• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Підстави встановлення І-ІІ-ІІІ груп інвалідності

Перша група інвалідності

Підставою для встановлення І групи інвалідності є стійкі, тяжкі порушення функцій організму, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

Прикладами тяжких хвороб та тілесних вад, що є підставою для встановлення інвалідності, можуть бути такі види патології:

- геміплегія, тобто одночасний параліч протилежних руки і ноги;

- верхня або нижня параплегія – параліч обох рук або ніг;

- кукси (ампутаційні залишки) двох кінцівок, зокрема, нижніх - на рівні середини стегон і вище або верхніх - на рівні середини передпліч і вище;

- відсутність обох очей або, при їх наявності, повна сліпота.

Загальними критеріями встановлення інвалідності І групи є такі:

1) важкі порушення стану здоров’я;

2) тяжка недостатність функцій уражених органів;

3) нездатність до самообслуговування, потреба у сторонній допомозі, залежність від інших осіб у забезпеченні життєво-важливих побутових функцій;

4) нездатність до самостійного пересування, контролю за своєю поведінкою;

5) звичайно нездатність до загального та професійного навчання;

6) повна тривала непрацездатність, хоча в окремих випадках можливе пристосування до виконання певних видів праці.

Детальніше розглянемо трудові можливості таких інвалідів, які зведені до двох випадків (критерії а) і б)):

а) коли будь-яка трудова діяльність особі недоступна або протипоказана;

Наприклад: при геміплегії, ідіотії тощо;

б) коли, незважаючи на повну непрацездатність та потребу у догляді, особа може бути пристосована до окремих видів праці в індивідуальних умовах.

Індивідуальними називаються такі умови праці, які створюються для кожного інваліда окремо. Так, наприклад, особу з паралічами кінцівок необхідно перед виконанням роботи посадити, подати матеріали та інструменти для праці, допомогти у виконанні певних складних трудових операцій тощо. Безумовно, така організація праці звичайно можлива тільки в домашніх умовах, при допомозі членів родини, які здійснюють догляд за інвалідом.

Підбір доступних видів роботи здійснюють виходячи з пропозицій ринку праці, з урахуванням можливостей інвалідів за станом здоров’я та професійною підготовкою. Звичайно підбирають прості ручні види праці, наприклад, в’язання, склеювання картонної тари, виготовлення штучних квітів, складальні роботи тощо.

Друга група інвалідності.

Підставою для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої тяжкості функціональні порушення в організмі, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, при збереженні здатності до самообслуговування, без потреби в постійному сторонньому догляді.

Прикладами патогенних станів, що дають підстави для встановлення такої інвалідності можуть бути:

- відсутність однієї легені при вираженій дихальній недостатності другої легені;

- значні комбіновані тілесні вади, тобто одночасні дефекти верхніх та нижніх кінцівок (наприклад, кукси передпліччя та стопи);

- високий параліч верхньої або нижньої кінцівки;

- виражений верхній або нижній парапарез (частковий параліч);

- наявність двох або більше хвороб, кожна з яких зумовлює інвалідність ІІІ групи;

- помірні порушення здоров’я у інвалідів з дитинства, що є учнями чи студентами, на період їх навчання і здобуття посильної професії.

Загальними основними критеріями, що дають підстави для встановлення інвалідності ІІ групи, є такі:

1) важкі або середньої важкості порушення стану здоров’я;

2) тяжка або виражена недостатність уражених функцій організму;

3) здатність до самообслуговування, самостійного пересування, контролю за своєю поведінкою, але нерідко з використанням допомоги сторонніх осіб або допоміжних засобів;

4) звичайно нездатність до навчання або його можливість тільки у спеціальних навчальних закладах чи вдома за особливими програмами;

5) повна стійка непрацездатність або значне утруднення трудової діяльності, потреба в організації особливих умов праці.

Трудові можливості таких інвалідів зведені до трьох випадків (критерії а), б), в)):

а) коли за станом здоров’я будь-яка трудова діяльність виявляється недоступною.

Наприклад: тяжка форма гіпертонічної хвороби з частими кризами і вираженою недостатністю кровообігу; стан після операції та комбінованого лікування з приводу ракової пухлини.

б) коли будь-яка трудова діяльність є протипоказаною через загрозу подальшого погіршення стану здоров’я під впливом трудової діяльності.

Прикладом може бути стан внаслідок повторного тяжкого інфаркту міокарда з вираженою серцевою недостатністю;

в) незважаючи на тяжке порушення здоров’я та повну втрату здатності до праці у звичайному розумінні, особа може виконувати певну роботу у спеціально створених умовах.

Такі умови створюються організацією спеціальних робочих місць, особливих умов праці, зокрема, встановленням індивідуальних норм виробітку, додаткових перерв у роботі тощо. Звичайно це буває можливим на спеціалізованих підприємствах, цехах, дільницях, де використовують трудові можливості інвалідів (спеціальні підприємства для сліпих, глухих тощо).

Наприклад: працевлаштування колишнього слюсаря-інструментальника, що осліп через виробничу травму, на роботу слюсаря-складальника в умовах спецпідприємства для сліпих.

Третя група інвалідності

Підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності є стійкі помірні порушення функцій організму, що призвали до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, зокрема працездатності, до потреби у соціальному захисті.

Прикладами захворювань та анатомічних дефектів, що обумовлюють встановлення інвалідності, можуть бути:

- відсутність однієї легені;

- парез або відсутність на рівні кисті чи стопи однієї кінцівки;

- різке викривлення хребта (горбатість);

- гіпофізарний намізм (карликовість);

- двобічна глухота.

Загальними критеріями ІІІ групи інвалідності є:

1) середньої тяжкості хронічні хвороби;

2) помірне порушення функцій організму;

3) здатність до самообслуговування, самостійного пересування, але не рідко з утрудненнями або використанням допоміжних засобів;

4) здатність до спілкування, але зі зниженням швидкості чи об’єму засвоювання інформації;

5) здатність до навчання в учбових закладах загального типу при створенні певних полегшень у режимі навчального процесу;

6) часткова втрата здатності до праці з утрудненнями працевлаштування та виконання праці.

Детальніше розглянемо чотири трудових критерії інвалідності (а) – г)):

а) необхідність переведення за станом здоров’я на іншу роботу нижчої кваліфікації.

Наприклад: переведення муляра з хронічним ревматизмом на роботу працівником складу будівельних матеріалів;

б) необхідність за станом здоров’я суттєвого зменшення обсягу виробничої діяльності у своїй професії.

Прикладом може бути переведення ткалі у зв’язку з цукровим діабетом середньої тяжкості з обслуговування десяти верстатів – на п’ять, або, без скорочення обсягу, працювати півробочої зміни;

в) значне обмеження можливостей працевлаштування за станом здоров’я у осіб з низькою кваліфікацією або без трудових навичок.

Наприклад: утруднення працевлаштування колишнього військовослужбовця з наслідками поранення, який раніше не набув професії і не має трудових навичок;

г) інвалідність встановлюється особам з певними фізичними вадами, не залежно від роботи, що ними виконується, якщо каліцтво утруднює трудову діяльність і життя в цілому.

Прикладом може бути різке викривлення хребта у вченого-хіміка, глухонімота у художника.

Читайте також:

1. I Група інвалідності
2. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
3. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
4. Вал має 5 опорних шийок, зовнішні діаметри яких послідовно збільшуються для полегшення встановлення вала в головку.
5. Валютний курс і встановлення рівноваги на валютному ринку
6. Валютний курс. Режими встановлення валютних курсів
7. Види вироків та підстави їх ухвалення судом першої інстанції
8. Види земель населених пунктів, їх межі. Встановлення та зміни меж населених пунктів.
9. Види цін та порядок їх встановлення
10. Види цін та порядок їх встановлення.
11. Види, підстави та процесуальний порядок накладення дисциплінарних стягнень.
12. Використання методу Дельфі для встановлення рейтингової оцінки

Переглядів: 5042