Міжнародне ліцензування.

Міжнародна торгівля ліцензіями є основним економічним механізмом міжнародного технологічного обміну і наразі набула широкого і швидкого поширення.

Ліцензія – це дозвіл, який видається власником технології (ліцензіаром), захищеної чи незахищеної патентом. зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання цієї технології упродовж визначеного часу і за визначену плату.

Основні види ліцензій:

- проста (невиняткова) ліцензія, при продажу якої за ліцензіаром залишається право самостійно використовувати об’єкт ліцензії, а також надавати ліценції на дану технологію й іншим ліцензіатам на даній території;

- виключна (виняткова) ліцензія, що передбачає монопольне право ліцензіата використовувати технологію і відмова ліцензіара від продажу запатентованих винаходів чи „ноу-хау” на домовленій території; проте це не позбавляє ліцензіара прав на самостійне використання предмета даної ліцензії, якщо інше не обумовлене контрактом;

- повна ліцензія, що надає ліцензіатові виключне право на використання патенту або „ноу-хау” упродовж терміну дії угоди і відмова ліцензіара від самостійного використання предмета ліцензії упродовж цього терміну;

- відкрита ліцензія, коли патентом має право користуватися будь-яка зацікавлена особа; така ліцензія оформлюється у відповідному патентному відомстві, при цьому патентне мито стягується у половинному розмірі;

- примусова ліцензія, коли компетентні органи примушують патентовласника передати іншим особам право на використання патенту.

Ліцензійна угода є угодою про передачу прав на використання ліцензій, патентів та інших об’єктів інтелектуальної власності. За способом передачі технологій ліцензійні угоди поділяються на:

самостійні - коли технологія передається незалежно від її матеріального носія;

супутні – коли ліцензія надається одночасно з укладанням контракту на будівництво підприємства, постачання комплектного технологічного устаткування і надання інженерно-консультаційних послуг.

Об’єкт ліцензування повинен мати патентну чистоту. Патентна чистота – це юридична властивість об’єкта, яка означає, що він може використовуватись у даній країні без порушень діючих на її території охоронних документів виключного права (патентів, що належать третім особам).

Ліцензійні платежі – це визначена винагорода ліцензіарові, виплачувана ліцензіатом як відшкодування за надання прав на використання предмета угоди. В залежності від методу підрахунку ліцензійні винагороди поділяються на дві групи:

І група – винагороди, розмір яких підраховується на базі фактичного економічного результату використання ліцензії:

- відсоткові відрахування, чи поточні відрахування („роялті”) – встановлюються у вигляді визначених фіксованих ставок (у відсотках) і виплачуються ліцензіатом через визначені погоджені проміжки часу (щорічно, щоквартально, щомісячно або на визначену дату). Вони обчислюються за різними способами:

- з вартості виробленої за ліцензією продукції;

- з одиниці виготовлених або реалізованих виробів у вигляді відсотка до ціни чи собівартості;

- на спеціально обумовленій базі (зі встановленої потужності запатентованого устаткування, на базі вартості переробки продукту, вартості чи кількості окремих компонентів, спожитих у процесі виробництва тощо).

- участь у прибутку ліцензіата – відрахування на користь ліцензіара визначеної частини (відсотка) прибутку, отриманого ліцензіатом завдяки використанню даної ліцензії; ця частка звичайно коливається від 20 до 30% при наданні виняткової ліцензії і до 10% - при невинятковій ліцензії (проте на практиці ця форм зустрічається дуже рідко).

ІІ група – винагороди, розмір яких безпосередньо не пов’язаний з фактичним використанням ліцензії, а заздалегідь встановлюється і вказується в договорі, виходячи з оцінок можливого економічного ефекту й очікуваних прибутків ліцензіата на базі використання ліцензії:

- первісний платіж готівкою – передбачає оплату ліцензіатом визначеної встановленої в угоді суми у вигляді одноразового внеску чи вроздріб упродовж встановленого в угоді терміну або по виконанню визначених умов.

- паушальний платіж – це визначена, твердо зафіксована в угоді сума ліцензійної винагороди, що виплачується разово чи на виплату, іноді паушальна сума в абсолютному вираженні розбивається по роках. Перевага такого платежу – одержання ліцензіаром всієї суми винагороди у відносно короткий термін без комерційних та інших ризиків, що можуть виникнути в період дії угоди. Паушальний платіж практикується в наступних випадках: при передачі ліцензії разом з постачанням устаткування, коли одноразовий характер угоди вимагає й одноразового визначення її вартості; при продажу ліцензії маловідомій фірмі; при видачі ліцензії на базі секрету виробництва; коли ліцензіат не хоче допустити контролю ліцензіара за використанням ліцензії; коли в країні ліцензіата існують труднощі щодо переказу прибутків.

- передача цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата – зустрічається в чистому вигляді і в комбінації з іншими формами приблизно в 15% ліцензійних угод. Ліцензіар отримую найчастіше від 5 до 20% акцій ліцензіата, хоча в окремих випадках ця частка доходить до 40%.

- передача зустрічної технічної документації – передбачає взаємне надання ліцензій і в більшості випадків застосовується у поєднанні з іншими формами винагороди (набула найбільшого поширення в Японії).

В умовах платежу докладно визначається порядок сплати ліцензійної винагороди, а саме: валюта платежу з включенням в залежності від обставин валютного застереження; форма розрахунку (порядок і умови відкриття акредитива, терміни переказу платежів); база для обчислення вартості продукції, що випускається чи вартості продажів (при винагороді у формі поточних відрахувань) і порядок їх обчислення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інтелектуальна власність і світовий ринок технологій.	\|	Міжнародні інжинірингові послуги.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.