Медичні погляди Клавдія Галена

Досвід олександрійських лікарів з вивчення будови і роботи нервів, мозку, інших частин тіла та організму в цілому не залишився безслідним і забутим. Він був узагальнений, розширений і поглиблений видатним представником давньої медицини Галеном (130-200 рр.. до н. е..).

Гален - відомий давньоримський мислитель, який працював протягом ряду років лікарем у гладіаторів, пізніше при дворі римського імператора. Він систематично займався перетином трупів, завдяки чому йому вдалося описати будову системи дихання, кровообігу, м'язової та нервової систем.

За Галену життя виникло в результаті поступового розвитку природи, а психічне є породженням органічного життя. За вихідну основу діяльності і всіх проявів душі він брав кров.

Гален вважав, що кров утвориться в печінці в результаті з'єднання перевареної їжі з повітрям. Далі через вени вона надходить до серця, а від нього по артеріях розтікається по всьому тілу. На шляху до мозку кров, випаровуючись і очищаючись, перетворюється на психічну пневму.

Гален виділяв два види пневми: життєву (кров) і психічну (мозкову), що виникає з життєвої пневми шляхом очищення. Органами психіки вважалися печінка, серце і мозок.

Галеном приймалася платонівська схема локалізації душі і відхилялася як мозгоцентрічна точка зору Алкмеона, так і сердцецентрична концепція Емпедокла та Аристотеля. Кожен з трьох названих органів душі відповідає за певні її функції. Печінка як орган, наповнений неочищеною, холодної, венозною кров'ю, є носієм нижчих проявів душі - спонукань, потягів, потреб. У серці, де кров очищена і тепла, локалізуються емоції, афекти, пристрасті. Мозок, в якому циркулює мозкова кров, продукується і зберігається психічна пневма, виступає носієм розуму.

З вченням про рухи пов'язані уявлення Галена про емоції й афекти. Афекти розумілися їм як такі душевні стани, які викликаються змінами крові. Гнів, наприклад, виникає в результаті підвищення теплоти крові, її кипіння. У людини, вважав Гален, афекти не повинні переходити встановлених природою кордонів, бо це призводить одночасно і до страждань тіла, і до страждань душі. Тому сильні емоції повинні стримувати і зніматися розумом, що повертає душі стан рівноваги.

Стан та динаміка крові обумовлюють не тільки емоційну сторону душі, а й загальну активність людини, її темперамент і навіть характер. Тип темпераменту залежить від пропорції або переважання артеріальної або венозної крові. Люди з переважанням артеріальної крові більш рухливі, енергійні, мужні і т. п. У кого ж домінує в суміші венозна кров, ті повільні і малорухливі. Отже, всі функції душі, починаючи від відчуттів і закінчуючи індивідуальним розумом, темпераментом і характером, мають у своїй основі гуморально - мозкові процеси.

Оскільки всі названі прояви душі залежні від тіла, то із загибеллю останнього вони зникають. Однак Гален не зміг до кінця залишитися послідовним прихильником матеріалістичної лінії. Подібно Арістотелем, він, крім індивідуального розумної душі, приписував людині ще і божественний розум, роблячи поступку ідеалізму.

В цілому ж вчення Галена займало на той час передові позиції в області природознавства і філософії. Більше того, анатомія, фізіологія, психофізіологія Галена залишалися останнім словом науки аж до Нового часу.

[1] Філософія: Навчальний посібник / Л.В. Губернський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За редакцією І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 2004. – С. 24 – 28.

[2] Склад Семи мудреців» в різних джерелах змінюється, додатково ж він налічує 17 імен у різних комбінаціях. Проте перший список мудреців навів Платон у своєму діалозі «Протагор» (4 ст. до н.е.):Піттак з Мітіліні, острів Лесбос; Солон Афінський; Клеовул з Лінда, острів Родос; Біас Приєнський; Місон Хенейський; Фалес Мілетський; Хілон зі Спарти. Свою мудрість висловлювали в стислих, образних висловах (гномах), наприклад: Всьому свій час». (Піттак). «Що обурює тебе у ближньому — того не роби сам». (Піттак). «Пізнай самого себе». (Фалес). «Нічого понад міру». (Солон). «Найбільше багатство — нічого не бажати». (Біас). «Міра — найкраще за все». (Клеобул). «Насолода — смертна, доброчинність — безсмертна». (Періандр). «На святкування до друга йди повільно, поспішай, коли він у біді». (Хілон).

[3] Марк Тулій Цицерон. Про державу, Про закони, Про природу богів / Пер. з лат. В. Литвинова. — Київ: Основи, 1998. — 476 с.

[4] Плутарх. Порівняльні життєписи. К.:Дніпро. 1991. 440 с.

[5] Дружина Асклепія, Епіона, народила йому синів Махаона і Подалірія та дочок Гігією (Здоров'я), Панацею (Всезцілительку), Акесо, Іасо, Еглу.

[6] Асклепія зображають з посохом, повитим зміями. Одного разу він йшов, спираючись на палицю, і раптом посох оповила змія. Злякавшись, Асклепій вбив змію. Але слідом з'явилася друга змія, яка несла в роті якусь траву. Ця трава воскресила убиту. Асклепій знайшов цю траву і з її допомогою став воскрешати мертвих (той же міф розповідали про Полііде). Обвитий змією жезл Асклепія використовується як медичний символ.

[7] «Я засвідчую під присягою перед лікарями Аполлоном, Асклепієм, Гігіеєю та Панацеєю, беручи у свідки всіх богів та богинь, і відповідно до моїх здібностей та мого розуміння даю таку клятву: Цінувати нарівні зі своїми батьками того, хто навчив мене лікарської умілості;

Жити спільно з учителем, а при потребі — ділитися з ним своїми достатками;

Його нащадків вважати своїми братами, а вмілість, якою вони захочуть оволодіти, передавати їм безкорисливо і без письмової домовленості;

Знаннями, усними повчаннями, правилами, інструментами та всім іншим, що передбачено навчанням, ділитися зі своїми синами, синами мого вчителя та учнями, пов'язаними зобов'язаннями і клятвою, даною за законами лікарської професії, але тільки з ними й ні з ким більше;

Режим своїм хворим приписувати задля їх блага, відповідно до моїх знань і мого розуміння, утримуючись від завдання їм будь-якої шкоди;

Ніколи не приписувати нікому на його прохання смертельного засобу і не підказувати йому способу здійснення подібного задуму;

Точно так само не давати жодній жінці песарію для викликання аборту;

Зберігати непорочність способу свого життя і власної лікарської майстерності;

Ніколи не робити розтину у хворого навіть із явними ознаками кам'яної хвороби, а залишати виконання цієї операції практикуючому спеціалістові цієї справи;

До якого дому я б не прийшов — я зайду в нього лише задля блага хворого, будучи далеким від розпусних намірів і спокус, особливо — від любовних утіх із жінками й чоловіками, будь вони вільними чи рабами;

Про що б я не дізнався під час виконання свої професійних дій або окрім них, що б не побачив і не почув про дії людського життя, які не слід будь-коли розголошувати, я змовчу, вважаючи це таємницею;

Якщо я непохитно виконуватиму все, що засвідчив під присягою, нехай мені буде дано щастя в житті і в лікарській майстерності і слава у всіх людей на всі часи, але коли я зверну із праведної дороги або оскверню дану клятву, нехай моя доля стане для мене протилежною».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Олександрійська школа лікарів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.