у будь-який час року незалежно від погоди. Тривалість прогулянок установлюють індивідуально для кожної людини, залежно від стану її здоров'я і віку. Збільшення часу прогулянок проводиться поступово з урахуванням перелічених чинників і ступеня тренованості організму, а також температури повітря.

Перебування на повітрі доцільно поєднувати з активними рухами: узимку — катаючись на ковзанах і лижах, улітку — граючи в м'яч та інші рухливі ігри.

Повітряні ванни готують організм до наступних загартовувальних процедур, наприклад до загартовування водою.

Повітряні ванни дозують двома методами: поступовим зниженням температури повітря і збільшенням тривалості процедури за тієї самої температури.

Починати прийом повітряних ванн треба в кімнаті незалежно від пори року за температури не нижче ніж 15—16 °С, і лише через деякий час можна переходити на відкрите повітря, їх приймають у добре провітреному приміщенні. Оголивши тіло, варто залишатися в такому стані на початку курсу загартовування не більше ніж 3—5 хв (надалі збільшуючи час). При прийомі прохолодних і особливо холодних ванн рекомендуєть­ся активно рухатися: виконувати гімнастичні вправи, ходьбу, біг на місці.

Після відповідної попередньої підготовки можна переходити до прийому повітряних ванн на відкритому повітрі. їх слід приймати в місцях, захищених від прямих сонячних променів і сильного вітру. Починати прийом повітряних ванн на відкритому повітрі треба з індиферентної температури повітря, тобто 20—22 °С. Перша повітряна ванна має тривати не більше 15 хв. Тривалість кожної наступної повітряної ванни має збільшуватися на 10—15 хв.

Холодні ванни дозволено приймати лише загартованим людям. Процедури повинні тривати не більше 1—2 хв з поступовим збільшенням до 8—10 хв.

Прийом повітряних ванн на відкритому повітрі треба починати не раніше ніж через 1,5—2 год після їди і закінчувати загартовування за 30 хв до вживання їжі.

Важливою умовою ефективності загартовування на відкритому повітрі є носіння одягу, що відповідає погодним умовам. Одяг має забезпечувати вільну циркуляцію повітря.

Загартовування сонцем. Сонячні інфрачервоні промені вирізняються чітко вираженою тепловою дією на організм. Вони сприяють утворенню додаткового тепла в організмі. Унаслідок цього посилюється діяльність потових залоз і збільшується випаровування вологи з поверхні шкіри: відбувається розширення підшкірних судин, виникає гіперемія шкіри, посилюється кровообіг усіх тканин організму. Інфрачервоне опромінення посилює вплив на організм УФ-радіації. УФ-промені справляють переважно хімічну дію, даючи значний біологічний ефект: УФ-опромінення сприяє утворенню в організмі вітаміну Б, що справляє виражену антирахітичну дію; прискорює обмінні процеси; під його впливом утворюються високоактивні продукти білкового обміну — біогенні стимулятори.

УФ-промені сприяють покращенню складу крові, мають бак­терицидну дію, тим самим підвищуючи опірність організму до простудних та інфекційних захворювань; тонізують практично всі функції організму.

Шкіра різних людей має різний ступінь чутливості до со­нячного опромінення. Це пов'язано з товщиною рогового шару, ступенем кровопостачання шкіри і здатністю її до пігментації.

Сонячні ванни з метою загартовування варто приймати дуже обережно, інакше замість користі вони можуть завдати шкоди (опіки, тепловий і сонячний удари). Приймати сонячні ванні найкраще вранці, коли повітря особливо чисте і не занад­то пекуче сонце, а також ближче до вечора, коли сонце готуєть­ся до заходу. Найкращий час для засмаги: у середній смузі — 9—13 і 16—18 год; на півдні — 8—11 і 17—19 год. Перші сонячні ванни треба приймати за температури повітря не нижче ніж 18 °С. їх тривалість не повинна перевищувати 5 хв (далі до­давати по 3—5 хв, поступово доводячи до години). Під час сонячних ванн не можна спати! Голову слід чимось прикрити, очі — темними окулярами.

Загартовування водою. Вода — потужний засіб з яскраво вираженим охолоджувальним ефектом, оскільки її теплоєм­ність і теплопровідність у багато разів більші, ніж у повітря. За однакової температури вода здається нам холоднішою за повітря. Показником впливу водних загартовувальних процедур є реакція шкіри. Якщо на початку процедури вона на деякий час блідне, а потім червоніє, це свідчить про позитивний вплив, отже, фізіологічні механізми терморегуляції справляються з охолодженням. Якщо реакція шкіри виражена слабко, збліднення і почервоніння не спостерігаються, — значить впливу недостатньо. Треба трохи знизити температуру води або збільшити тривалість процедури. Різке збліднення шкіри, відчуття сильного холоду, ознобу, тремтіння свідчать про переохолодження. У цьому разі треба зменшити холодове наван­таження, підвищити температуру води або скоротити час процедури.

Обтирання — початковий етап загартовування водою. Його проводять рушником, губкою або просто руками, змоченими водою. Обтирання проводять послідовно: шия, груди, спина, потім насухо їх витирають і розтирають рушником до почер­воніння. Після цього обтирають ноги, розтирають їх. Уся про­цедура займає 5 хв.

Обливання — наступний етап загартовування. Для перших обливань доцільно застосовувати воду температури близько ЗО °С, надалі знижуючи її до 15 °С і нижче. Після обливання тіло енергійно розтирають рушником.

Душ — найефективніша водна процедура. На початку за­гартовування температура води має становити близько ЗО— 32 °С, тривалість процедури — не більше 1 хв. Надалі можна поступово знижувати температуру і збільшувати тривалість до 2 хв, разом з розтиранням тіла. За високого ступеня загартова­ності можна приймати контрастний душ, чергуючи 2—3 рази воду температури 35—40 °С з водою температури 13—20 °С про­тягом 3 хв. Регулярний прийом зазначених водних процедур дає відчуття бадьорості, свіжості, підвищення працездатності.

Під час купання на організм комплексно впливають повіт­ря, вода і сонячні промені. Починати купання можна за темпе­ратури води 18—20 °С і повітря — 14—15 °С.

Для загартовування рекомендується разом із загальними за­стосовувати і місцеві водні процедури. Найпоширеніші з них — обмивання стоп і полоскання горла холодною водою, при цьо­му загартовуються найвразливіші до охолодження частини організму. Обмивання стоп проводять протягом усього року перед сном водою температури спочатку 26—28 °С, у подаль­шому знижуючи її до 12—15 °С. Після обмивання стопи ретель­но розтирають до почервоніння. Полоскання горла проводять щодня вранці і ввечері. Спочатку використовується вода тем­ператури 23—25 °С, поступово щотижня знижуючи її на 1—2 °С і доводячи до 5—10 °С.

Останнім часом усе більше уваги приділяють зимовому ку­панню. Воно, як і плавання, впливає практично на всі функції організму. У «моржів» помітно покращується робота легенів, серця, система терморегуляції, зростає газообмін. Заняття зи­мовим плаванням треба починати лише після попереднього за­гартовування. Купання в ополонці починають, як правило, з невеликої розминки, яка включає гімнастичні вправи і легкий біг. Перебування у воді триває не більше ніж 30—40 с (для «моржів» — 90 с). Плавають обов'язково в шапочці. Після ви­ходу з води енергійно рухаються, витирають тіло рушником насухо і проводять самомасаж.

Загартовування в лазні. Народний досвід, надбаний століт­тями, свідчить, що лазня є чудовим гігієнічним, лікувальним і загартовувальним засобом. Під впливом лазневої процедури підвищується працездатність організму і його емоційний то­нус, прискорюються відбудовні процеси після напруженої і тривалої фізичної праці. Унаслідок регулярного відвідування лазні зростає опірність організму до простудних та інфекцій­них захворювань. Перебування в парному відділенні лазні роз­ширює кровоносні судини, посилює кровообіг у всіх тканинах організму. Під впливом високої температури інтенсивно виді­ляється піт, що сприяє виведенню з організму шкідливих про­дуктів обміну речовин.

Тимчасовими протипоказаннями для загартовування є гострі респіраторні та інфекційні захворювання, психічні розлади, гіпер- і гіпотонічні кризи, приступи бронхіальної астми, а також значні ураження шкіри інфекційного, термічного і травматичного характеру.

Вплив на серцево-судинну систему. Загартовування тренує і зміцнює судини і капіляри. Відродження капілярів призводить до покращення мікро циркуляції у внутрішніх органах і шкірі. Змінюється кількість серцевих скорочень, але і сам характер поштовху, покращується ритм серцевих скорочень; збільшується кількість лейкоцитів та еритроцитів. Найвищі показники зафіксовані через 1 рік після загартовуючих процедур. Дослідження вчених показали, що збільшення кількості еритроцитів, як правило, вище 2000000 у 1 кубічному міліметрі, відбувається в період максимального розширення шкірних судин після сильного впливу тепла або холоду - двох, здавалося б, протилежних чинників. Суть цього феномену полягає в тому, що будь-які сильні подразники втрачають свою специфічність, і організм реагує на них однотипне.

Вплив на дихання. Короткий вплив холоду як у вигляді обливання, так і локалізованого на потилиці (лід на шийні хребці) викликає спочатку зупинку дихання на посиленому вдиху, а потім прискорення дихання. В результаті значно збільшується (до 300-1500 кубічних сантиметрів) легенева вентиляція.

Тривале подразнення холодом підвищує вироблення тепла в організмі, а це, у свою чергу, збільшує виділення вуглекислого газу. Холод, викликаючи скорочення м’язів, активізує організм. Практичний висновок із цих спостережень такий: після холодних водяних процедур людина почуває себе свіжішою і здатна до будь-якої роботи.

Теплові процедури сприяють розслабленню, тому що тепло викликає розширення. Тому після всіх теплових процедур організм розслаблюється, заспокоюється, виникає бажання відпочинку і сну.

Вплив на нервову систему. Чим більша різниця між температурою води і тілом людини, тим сильніше подразнення нервової системи: холодні температури приносять свіжість, теплі -заспокоєння. Це найголовніший чинник у техніці використання водяних процедур.

Вплив на обмін речовин. Помічено, що під впливом водяних процедур азот їжі краще засвоюється. Сечовина, сечова кислота та інші непотрібні сполуки при правильному водолікуванні виводяться з організму.

Гігієнічні вимоги до проведення занять

Загартовування організму нерозривно пов'язано з фізични­ми вправами, що значно розширюють функціональні можли­вості всіх систем організму, підвищують його працездатність, їх оздоровчий і профілактичний ефект зумовлений підвище­ною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухо­вого апарату, активізацією обміну речовин.

Специфіка певного методу загартовування і фізичних вправ, що його супроводжують, потребує особливої форми одягу.

Під час занять у літню пору одяг складається з майки і трусів, у прохолодну погоду надягають бавовняний чи вовня­ний трикотажний спортивний костюм. Під час занять узимку використовується спортивний одяг з тепло- і вітрозахисними властивостями. Для забезпечення гігієни тіла під час занять фізичними вправами необхідно, щоб спортивний одяг був ви­готовлений із тканин з такими властивостями: гігроскопіч­ність, вентиляція, вітростійкість, теплозахищеність та ін. Взуття має бути легким, еластичним, зручним, міцним, добре вентилюватися і захищати стопу від ушкоджень. Важливо, щоб спортивне взуття і шкарпетки були чистими і сухими, щоб уникнути саден, а за низької температури повітря — обморо­ження. У зимову пору року рекомендовано непромокальне взуття з високими теплозахисними властивостями.

Таким чином, загартовування — важливий засіб профілак­тики негативних наслідків охолодження організму або дії ви­соких температур. Систематичне застосування загартовуваль- них процедур знижує частоту простудних захворювань у 2—5 разів, а в окремих випадках — майже повністю їх виключає.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
3. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
4. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
5. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
6. Автономне існування людини в екстремальних умовах
7. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
8. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
9. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
10. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
11. Акустичні поля людини
12. Альних особливостей людини.

Переглядів: 1602