1. Розчин досліджують на наявність аніонів І групи.
До 2-3 капель слабо лужного розчину (рН = 7-9) додають 2-3 краплі розчину BaCl2. Утворення білого осаду вказує на присутність аніонів І групи, Які відкривають частковими реакціями.
2. Досліджують розчин на наявність аніонів ІІ групи.
До 2-3 капель досліджуваного розчину додають 3-4 краплі HNO3 і 2-3 краплі AgNO3. Утворення осаду вказує на присутність аніонів ІІ групи. Визначення кожного з них проводять частковими реакціями.
3. Аніони ІІІ групи відкривають частковим методом.
4. За допомогою універсального індикаторного паперу визначають рН розчину. Якщо рН < 2, в розчині можуть бути присутні аніони: CO32-, SO32-, NO2-.
5. Досліджують розчин на наявність аніона – окисника NO2-.
До 5-6 капель досліджуваного розчину, підкисленого 2н розчином сірчаної кислоти, додають 2-3 краплі йодиду калію і декілька капель розчину крохмалю. При наявності аніону NO2- розчин забарвлюється в синій колір.
6. Досліджують розчин на наявність іонів-окисників.
До 5-6 капель досліджуваного розчину додають 2 краплі 1н розчину сірчаної кислоти, 2-3 краплі розведеного розчину перманганату калію. Якщо при цьому перманганат калію знебарвлюється, то в розчині можуть бути присутні аніони-відновники: SO32-, NO2-, J-, Br-, можливо , і Cl-.
7. Досліджують розчин на наявність аніонів летких та нестійких кислот.
До 3-4 капель досліджуваного розчину приливають 3 краплі 4н розчину сірчаної кислоти і злегка струшують пробірку. Якщо виділення газу не спостерігається, то розчин злегка нагрівають. Виділення бульбашок газу вказує на можливість присутності аніонів СO32-, SO32-, S2-, NO2-.
За властивостями газів CO2, SO2, H2S, NO2 (запах, колір) роблять висновок про їх можливий склад. На основі попередніх досліджень роблять висновок про те, які аніони можуть знаходитись в розчині. Після цього приступають до їх виявлення.