• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вступні положення, нормативна основа

Як відомо, поняття „інвалідність” є головним для нашого предмета, а обґрунтоване встановлення групи інвалідності – провідним завданням медико-соціальної експертизи.

Сутність цього поняття вже відома з попередніх лекцій. Разом з тим, основні положення доцільно буде нагадати.

Згідно сучасним науковим уявленням, інвалідність є мірою стійкого порушення здоров’я людини та суттєвого обмеження її життєдіяльності.

Чинні нормативні акти дають схожі, але дещо відмінні визначення поняття „інвалідність”. Так, стаття друга Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (від 21.03.91) проголошує:

„Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, ... що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.”

Інструкція про встановлення груп інвалідності пропонує таке визначення:

„Інвалідність – соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги”.

Інвалідність – це інтегральне поняття, вона зумовлена низкою пов’язаних між собою факторів. Але головними серед цих факторів є два: медико-біологічний, що пов’язаний зі станом здоров’я людини, та соціальний, що стосується здатності пристосовуватися до умов життя, вимог професійної діяльності.

Право встановлення інвалідності чинним законодавством надано органам медико-соціальної експертизи, зокрема МСЕК.

Відповідно до п. 22 Положення про МСЕ, експертиза повинна здійснюватися після повного і всебічного медичного обстеження хворого, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-професійного прогнозу та встановлення інших даних, що підтверджують стійкий та незворотній характер захворювання, іншого патологічного процесу.

Основними загальними критеріями встановлення інвалідності є такі:

1) наявність значного стійкого порушення здоров’я;

2) недостатність ураження функцій органів ІІ-ІІІ ступеня;

3) суттєве обмеження життєдіяльності;

4) виникнення соціальної дезадаптації;

5) стійке, довготривале порушення працездатності;

6) потреба у соціальній допомозі та захисті.

Залежно від тяжкості порушення здоров’я та функціональної недостатності, також від ступеня обмеження життєдіяльності і порушення працездатності встановлюється інвалідність І, ІІ, ІІІ групи.

Визнання людини інвалідом – важливий юридичний акт, який визначає її особливий соціальний статус, виникнення прав на різні види допомоги та обслуговування.

Основними нормативними актами, що регламентують порядок та підстави визнання людини інвалідом, є такі:

- Положення про медико-соціальну експертизу, що затверджено Кабінетом Міністрів України 22.02.92.

- Інструкція про встановлення груп інвалідності, яка затверджена МОЗ України 07.04.04.

Читайте також:

1. Nom. sing. Gen. sing. Основа
2. V. Орієнтовна основа дії
3. V. Орієнтовна основа дії
4. V. Орієнтовна основа дії
5. V. Орієнтовна основа дії
6. V. Орієнтовна основа дії
7. V. Орієнтовна основа дії
8. V. Орієнтовна основа дії
9. V. Орієнтовна основа дії
10. V. Орієнтовна основа дії
11. V. Орієнтовна основа дії
12. V. Орієнтовна основа дії

Переглядів: 658