Концепція В.К. Дяченко

Організаційна структура групового способу навчання може бути комбінованою, такою що поєднує групову роботу учнів (один вчить багатьох), парну та індивідуальну. Однак домінуюче значення має групова форма роботи. До групових технологій належать: класно-урочна організація, лекційно-семінарська система, дидактичні ігри, бригадно-лабораторний метод тощо.

Особливості організації групової роботи:

поділ класу на групи для вирішення конкретних завдань;

кожна група отримує певне завдання (однакове або диференційоване) виконує його спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи або вчителя;

завдання в групі виконується у такий спосіб, що дасть змогу взяти до уваги й оцінити індивідуальний внесок кожного;

склад групи непостійний. Він добирається зважаючи на те, щоб із максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного члена групи, залежно від змісту та характеру очікуваної роботи.

Технологічні етапи групової роботи на уроці:

Підготовка до виконання групового завдання:

постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації);

інструктаж про послідовність роботи; надання групам дидактичного матеріалу.

Групова робота:

ознайомлення з матеріалом, планування роботи в групі;

розподіл завдань між членами групи;

індивідуальне виконання завдань;

обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;

обговорення загального завдання групи (зауваження, доповнення, уточнення, узагальнення);

підбиття підсумків групового навчання.

Підсумкова частина:

повідомлення про результати роботи групи;

аналіз пізнавальної задачі, рефлексія;

загальний висновок про групову роботу досягнення поставленої мети. Коментування вчителем роботи групи.

Під час групової роботи вчитель контролює хід роботи в групах, відповідає на запитання, регулює суперечливі ситуації та порядок роботи, у випадку крайньої необхідності надає допомогу певним учням або групі загалом.

Найбільший педагогічний ефект навчально-виховного процесу досягається у процесі співвідношення колективних (60—70 %) та групових (30—40 %) способів навчання.

Прогнозовані результати:

активізація пізнавальної діяльності учнів;

високий рівень засвоєння змісту.

Концепція В.К. Дяченко полягає у застосуванні:

систематичних колективних занять: кожний з тих, кого навчають повинен знати і вміти робити те, що знає й вміє робити той, хто його навчає, тобто досягається завершеність в навчанні та вихованні;

принципу обов’язкової і безперервної передачі знань: всі учасники занять повинні викладати навчальний матеріал один одному: чому навчився сам – навчи іншого;

принципу колективної праці: всі працюють зі всіма і всі вчаться у всіх, тобто реалізується закон життя здорового колективу – загальна співпраця і взаємодія товаришів;

принципу навчання в залежності з психофізичними можливостями, здібностями кожного учасника занять, засобом різновікового учбового колективу;

принципу одночасного вивчення різноманіття тем різними учнями: всі учасники самостійно, без попереднього пояснення й інструктажу педагога, вивчають одночасно різні теми, виконують різні функції;

принципу співпраці, виявлення педагогічних спроможностей: організований у такий спосіб педагогічний процес щодня тренує членів різновікового самоосвітнього колективу у прояві турботи про ближнього, формує спроможність до встановлення міжособистісних контактів, уміння співпрацювати, переживати, співчувати і т.д., розвиває педагогічні здібності, майбутні батьківські і материнські якості;

принцип вивчення навчального матеріалу крупними блоками на інтенсивній інтегративній основі, тобто так званого « занурення»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Застосування методу Ривіна у шкільних навчальних заняттях	\|	Технологія раннього та інтенсивного навчання грамоти (Н.А.Зайцев).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.