• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні показники та особливості оцінки міжнародної торгівлі.

Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників, серед яких основними є 1) її обсяг, 2) динаміка експорту та імпорту, 3) географічна та 4) товарна структура.

Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються у національній валюті й переводяться у долари США для їх порівняння. Країни з високим рівнем інфляції розраховують експорт та імпорт одразу в доларах США. Для вартісної оцінки експорту більшість країн використовує базу цін ФОБ (FОВ - Frее оn Воаrd (“вільний на борту судна”)), за якою продавець зобов’язаний доставити товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна, тобто ці ціни складаються із загальної суми витрат на товар, що доставляється до кордону країни-експортера. Для оцінки імпорту найчастіше використовується база цін СІФ (СІF - Соst, Іnsurаnсе аnd Frеіght (“вартість, страхування і фрахт”)); при цьому продавець за свій рахунок фрахтує судно, вантажить товар і страхує його від ризиків, тобто ці ціни складаються ще й з витрат на перевезення та страхування вантажів до кордону країни призначення. Отже, перевищення вартості імпорту над вартістю експорту - це додаткові витрати на перевезення і страхування вантажів. За таких умов вартість світового експорту завжди менша від вартості світового імпорту на розмір витрат для перевезення і страхування вантажів.

Вартісний обсяг розраховують у поточних цінах відповідного року з використанням поточних валютних курсів. Використання поточних цін і поточних валютних курсів вводить до обчислення вартісного обсягу монетарний фактор. В ньому фіксуються інфляційні процеси, кон’юнктура національних та світових валютних і товарних ринків. Через це вартісний обсяг торгівлі, як показник зовнішньоторговельного обороту, не дає повної і реальної характеристики динаміки міжнародної торгівлі. В цьому випадку більш коректним є вживання показника фізичного обсягу торгівлі. Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях (тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимірювання (барелях, бушелях, мішках). Розраховуючи фізичний обсяг торгівлі, оперують постійними цінами на певну дату або період. Це дає змогу відтворити реальну динаміку світових процесів.

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньоторговельного товарообороту. Зовнішньоторговельний товарооборот країни - це сума її експорту та імпорту. На відміну від обсягу зовнішньої торгівлі окремих країн світовий товарооборот обчислюється як сума обсягів експорту всіх країн світу, переважно у доларах США. З точки зору логіки, світовий експорт повинен дорівнювати світовому імпорту. Але обсяг світового імпорту перевищує експорт з року в рік. Причина цьому проста: експортні та імпортні трансакції оцінюються за різними критеріями (FОВ і СІF). Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду (року, кварталу тощо) становить сальдо торгового балансу. Воно є активним (позитивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, і пасивним (від’ємним), коли ситуація протилежна. Покривають негативне сальдо торгового балансу золотом або конвертованою валютою. Більшість регіонів і країн світу має від’ємне сальдо. Серед країн, які останніми роками мали додатне сальдо, - Німеччина, Франція, Італія, Японія, Канада.

Якщо вимірювання ведеться у натуральних одиницях, динаміка зовнішньоторговельного товарообороту виражається в індексах фізичного обсягу експорту та імпорту. Ці індекси відображають тенденції в зміні обсягів реальних мас товарів.

На вартісні показники впливають ціни. Тому вартість, наприклад, експорту може зменшитись, навіть якщо збільшуються фізичні обсяги проданих товарів, коли ціни на них знизились. І навпаки, збільшення вартісних показників зовнішньоторговельного товарообігу може відображати не фізичне збільшення торгівлі, а зростання товарних цін.

Важливою характеристикою міжнародної торгівлі є її географічна і товарна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу і товарного наповнення.

Географічна структура міжнародної торгівлі – це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародної торгівлі країн, що належать до однієї частини світу або до укрупненої групи країн (розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою).

Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торгівельно-політичних об’єднань, або торгівлю між країнами, що виділені у певну групу за вибраним критерієм (країни-експортери нафти, країни - цілковиті боржники тощо).

Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалась під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці і розвитку науково-технічної революції.

Товарна структура зовнішньої торгівлі формується під впливом конкурентних переваг, які має національне господарство країни. Конкурентні переваги існують тоді, коли у країні ціни на товари, якими вона торгує на міжнародних ринках, нижчі від світових, тобто якщо диференціація внутрішніх і світових цін є на користь перших. В основі диференціації - різні витрати виробництва. Вони можуть бути зумовлені, по-перше, природно-географічними факторами, до яких належать кліматичні умови, родючість ґрунтів, наявність природних ресурсів тощо, по-друге, соціально-економічними факторами, провідними серед яких є науково-технічний та економічний потенціал країни, виробничий апарат, масштаби й серійність виробництва, виробнича та соціальна інфраструктури, масштаби науково-дослідних робіт. Фактори, що входять до першої групи, формують природні конкурентні переваги. Вони, так би мовити, дані ззовні. Фактори другої групи відображають рівень економічного та науково-технічного розвитку країни і визначають конкурентні переваги, що були надбані в процесі розвитку національного господарства. Це - набуті конкурентні переваги.

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г) структура імпорту;

д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі - це питома вага експортованих галуззю товарів і послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота - це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індика­тором відкритості економіки у першому наближенні. Комплексні­шим показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговель­ного обороту до ВВП/ВНП.

Структура експорту - це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Показник порівняльного відношення частки країни в світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характеризують відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку галузі. Так, якщо частка країни у світовому виробництві певного виду товару становить 5 %, а частка у світовій торгівлі цим видом товару 1 %, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про низький рівень розвитку галузі загалом.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. II. Основні засоби
4. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
5. IV група- показники надійності підприємства
6. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
7. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
8. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
9. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
10. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
11. А) Мета і об'єкти грошової оцінки
12. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США

Переглядів: 641