МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Вступні положення, нормативна основа
Як відомо, поняття „інвалідність” є головним для нашого предмета, а обґрунтоване встановлення групи інвалідності – провідним завданням медико-соціальної експертизи. Сутність цього поняття вже відома з попередніх лекцій. Разом з тим, основні положення доцільно буде нагадати. Згідно сучасним науковим уявленням, інвалідність є мірою стійкого порушення здоров’я людини та суттєвого обмеження її життєдіяльності. Чинні нормативні акти дають схожі, але дещо відмінні визначення поняття „інвалідність”. Так, стаття друга Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (від 21.03.91) проголошує: „Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, ... що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.” Інструкція про встановлення груп інвалідності пропонує таке визначення: „Інвалідність – соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги”. Інвалідність – це інтегральне поняття, вона зумовлена низкою пов’язаних між собою факторів. Але головними серед цих факторів є два: медико-біологічний, що пов’язаний зі станом здоров’я людини, та соціальний, що стосується здатності пристосовуватися до умов життя, вимог професійної діяльності. Право встановлення інвалідності чинним законодавством надано органам медико-соціальної експертизи, зокрема МСЕК. Відповідно до п. 22 Положення про МСЕ, експертиза повинна здійснюватися після повного і всебічного медичного обстеження хворого, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-професійного прогнозу та встановлення інших даних, що підтверджують стійкий та незворотній характер захворювання, іншого патологічного процесу. Основними загальними критеріями встановлення інвалідності є такі: 1) наявність значного стійкого порушення здоров’я; 2) недостатність ураження функцій органів ІІ-ІІІ ступеня; 3) суттєве обмеження життєдіяльності; 4) виникнення соціальної дезадаптації; 5) стійке, довготривале порушення працездатності; 6) потреба у соціальній допомозі та захисті. Залежно від тяжкості порушення здоров’я та функціональної недостатності, також від ступеня обмеження життєдіяльності і порушення працездатності встановлюється інвалідність І, ІІ, ІІІ групи. Визнання людини інвалідом – важливий юридичний акт, який визначає її особливий соціальний статус, виникнення прав на різні види допомоги та обслуговування. Основними нормативними актами, що регламентують порядок та підстави визнання людини інвалідом, є такі: - Положення про медико-соціальну експертизу, що затверджено Кабінетом Міністрів України 22.02.92. - Інструкція про встановлення груп інвалідності, яка затверджена МОЗ України 07.04.04.
Читайте також:
|
||||||||
|