Ліквідація неписьменності та «Дикий вуз»

Наступними згадками про застосування технології були статті в різноманітних педагогічних журналах 1922–1931 років, які розповідали про ліквідацію неписьменності та організацію масового навчання робочих і селян. Свій метод Ривін часом називав « талгенізмом» від слів « талант» і « геній» . « Послідовне та інтенсивне застосування організованого інтелектуального спілкування в діалогах, будь то у великому місті чи селі, рішуче сприяє кристалізації в будь-якому колективі максимальної кількості талантів і геніїв» писав він.

Ще одним прикладом ефективного використання методу Ривіна є випадок, що відбувся в 1928 році в Москві, коли при вступі до деяких вищих навчальних закладів на кожне місце претендувало по 120 осіб. Тоді, за ініціативою Зиновія Віхмана (колишнього учня Ривіна) та інших молодих людей, яким не вдалось стати студентами, утворилося « Об’єднання груп за вищою технічною освітою» [2]. Гаслом об’єднання стало: «Вища освіта без вузу. Життю потрібні не дипломи, а знання» і дістало назву «Дикий вуз» . Біля ста семидесяти учасників збирались увечері після роботи та в дві зміни по 4–5 годин колективно вивчали предмети, що входили до курсу механічного факультету Московського вищого технічного училища. Ніяких коштів на організацію діяльності об’єднання не одержувало, оскільки було громадською ініціативою. Заняття проходили на Москворіцькій вулиці у самостійно відремонтованих приміщеннях колишнього заводу свічок без викладачів. Консультували учасників об’єднання студенти МДУ та МВТУ в порядку громадського добровільного навантаження. У групах займалися тільки люди із середньою освітою, яких не треба було переконувати в необхідності та користі знань. Керувало кожною групою об’єднання (чотири основні та дві підготовчі групи) виборне та методичне бюро із самих учасників. Удома ніхто з них не вчився, ніяких дисциплінарних заходів не вживали. Необхідного порядку на заняттях досягали винятково використовуючи метод взаємонавчання в парах. Учасники об'єднання мріяли створити товариство колектитвів по самоосвіті. За високі позитивні досягнення у навчанні « Об’єднання груп за вищою технічною освітою» з часом « узаконили» та перетворили на Державну школу інженерів імені Бубнова, чи на вечірній інженерно-механічний інститут (за іншими джерелами) зі звиклим профессорсько-викладацьким штатом та традиційними методами викладання.

Після війни поширення методу О.Г.Ривіна відбулось у двох напрямках: досвід застосування оргдіалогу М.Д.Брейтерманом, та створення теорії Колективного способу навчання В.К.Дьяченком.

« Клуб цікавих зустрічей»

У 1959 році учні Ривіна М.Д.Брейтерман і А.Г.Вишнепольска організували в Бауманському районі Москви на громадських засадах « Клуб цікавих зустрічей» . Постійними учасниками клубних зустрічей були робочі-техніки із сусідніх заводів, початковий навчальний рівень яких становив 5–7 клас з тривалою перервою в навчанні до десяти років. Згодом до клубу потягнулись студенти педвузу, молоді вчителі початківці. При першому знайомстві кожен у зошиті повідомляв про себе основні відомості та відповідав на питання: який предмет був у школі найулюбленішим? що читаєте в даний час? (Яку книгу – наукову, політичну, художню?) Відповіді на ці питання давали можливість підбирати літературу кожному окремо з урахуванням рівня та індивідуальних інтересів. Кожен був забезпечений бібліотечним формуляром, куди записували назви популярних книг, статей.

Навчальним матеріалом були твори В.І. Леніна, К.Маркса, Ф.Енгельса, статті газети « Правда» , та журналів « Пропагандист» , « Комуніст» , « Щорічник науки» , « Питання літератури» , « Питання Історії» , « Питання біології» та інш. Паралельно з роботою над літературою в парах вивчалась математика і фізика. Матеріал математики у вигляді вузлових ідей і складних задач з рішенням заносився на окремі картки. Були картки з цікавим матеріалом, наприклад, математичні софізми, де потрібно було виявити логічну помилку або відкрите порушення математичного правила. Вивчення математики проводилося концентровано: на початку весь матеріал алгебри і тригонометричних функцій, потім геометрія і фізика на тому високому рівні, який дозволяв уе широке оволодіння алгебраїчним апаратом. Рух матеріалу проходив від того, хто знає дане питання, до того, хто не знає. Оцінок у « Клубі цікавих зустрічей» не ставили. Стратегія керівників полягала в тому, щоб учасників змінного діалогічного спілкування, поставлених в оптимальні дидактичні умови, сміливо піднімати на все вищий щабель інформованості та розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія становлення	\|	Застосування методу Ривіна у шкільних навчальних заняттях

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.